Таблиця 1 Сфери використання прямих іноземних інвестицій в Україні за 1992-1997 рр.

Сфера | Іноземні інвестиції

млн. дол. США | %

Загальний обсяг прямих інвестицій | 750,1 | 100,0

У тому числі:

внутрішня та зовнішня торгівля | 232 | 31,0

машинобудування та металообробка | 112,5 | 14,9

харчова промисловість | 106,7 | 14,5

чорна та кольорова металургія | 37,8 | 5,0

легка промисловість | 29,8 | 4,0

хімічна промисловість | 29,0 | 3,9

промисловість будівельних матеріалів | 28,0 | 3,7

інші | 172,3 | 23,0

Таблиця 2 Обсяг інвестицій зарубіжних країн в економіку України за 1992—1997 рр.

Країна | іноземні Інвестиції

млн. дол. США | %

Загальний обсяг прямих інвестицій | 750,1 | 100,0

У тому числі:

США | 202,8 | 27,0

Німеччина | 129,6 | 17,3

Великобританія | 47,5 | 6,3

Кіпр | 38,6 | 5,?

Швейцарія | 35,2 | 4,7

Російська Федерація | 37,8 | 5,0

інші країни | 258,6 | 34,6

Тому створення відкритої, орієнтованої на експорт моделі економі-ки значною мірою залежить від рівня активності іноземних інвесторів на території України, інтенсивності міжнародного руху капіталів та поділу праці. Згідно з розрахунками вітчизняних економістів, орієнта-ція тільки на внутрішні резерви може призвести до того, що період відродження української економіки триватиме 20 і навіть більше років. Потреба у кредитних ресурсах тільки для підтримки дотованих галузей більш ніж утричі перевищує наші кредитні можливості.

Розраховуючи на фінансову допомогу збоку, слід всебічно проана-лізувати ситуацію, що склалася на світовому фінансово-кредитному ринку. Обговорення цієї проблеми на міжнародній конференції, про-веденій Міжнародним банком реконструкції та розвитку, показало, що вільні кредитні ресурси на світовому ринку капіталів практично від-сутні. За даними японських експертів, усі кредитні ресурси з ура-хуванням коштів міжнародних економічних організацій оцінюють-ся на суму приблизно 140 млрд. дол. США. Водночас світова потре-ба в них (включаючи розвинені західні країни) становить близько 270 млрд. дол. США, у тому числі потреба розвинених країн Захо-ду — 190 млрд. дол. США, країн, що розвиваються, — 60 млрд. дол. США.

2. Особливості і форми здійснення фінансових інвестицій підприємства.

Поняття інвестиції на практиці пов'язане з визначенням об'єктів вкла-день, інвестиційного процесу, інвестиційної діяльності.

За об'єктами вкладень інвестиції поділяються на виробничі та фі-нансові,

Виробничі інвестиції— це вкладення цінностей у реальні активи, по-в'язані з виробництвом товарів (послуг), з метою одержання прибутку (доходу). Цей тип інвестицій забезпечує приріст реального (фізичного) капіталу. Виробниче інвестування означає організацію виробничого про-цесу, тобто створення (придбання, будівництво тощо) виробничих потуж-ностей і наймання робочої сили.

Фінансові інвестиції— це вкладення в цінні папери. На відміну від виробничого фінансове інвестування не передбачає обов'язкового ство-рення нових виробничих потужностей і контролю за їх експлуатацією. У сучасних умовах фінансовий інвестор, як правило, не бере участі в управлінні реальними активами, покладаючись у цьому на фахівців-менеджерів. Тому процес фінансового інвестування зовні виражається у формі купівлі-продажу цінних паперів.

Існує також поняття "споживчі інвестиції". В окремих зарубіжних еко-номічних джерелах цей термін застосовується для позначення вкладень споживачів у товари тривалого користування або нерухомість. По суті, цей об'єкт вкладень споживачів не відповідає поняттю інвестицій, бо не передбачає одержання прибутку і збільшення капіталу. Ці вкладення до-цільно оцінювати як форму заощаджень. Водночас вкладення в неру-хомість можуть набрати й інвестиційних ознак. Наприклад, при високих темпах інфляції збільшуються і заощадження, тобто підвищується гро-шова оцінка нерухомості та товарів тривалого користування. Окремі такі вкладення можуть приносити прибуток за умови використання рухомого та нерухомого майна в комерційних цілях (наприклад, здавання кварти-ри в оренду).

Відмінність інвестицій основних об'єктів інвестування — виробничих і фінансових — розкривається лише у процесі їх руху, інвестиційної діяльності.

Загалом інвестиційна діяльність охоплює такі етапи: формування на-громадження — вкладення ресурсів (інвестування) — одержання прибут-ку. Одержання прибутку і приросту капіталу є основною метою інвесторів. Характеристики прибутку визначають усі параметри інвестуван-ня, тобто вкладення ресурсів. Відповідно до мети інвестиційної діяль-ності корпорації в ринкових умовах вирішуються такі інвестиційні зав-дання: по-перше, реалізується вибір інвестиційних проектів і здійснюється розміщення капіталів відповідно до обраних проектів; по-друге, здійснює-ться оптимізація або постійне коригування капітальної структури фірми залученням джерел зовнішнього фінансування (емісія цінних паперів, кредити банків); по-третє, формуються нагромадження і розподіляються дивіденди, завдяки обґрунтованій дивідендній політиці оптимізується пропорція між інвестиціями та дивідендами. Методи вирішення зазначе-них завдань і визначають показники процесу інвестування (основного етапу інвестиційної діяльності) кожної конкретної фірми.

В основі інвестиційної діяльності лежать перетворення інвестицій, що повторюються: приріст нагромаджень — витрати — приріст капітально-го майна — прибуток — інвестиції (нагромадження). Постійне відтво-рення цього ланцюжка перетворень становить кругообіг інвестицій. Од-нак існують особливості кругообігу виробничих і фінансових інвестицій.

Кругообіг виробничих інвестицій, виокремлюючись у стадії, пород-жує кругообіг фінансових інвестицій, що справляє зворотний вплив на кругообіг виробничих інвестицій. У результаті це приводить до злиття, нероздільності потоків виробничих та фінансових інвестицій у межах ок-ремої корпорації і до їх остаточного виокремлення за межі підприємства на локальних і національних ринках капіталів.

Виокремлюють такі основні етапи руху вироб-ничих інвестицій, або інвестиційного процесу: перший — реалізація інвестиційного попиту (нагромадження), тобто процесу створення ви-робничих потужностей; другий — процес виробництва продукції (інвестиційних або споживчих товарів, робіт, послуг); третій — реаліза-ція продукції, одержання доходу; четвертий — розподіл доходу, форму-вання інвестиційного попиту. Сукупність зазначених етапів руху інвес-тицій становить кругообіг