^Індукція не існує без протилежності — дедукції (ви-ведення частки із загального), тому що виділення загаль-ного здійснюється лише у відношенні до частки, отже, містить зворотний перехід. Дедукція — акт, здійснюва-ний за індукцією, містить індукцію, тому що загальне не розчиняється в частці, а зберігає свою відносну відокрем-леність. Тут загальне збігається за змістом із часткою, зрозуміло, що розбіжність між ними має формальний ха-рактер і походить від суб'єкта пізнання. Так, розбіжність між олівцем взагалі і кожним окремим екземпляром на-буває характеру розходження уявного і реального, тому що немає такого олівця взагалі, який би реально існував поряд з конкретними. Якщо взяти інший приклад, то не-має такого товару взагалі, який реально б існував поряд із конкретними товарами. Якщо ж намагатися знайти якийсь особливий вміст загального, то виявиться, що за-гальне .лежить за межами цілого і виявляє свою спільність саме через специфічну відмінність утворення від інших (у прикладі з олівцями — через відмінність олівців та інших предметів; у прикладі з товарами — через відмінність то-варів від грошей, тому що гроші і є товар узагалі, загаль-ний товар, який обмінюється безпосередньо на всі інші товари). Отже, питання про вміст загального виводить за межі первісного явища і свідчить про перехід до іншого явища. Але такий перехід є не що інше, як теоретичне відбиття реального руху і взаємозв'язку економічних явищ.

Розглянуті операції: аналіз і синтез; порівняння, абст-рагування й узагальнення; індукція і дедукція становлять суб'єктивну дію, спрямовану на проникнення в об'єкт. Використання операцій для вивчення предмета є оперу-вання. Оперування має своїм результатом виявлення структурних елементів цілого та їхнього взаємозв'язку. Вищою метою оперування є таке проникнення в пред-мет, при якому суб'єктивна пізнавальна дія починає збігати-ся з об'єктивним рухом предмета. Оперування в такому разі виявляється теоретичним відтворенням об'єкта. Пе-рехід до взаємозв'язку загального, особливого та одинич-ного саме й означає перехід від оперування до відтворен-ня, оскільки в таких поняттях відбиваються вже не пізна-вальні операції, а логічні визначення руху самого об'єкта дослідження, тобто логічні визначення реальної історії предмета.

Єдність історичного і логічного

Теоретичне відтворення завжди починається із загаль-ного, яке історично мало особливу реальну форму свого існування. Відомо, що всі живі організми складаються з великої кількості клітин. Але спочатку існували одно-клітинні самостійні організми, з яких і почався процес розвитку більш складних утворень. Тому, з одного боку, аналіз клітини сучасного організму дає ключ до пізнан-ня одноклітинних, закономірностей їхнього розвитку; з іншого боку — розгляд еволюції одноклітинних, відби-ває процес породження різноманіття живих організмів. Клітинка утворює загальну основу процесу розвитку, в якому із загального спочатку виростають певні особли-вості, а згодом — цілісна система (одиничність), заснова-на на загальному. Усі живі організми мають в основі клітинну структуру. Клітинкою системи ринкового гос-подарства є товар тощо.

Логічний розвиток системи відтворюється через рух від загального через особливе до одиничного. Теоретич-ний розгляд ринкового господарства починається із за-гальної основи — товару, а потім у процесі аналізу взає-мовідносин товарів виявляються їхні особливості (обмінні відносини) і, нарешті, в результаті розвитку об-міну фіксується виникнення грошей як такого одинич-ного товару, за яким закріплюється роль загального ек-вівалента. Тут же впадає в око і протилежний рух: від одиничного через особливе до загального. Адже роль за-гальної основи виконує кожен одиничний товар, а гроші як одиничний товар слугують загальним еквівалентом. Тому в одному й тому самому процесі розвитку товаро-обміну поєднуються два протилежних рухи: загальне — особливе — одиничне й одиничне — особливе — загальне. Отже розвиток процесу обміну є суперечливим. Сам про-цес розвитку протиріччя має свої ступені. Спочатку існує тотожність загального і одиничного, кожен одиничний товар становить спільну основу процесу розвитку обміну. У ході розвитку обміну суттєвого значення набувають відмінності одиничних і загальних товарів. І, нарешті, коли замість простого обміну (товар — товар) стверджується форма товарно-грошового обігу (товар — гроші - товар), відмінності переростають у протиріччя, в якому взаємо-діючими протилежностями виступають товар і гроші.

Товар і гроші взаємопередбачають і взаємовиключають одне одного. Взаємопередбачають, тому що без товарів існування грошей стає безглуздим, і взаємовиключають, адже товар не є гроші, а гроші виключають інші товари. Той самий рух, Ідо раніше розглядався як рух від загаль-ного через особливе до одиничного і навпаки, виступає як перехід від тотожності через відмінності до протиріч-чя. Але не означає, що логічний рух від загального через особливе до одиничного знаходиться в суперечливій єдності з історичним переходом від одиничного через особливе до загального. Адже будь-яке нове історично з'являється як одиничне, загальним воно стає тоді, коли охоплює всю систему. Тому перехід від одиничного че-рез особливе до загального — суть історичний перехід на відміну від руху загальне — особливе — одиничне, який є логічним. Але обидва рухи виражають той самий реаль-ний процес.

Співвідношення логічного й історичного є складним й охоплює ряд моментів. По-перше, логічне є уявне відбиття історичного, а історичне є реальним процесом. Отже, це і є співвідношенням уявного і реального. Проте в логічному мисленні відбивається не всяке історично, а тільки те, що закономірно і не втрачається, а зберігається у процесі історичного розвитку, виступає як співіснуюче в сучасному, тоді як історичне відбиває будь-який, у тому