Демографічна характеристика населення. Надзвичайно важливим аспектом вивчення регіону є характеристика демографічних процесів, які належать до числа найбільш стійких, оскільки формуються десятиліттями під впливом безлічі різноманітних факторів (природно-кліматичних, соціально-економічних, історико-релігійних). Глибина демографічних досліджень коливається від “статистичного вивчення населення” до “вивчення людських колективів”. Етнографічну структуру населення звичайно подають за статтю, віком, належністю до певної етнографічної групи, станом здоров’я, рівнем освіти та територіальним розподілом населення. Ця структура може бути доповнена показниками демографічної поведінки: сімейним станом, кількістю дітей і типом сім’ї. При дослідженні демографічної ситуації розглядаються культурні традиції, структура зайнятості, рівень доходів, житлові умови. Демографічне дослідження може показати забезпеченість робочими місцями, рівень конкуренції поколінь, соціальної мобільності та міграційних потоків.

Завдання соціологів полягає у визначенні впливу найважливіших етнодемографічних характеристик на структуру і темпи економічного розвитку, структуру споживання, ставлення до праці, види діяльності, яким віддається перевага.

Індикаторами демографічних процесів є:

Проектування соціокультурного середовища проекту

Проектування соціокультурного середовища значною мірою залежить від загальних економічних тенденцій розвитку. Сучасний стан України характеризується демографічною кризою, параметрами якої є:

Ці тенденції пов’язані різким падінням рівня життя, погіршенням здоров’я та економічних умов відтворення населення, більшою невпевненістю сімей в майбутньому, зростанням смертності, значним збільшенням кількості алкоголіків та наркоманів. Подібні тенденції характерні для всіх країн, що стали на шлях радикальних економічних перетворень.

У проектуванні етнодемографічного розвитку регіонів слід брати до уваги загальнодержавну і регіональну політику – чи буде вона пасивною, такою, що лише реєструє негативні тенденції, чи стане активно впливати на їх подолання, усуваючи причини, які породжують ці тенденції. Надзвичайно важливою складовою соціального аналізу проекту є характеристика культури і соціальної організації населення регіону, а також оцінка адекватності проекту цьому стану населення регіону, його соціуму.

Культура соціуму зумовлюється історичним минулим і досвідом єднання з іншими культурами. Соціологія культури вивчає систему норм і цінностей, що регулюють поведінку індивідів і соціальних груп. Для сучасної культури характерна поліструктурність, яка зберігає багатоманітні цінності давніх культур попри домінування, а то й витиснення їх новими цінностями.

Тому при розробці й реалізації проекту визначають:

Досить часто переоцінка розробниками ступеня позитивного впливу проекту на населення пов’язане з невиправданим дистанціюванням національних завдань від повсякденних інтересів місцевого населення. Соціальний аналіз спроможний посилити увагу розробників до наявності чи можливості виникнення відмінності між особистими та колективними завданнями.

У соціальному аналізі проекту розробники, оцінюючи соціальну структуру населення, приділяють пильну увагу питанням забезпечення ефективної зайнятості. Криза української економіки дзеркально відбилася на кількості безробітних, їх частці в активному населенні. Сьогодні практично кожний сьомий громадянин країни є повністю чи частково безробітним. Попри те, що чимала частина безробітних знаходить джерела доходів в особистих господарствах, тіньовій економіці, вторинній зайнятості, кількість уражених кризою регіонів стає загрозливою. Тому, визначаючи перспективну стратегію, пріоритетні напрями та критерії підтримки проектів, першочерговість реалізації має належати проектам, які створюють додаткові місця і спричиняють мультиплікаційний ефект у вигляді збільшення грошових доходів населення, розширення масштабів ринку споживчих товарів та послуг (продовольства, промтоварів, житла, медикаментів) і засобів виробництва для їх виготовлення.

Не менш складним є завдання аналітиків оцінити можливий вплив проекту на формування нової структури та якості робочої сили. Трансформація економіки, перехід до нових технологічних вирішень виробництва вимагає від працівників інших якостей. Нині опановані загальні та професійні знання, набутий виробничий досвід відноситься зовсім до іншої епохи, яка великою мірою відійшла в минуле, і практично не потрібні з огляду на нові умови та вимоги виробництва. Для забезпечення ефективної зайнятості сьогодні замало зберегти існуючі і створити нові робочі місця, необхідно, щоб працівники відповідали вимогам сучасного бізнесу. Ось чому проекти мають таке важливе завдання, як підготовка персоналу, навчання його інноватики та підприємницького мистецтва (для менеджерів середньої та вищої ланки).

Діагностика соціальної структури передбачає визначення фактичних показників, їх тенденцій, прогнозування змін структури зайнятості. До основних індикаторів зайнятості для регіонів належать:

Залучення населення до роботи над проектом

Однією з умов досягнення успіхів проекту є завоювання прихильності, підтримки активного населення та організацій по експлуатації та обслуговуванню проекту. Це стосується всіх стадій проектного циклу. Їх участь може набувати різних форм: консультації щодо відбору й планування інвестицій, надання робочої сили, матеріалів або фінансових вкладень, моніторинг за реалізації проекту дозволяє керівництву проекту підвищити ймовірність одержання вигід, послабити або усунути опір, домогтися підтримки і підвищити стабільність проектів. Без активної участі потенційних бенефіціаторів проекти, як правило, працюють непродуктивно. Більше того, незадовільні результати проекту призводять до втрати населенням довіри до дій державних органів, покликаних забезпечити їм вигоди. Помилкою розробників є недооцінка технічних можливостей місцевого населення, оскільки втрата вигід від їх участі є очевидною.

Участь населення у підготовці до експлуатації проекту. Для активізації залучення населення до роботи по проекту або подолання опору соціолог має виявити ступінь групової солідарності населення, визначити фактори цієї згуртованості, передбачити можливість протистояння економічній ідеології цих груп. Групова солідарність, тобто усвідомлення себе членами групи як єдиного цілого, може мати як пасивні, так і активні форми. Пасивні форми генерують моральну згуртованість всередині