проекту. Опитування громадської думки і вироблення стратегії підтримки населенням проекту. Проведення моніторингу змін у соціологічній сфері проекту. Активна робота соціолога на цій стадії спрямована на формування позитивної громадської думки серед усіх заторкнутих проектом осіб.
Заключна оцінка проекту | Вивчення наслідків проекту, які не було виявлено на стадії підготовки й реалізації проекту, а також новостворених громадських рухів, що виступають проти проекту, можливих форм їх нейтралізації. Порівняння реального результату з прогнозованим варіантом розвитку подій, оцінка їх відповідності. Аналіз дій соціологів проекту, оцінка ефективності їх роботи, виявлення помилок та недоглядів, визначення можливих методичних підходів, що поліпшують роботу соціологів.
Соціальний аналіз не обмежується оцінкою можливості реалізації проекту в певному соціальному середовищі, його адаптації. Його рамки набагато ширші, оскільки соціологи проекту мають з’ясувати, чи зможе проект сприяти соціальному розвиткові суспільства.
Зміст роботи соціолога під час підготовки проекту. Завдання соціологів у підготовці проекту:
забезпечення комунікації виконання всіх робіт по проектуванню, здійсненню та експлуатації проекту, сприяння у визначенні ефективних процедур групового прийняття рішень;
проведення експертизи соціальних аспектів проекту, які дають змогу порівняти існуючі та проектовані соціальні показники, визначити суб’єктивні реакції соціальних груп на здійснення проекту та його результати;
здійснення соціального проектування задля досягнення позитивних змін середовища, в якому реалізовуватиметься проект.
Компоненти соціального аналізу. Безперечно, найголовнішим у роботі соціолога є оцінка обгрунтованості припущень розробників про соціальне середовище проекту необхідність його корекції для успішного досягнення цілей проекту. Основними компонентами соціального аналізу є:
оцінка населення, що проживає в зоні реалізації проекту з погляду демографічних та соціокультурних особливостей, умов проживання, зайнятості, відпочинку та визначення ступеня впливу проекту на ці параметри;
визначення ступеня адекватності проекту культурі та організації населення в районі його реалізації;
розробка стратегії забезпечення підтримки проекту на всіх стадіях підготовки, реалізації та експлуатації з боку населення району.
До основних соціальних результатів проекту, які необхідно відобразити в економічній оцінці, належать:
зміни кількості робочих місць у регіоні;
поліпшення житлових та культурно-побутових умов працівників;
зміна структури виробничого персоналу;
зміна надійності постачання споживачів;
зміна рівня здоров’я населення;
економія вільного часу.
Соціальне середовище проекту
Головна увага соціологів при підготовці проекту спрямована на дослідження соціального середовища за синтетичними соціологічними характеристиками, такими, як спосіб і рівень життя населення – результатами, які важко виміряти і кількісно спрогнозувати.
Оцінка рівня та якості життя населення. Спосіб життя, як правило, зумовлений рівнем розвитку суспільства і включає як релігійну й політичну орієнтацію, так і належність до певної професії, наявність освіти, мотивацію до праці, існуючий імідж, мораль. На нього справляють значний вплив національні традиції, інтереси, культура поведінки і система цінностей, рівень самореалізації особистості та задоволення досягнутим становищем у суспільстві. Завдання проектувальників полягає в тому, щоб визначити найважливіші потреби населення проживає в режимі реалізації проекту й оцінити можливості задоволення деяких з них завдяки успішному здійсненню проекту.
Поняття рівня та якості життя визначити складніше, а ще важче виміряти. Сучасне трактування рівня життя пов’язане насамперед з доходами населення, рівнем і структурою споживання матеріальних благ, побутових і соціально-культурних послуг. До основних параметрів якості життя слід віднести умови та безпеку праці, житлові умови, можливість відпочинку, умови освіти, стан довколишнього середовища (екологічний аспект якості життя), соціально-психологічні фактори.
Сучасна соціологія практично не має шкали якості життя та її складових, яка б дала змогу створити статистичну звітність, аналізувати динаміку розвитку, виявляти міжрегіональні співвідношення і прогнозувати ці інтегральні показники, оцінюючи вклад тих чи інших проектів у зміни, що відбуваються.
Вітчизняний підхід до аналізу рівня життя заснований, здебільшого, на порівнянні таких показників:
величина ВВП і середньорічні темпи приросту;
частка домашніх господарств у використаному ВВП;
реальні середні грошові доходи на душу населення і середньорічний темп їх приросту;
реальна заробітна плата, середньорічні темпи її приросту, частка оплати праці найманих працівників у ВВП.
Аналіз динаміки доходів населення України дає змогу виявити такі тенденції:
значне падіння реальних доходів населення та його особистого майна внаслідок бурхливого підвищення споживчих цін, знецінення заощаджень, практичної відсутності програми соціальної підтримки державою;
погіршення структури доходів населення, зменшення частки оплати праці в доходах, що призвело до зниження стимулюючої функції зарплати та істотного падіння продуктивності праці;
різка поляризація особистих доходів, відсутність механізмів перерозподілу доходів і компенсаційних виплат, які б дозволили посилити соціальний фактор проведення трансформаційних економічних перетворень;
надмірна міжгалузева диференціація доходів, зумовлена знеціненням інтелектуальної та висококваліфікованої праці, у сферах освіти, охорони здоров’я і культури, та явний пріоритет у доходах працівників паливно-сировинної сфери, сфери обігу та управління.
Соціальна структура суспільства. Соціальна структура суспільства є інтегрованим результатом способу і рівня життя. Головними її складовими є соціально-економічні групи, серед яких можна виділити робітничий клас, інтелігенцію та службовців, бюрократію і менеджмент, дрібних підприємців і самостійних працівників. Усі ці групи відрізняються такими ознаками:
величина, питома вага у суспільстві;
порівняльні особливості у різних регіонах, у різний час;
специфіка соціально-економічного становища;
усталені риси життя;
взаємини з іншими групами, ставлення до влади;
освіта та культура, психологія.
Крім того, соціальна структура, тип та імідж будь-якого суспільства й економіки зумовлюються насамперед тим, хто конкретно представляє заможні верстви, як розподілені бідність і багатство, як співвідносяться трудові й нетрудові доходи соціальних груп з порядку праці, зокрема:
зайняті і безробітні;
представники різних видів праці, професій і занять, а також категорії працівників у тих самих видах праці;
власники і невласники;
такі, що мають освіту, і такі, що не мають;
наближені до влади та управління або віддалені від них;
жителі різних регіонів, а також села, міста, мегаполіса, представники місцевої, некорінної та іноземної робочої сили;
чоловіки і жінки, молодь і громадяни похилого віку і т. д.
Особливістю впливу соціальної