масаж серця, дихання — штучну вентиляцію легень за методом рот до рота або рот до носа. Штучну вентиляцію легень і масаж серця про-довжують і під час транспортування потерпілого в стаціонар до відновлен-ня самостійного дихання. Коли допо-мога надається лікарем "Швидкої до-помоги", проводять штучну вентиля-цію легень за допомогою ручних апа-ратів, вводять підшкірно 1 мл 1 % роз-чину лобеліну, 1 мл цититону. Якщо протягом ЗО хв самостійне дихання не відновиться, вдаються до інтубації тра-хеї і продовжують штучну вентиляцію з відсмоктуванням вмісту з трахеоброн-хіального дерева.
Потерпілому слід забезпечити спо-кій, покласти його в ліжко. Не мож-на дозволяти йому стояти, а тим паче продовжувати роботу.
За відсутності ефекту від непрямо-го масажу серця показаний прямий масаж з розкриттям грудної клітки. Наявність фібриляції шлуночків, що визначається на електрокардіограмі, свідчить про доцільність електричної дефібриляції. Одночасно проводять штучну вентиляцію легень.
Підготовка до дефібриляції серця не вимагає зупинки непрямого чи прямого масажу серця і штучної вен-тиляції легень. Під ліву лопатку хво-рого підкладають один електрод від дефібрилятора, другий беруть за ізо-льовану ручку і, тримаючи його в руці, очікують, доки конденсатор зарядиться (4000—4500 V). Після цьо-го рівномірно і щільно прикладають електрод до ділянки серця. Припи-няючи на хвилину масаж серця і штуч-ну вентиляцію легень, проводять де-фібриляцію. Ефект її виявляється в появі самостійного пульсу безпосеред-ньо після розряду або після продов-ження масажу.
Паралельно із описаними вище ре-анімаційними заходами проводять ок-сигенотерапію, внутрішньовенне вве-дення глюкози з вітамінами й інсулі-ном, вводять серцеві препарати, по-ляризуючу суміш, коронаролітичні, антиаритмічні засоби (феноптин, лідокаїн), 10 мл 10 % розчину кальцію хлориду, внутрішньовенне і внутрішньоартеріально переливають кров.
Оживлення потерпілого треба про-довжувати до появи самостійного ди-хання і відновлення роботи серця.
Місцеві пошкодження не вимага-ють спеціального лікування. Воно по-винно бути консервативним. Це по-яснюється крихкістю судин біля ділян-ки пошкодження і підвищеною їх лам-кістю, нечіткістю меж змертвілої тка-нини, малою схильністю ран до на-гноєння і сприятливим перебігом про-цесу загоєння. Пошкоджену ділянку обробляють 70 % етиловим спиртом і закривають стерильною пов'язкою. Вона загоюється під струпом. Якщо ураження великі і глибокі, супровод-жуються звугленням тканин, після появи демаркаційної лінії проводять некректомію чи ампутацію.