підлеглих у присутності іншого,з усіма підлеглими відразу і т.д. Якщо у А троє підлеглих, то всі посадові зв”язки включають зв”язок Б з В, Б з Г, В з Б, В з Г, В з Г, Г з Б, Б з В і Г, В з Б і Г, Г з Б і В.
Перехресні посадові зв”язки виникають, коли підлеглі працюють одтн з одним. Для Б, В і Г існує шість перехресних зв”язків: Б-В, Б-Г, В-Г, В-Б, Г-Б, Г – В.
На основі аналізу цих зв”яків Грайкунас вивів свою формулу, яка має такий вигляд:
D = n{2 n-1 +(n-1)},
Де D – можлива кількість посадових зв”язків, n – кількість підлеглих.
Результати, одержані за допомогою формули Грайкунасу, містяться в таблиці.
Можливе число посадових зв”язків при різній кількості підлеглих
Кількість підлеглих | Число посадових зв”язків
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12 | 1
6
18
44
100
222
490
1080
2376
5210
11374
24708
При кількості посадових зв”язків, що перевищує 1000, група стає некерованою. Тому кількість підлеглих у одного начальника не повинна перевищувати 7 .
Структурний поділ організації
Обмеженість числа підлеглих, якими можна безпосередньо керувати, зумовлює необхідність структурного поділу організації. Згрупування видів діяльності й працівників у структурні підрозділи дає можливість необмеженого розширення організації. Структурні підрозділи розрізняються залежно від використовуваних для угрупування видів діяльності базових схем, основні з котрих наведено нижче.
Під функцією підприємства розуміється те, чим воно займається.Основними функціями виробничого підприємства, базову схему для якого наведено нижче, є виробництво, збут і фінансування, торговельного – закупівля, продаж і фінансування, транспортного – експлуатація, рух, фінансування і т.д.
Схема А. Типове фукціональне групування видів діяльності
Схема Б. Типове організаційне групування діяльності по продуктах
Схема В.Типова структура організаційного групування за територіальною ознакою
К
Схема Г.Типова структура організаційного групування
Головні переваги функціонального групування видів діяльності полягає у логічності даного способу, врахуванні фактора професійної спеціалізації співробітників та підвищенні відповідальності вищого управлінського персоналу за кінцеві результати виконання тієї чи іншої функції. Втім, якщо підприємство випускає широкий асортимент продуктів, веде свою діяльність на різних територіях або має відмінні ринки збуту, застосовуються інші схеми організаційних угрупувань, понаді на рис.
Основою організаційної структури є повноваження. Повноваження – це засіб, за допомогою якого групи, впорядковані за видами діяльності, можуть бути підпорядковані одному менеджеру, завдяки чому здійснюється координація організаційних підрозділів. Повноваження забезпечують наявність первинної комунікації на підприємстві, оскільки пов”язані з тими повідомленнями, які стосуються ухвалених рішень.
З повноваженнями пов”язані такі принципи формування структури організації.
Скалярний принцип. Чим чіткіша лінія повноважень від вищого керівника підприємства до кожного підлеглого, тим ефективнішими будуть прийняття рішень і система організаційної комунікації.
Ясне розуміння скалярного принципу є необхідною умовою для нормального функціонування організації. Підлеглі повинні знати,хто делегує їм повноваження і на чий розгляд вони мають передавати вирішення проблем, що виходять за рамки їх повноважень. Відмова від командного ланцюжка призводить до порушення системи прийняття рішень і підриву самої системи управління.
Принцип делегування. Повноваження, делеговані окремим керуючим, мають бути достатніми для того, щоб забезпечити можливість одержання очікуваних результатів.
Менеджер повинен спочатку зрозуміти, які результати він хоче одержати від діяльності підлеглого, і лиш потім визначити необхідну для цього свободу дій. Тільки так менеджер може делегувати повноваження у чіткій відповідності з вимогами, які він ставить до підлеглого.Часто керівник має уявлення про те, що необхідно зробити, але не задумуються над тим, чи має підлеглий необхідні для цього повноваження. Делегування у відповідності з очікуваними результатами має означати, що цілі встановлені, плани розроблені,доведені до відома підлеглих і зрозумілі їм.
Принцип абсолютної відповідальності. Відповідальність підлеглих перед начальниками за результати своєї діяльності є абсолютною, а начальники не можуть ухилятися від відповідальності за організацію діяльності своїх підлеглих
Оскільки відповідальність, тобто взяте на себе зобов”язання, не може бути делегована, то кожен керівник не може делегуванням позбутися відповідальності за діяльність підлеглих, оскільки саме він делегує повноваження і розподіляє обо”язки.
Принцип паритету повноважень і відповідальності. Відповідальність за дії не може бути більша тієї, яка впливає з делегованих повноважень, але не повинна бути і меншою.
Оскільки повноваження є правом виконувати доручену роботу, а відповідальність – це зобов”язання її виконувати, то повноваження повинні узгоджуватися з відповідальністю.
Принцип єдиноначальності. Чим повніша піпзвітність підлеглого одному начальникові, тим менша ймовірність суперечностей і тим більше відчуття особистої відповідальності за результати.
Загалом, підлеглий може одержувати повноваження від двох і більше керівників і відповідно бути підзвітним їм усім, але це призводить до плутанини і знижує ефективність роботи.Тому підпорядкування лише одному начальникові є одним з основних принципів управління.
Принцип рівня повноважень. Збереження наданих повноважень вимагає, щоб рішення, які входять до службової компетенції окремих керуючих, приймалися ними, а не напрявлялися вище по організаційній структурі.
На кожному рівні менеджери повинні приймати всі ті рішення, на які у них вистачає повноважень, а на розгляд свого керівництва передавати вирішення лише тих питань, котрі виходять за рамки їх компетенції.
Оцінка розподілу видів діяльності по підрозділах
Розподіл видів діяльності у межах проекту по підрозділах здійснюється за наступними принципами.
Принцип розподілу праці. Чим більшою мірою будь-яка організаційна структура відображає класифікацію видів діяльності, необхідних для досягнення цілей, та сприяє їх координації і чим більше ці ролі відповідають здібностям і мотивам тих співробітників, які їх виконуватимуть, тим ефективнішою й результативнішою виявиться організаційна структура.
Принцип поділу праці треба відрізняти від професійної спеціалізації. Поділ праці справді означає,що підприємство виграє від спеціалізації. Проте ця спеціалізація може поширюватися на збут або бухгалтерський облік, а то й набувати форми проекту.Суть даного принципу полягає в тому, що