Підхід, заснований на оцінці втрати доходу, подібний до підходу з погляду зміни продуктивності. У цьому випадку про-дуктивність людей використовується як міра екологічних наслідків шляхом дослідження або втрати їх доходів, або медич-них витрат унаслідок екологічної шкоди, або одержання вигід від запобігання негативним екологічним наслідкам. Ця методи-ка, яку називають також методикою "людського капіталу" або "недоодержаного заробітку", пов'язана з великою етичною про-блемою оцінки людського життя. Ми воліємо уникати грошової оцінки життя людини як такого, а також психологічних витрат в разі хвороби чи смерті. Проте величину втраченого доходу й медичних витрат унаслідок зміни якості довколишнього середо-вища можна оцінити.

У своїй найпростішій формі цей підхід досліджує потік втрат доходу і витрат на охорону здоров'я в результаті негатив-них екологічних наслідків (скажімо, забруднення води й повітря або підвищеного шуму). Більшість погодиться, що головні "вит-рати" на триденний грип визначити досить легко. Це недоодержана заробітна плата, медичні витрати. Коли ж хвороба триває тижні, місяці або роки, а то й спричиняється до смерті, оцінити втрати значно важче.

Загалом, простіше оцінити екологічний ефект з використан-ням методики втрати доходу, коли хвороба порівняно нетрива-ла, дискретна і не має довгострокових негативних наслідків. З хронічною захворюваністю справи стоять складніше. Деякі про-екти можуть з цілковитою на те підставою використовувати цей підхід. Візьмемо за приклад проект системи міського водопоста-чання, який знижує число розладів шлунка. Причинно-наслідко-вий зв'язок забрудненої води і розладу шлунка легко просте-жується, а саме захворювання звичайно не загрожує життю.

Нижче наведено деякі загальні рекомендації щодо вибору проектів, де може застосовуватися методика втраченого доходу:

1) можна виявити прямий причинно-наслідковий зв'язок. Етіологія захворювання повинна легко встановлюватися;

2) захворювання має бути нетривалим, не загрозливим для життя і без значних довгострокових наслідків;

3) має бути відома точна економічна величина доходу і вит-рат на охорону здоров'я. Проблеми виникають за наявності без-робітних та фермерів, які працюють на власне споживання.

Деякі види пов'язаних з екологією захворювань досить важ-ко піддаються оцінці. Тому треба обережно використовувати ме-тодику втраченого доходу щодо проектів, в яких:

1) етіологію напевне не з'ясовано (приміром, смертність, рівень викидів окисів сірки);

2) велика кількість джерел забруднення утруднює з'ясуван-ня причинно-наслідкових зв'язків. Як приклад часто називають якість повітря та води. Скажімо, кислотні дощі вважають вели-кою екологічною проблемою, але дуже важко приписати зміну кількості кислотних осадів тільки показаннями приладів, вста-новлених на якійсь великій тепловій електростанції, що працює на вугіллі. Тут може бути безліч невідомих величин, а в системі — надто багато "шуму" для виявлення шуканого зв'язку. В та-кому разі найкраще використати методику ефективності витрат, про яку йтиметься нижче;

3) захворювання є хронічним або призводить до неповної інвалідності. Тоді проблема кількісної оцінки ускладнюється ас-пектами виміру. Скажімо, коли людина працює не на повний по-тенціал, а зовні видається здоровою. Такий стан звичайно спри-чиняється недоїданням або хронічним зараженням паразитами.

Застосовуючи методику втраченого доходу, аналітик пови-нен чітко простежити причинно-наслідковий зв'язок і чисті вит-рати добробуту. Підхожими кандидатами можуть бути вигоди від проектів поліпшення водопостачання або видалення відходів. Аналітикові слід ретельно визначити чисте підвищення продук-тивності праці робітників чи їхніх заробітків (або ж зниження захворюваності), а також чисту соціальну вартість економії вит-рат на медичне обслуговування. Скажімо, коли попит на медич-не обслуговування дорівнює пропозиції, економія витрат на ме-дичне обслуговування менша, ніж фактично виключені медичні витрати. Якщо ліки й лікувальні заклади не використовуються повністю, їх треба передати у використання іншим, а коли йде-ться про нові заклади, то їх недоцільно будувати взагалі. Якщо ж попит на медичне обслуговування перевищує пропозицію, як це буває в багатьох країнах, що розвиваються, то повну вартість заощаджених витрат на медичне обслуговування слід вважати за вигоду.

Треба зазначити, що уживаний тут вислів "втрата доходу (заробітку)" стосується пов'язаної із здоров'ям захворюваності або смертності. Це також втрата добробуту внаслідок зовнішніх факторів, а не фізичного самопочуття.

Підхід альтернативної вартості грунтується на тих заса-дах, що альтернативну вартість неринкового або такого, що не має ціни, ресурсу (приміром, збереження землі для національ-ного парку замість вирубки на деревину) можна оцінити, засто-сувавши недоодержаний доход від інших видів використання ре-сурсу. Отже, цей підхід вимірює те, від чого доводиться відмов-лятися з метою збереження; він не вимірює вигоди від землі, збереженої для інших (часто неоцінних) видів користування. Таким чином, методика альтернативної вартості є мірою "витрат на збереження", а ця інформація, в свою чергу, використовується для оцінки варіантів, наявних у особи, яка приймає рішення. В багатьох випадках ця "вартість збереження" виявлялася низь-кою, тож приймалося рішення зберегти або законсервувати ре-сурси.

Відомим прикладом застосування цього підходу було дослід-ження проекту каньйону Хеллз у США. Плановане будівництво греблі в каньйоні для монтажу ГЕС безповоротно змінило б уні-кальну ділянку незайманої природи.

Замість того, щоб спробувати оцінити каньйон в його при-родному вигляді, аналітики провели аналіз вигід і витрат як са-мого гідроенергетичного проекту, так і найдешевшої альтерна-тиви. До аналізу було включено вигоди від зниження збитків унаслідок повеней у разі будівництва греблі. Аналіз чутливості провели за різними параметрами, і коли результати було подано на розгляд відповідальним особам, від будівництва греблі відмо-вились. Альтернативну вартість збереження, тобто додаткові ви-трати на одержання електроенергії із згаданого альтернативного джерела, було визнано вартою того, щоб зберегти унікальний каньйон.

Хоча підхід і можна вважати номінальне вартісним, він фак-тично використовується для оцінки вигід від збереження (які важко прямо оцінити) у вигляді додаткової вартості вироб-ництва, необхідної для забезпечення збереження довколишнього середовища. Він