кругообігу, що охоплює кожне підприємство (рис. 1).
Як бачимо, конкретна компанія підключається до фінансового рин-ку у двох основних випадках: по-перше, за необхідності створення або коригування капітальної структури у бік підвищення її ефективності через емісію цінних паперів, переважно акцій та облігацій; по-друге, під час формування портфеля цінних паперів через купівлю-продаж цінних паперів інших корпорацій. Зазначені форми зв'язків кожного підприєм-ства з фінансовим ринком мають постійний характер, тобто зв'язок з рин-ком підтримується постійно. Це зумовлюється насамперед тим, що в умовах розвиненої ринкової економіки емісія і розміщення власних цін-них паперів серед певного кола інвесторів — основне джерело зовніш-нього фінансування, особливо у фазах спаду і кризи. Цінні папери за ок-ремими характеристиками є гнучкішим інструментом фінансування, ніж традиційний банківський кредит. Крім того, за допомогою емісій цінних паперів забезпечується найоптимальніша структура капіталів фірми, чого неможливо досягти, якщо орієнтуватися тільки на одне фінансове джерело, наприклад самофінансування за рахунок внутрішніх нагромад-жень, коротко - та середньострокові банківські кредити тощо. З досвіду корпорацій розвинених країн випливає, що оперативно перебудувати ка-пітальну структуру фірми з метою підвищення (максимізації) її оцінки можна тільки в разі комплексного використання різноманітних джерел фінансування.
Необхідність другої форми зв'язку з фінансовим ринком — формуван-ня портфеля цінних паперів корпорації — визначається такими самими основними причинами, тобто максимізацією оцінки підприємства.
Узагальнений аналіз кругообігу фінансових інвестицій показує, що будь-яке підприємство в ринковій економіці прямо пов'язане з фінансо-вим ринком і як емітент цінних паперів, і як інвестор. Будь-яка фізична особа, що має нагромадження, є інвестором. Таким чином, завдяки фі-нансовому ринку формуються зв'язки справді загального характеру, при-чому не тільки національного, а й міжнародного.
А
Рис. 1. Кругообіг фінансових інвестицій корпорацій не фінансового сектору
Література
1. В.Г. Федоренко „Інвестиційний менеджмент” Київ – 2001 рік.
2. В.Г. Федоренко „Інвестознавство” Київ – 2003 рік.
