моделі соціуму, з повним правом можна зробити висновок, що суспільство — це надзвичайно складний, багатоманітний і суперечливий предмет пізнання. Визначити суспільство так само важко, як матерію, природу, буття тощо. Суспільство охоплює різноманітні процеси, стосунки між людьми і складається з певних соціальних інститутів. У суспільстві реалізуються різноманітні види матеріальної та духовної діяльності людей. І головне, суспільство — це реальні люди, які об'єднуються в соціальні групи, нації, взаємодіють і конфліктують між собою, створюють і споживають матеріальні та духовні блага, виховують дітей, винаходять нові форми об'єднання та злагоди.
Таким чином, суспільство — це реальний процес життєдіяльності людей, що має історичний характер, існує об'єктивно, тобто незалежно від свідомості та волі людей, хоч вони як носії свідомості й волі є головними дійовими особами суспільно-історичного процесу.
2. ЕКОНОМІЧШ ПОТРЕБИ ЯК МАТЕРІАЛЬНА ОСНОВА СИСТЕМИ ЕКОНОМІЧНОГО ВЗАЄМООБМІНУ
У демократичному суспільстві головними суб'єктами еко-номіки є: особа, колектив, співтовариство рівноправних громадян, народ (нація). Своїми активними цілеспрямованими діями вони впли-вають на розвиток науки, техніки, соціально-економічного прогресу в країні залежно від реалізації своїх інтересів. Ось чому побудувати високорозвинену ефективну економіку, досягти соціального прогре-су суспільства можна, лише орієнтуючись на задоволення потреб та інтересів різноманітних суб'єктів економічної системи.
Поняття «потреба» дуже містке. Людина має систему най-різноманітніших потреб: фізіологічних, інтелектуальних (духовних), соціальних тощо. Колектив залежно від сфери діяльності має свої специфічні потреби. Скажімо, потребами підприємства, що вироб-ляє одяг, є розвиток його потужностей, запровадження нових моде-лей, зростання прибутку підприємства і доходів кожного його члена.
Потребами народу (нації) є зростання економічного, наукового, тех-нічного, духовного потенціалу країни, гарантування її зовнішньої безпеки, технічної, технологічної та культурної незалежності.
Є потреби самозахисту (безпеки, захищеності), потреби поваги (визнання, самоповаги), потреби у любові, духовній близькості, по-треби самоутвердження, саморозвитку тощо. Проте ми розглядати-мемо потреби, що пов'язані зі сферою господарської діяльності. Вони дістали назву економічних потреб.
Систему особистих економічних потреб подано на рис. 1. Потреби породжуються двома визначальними причинами. Пер-ша має фізіологічний характер, тому що людина як жива істота потребує певних умов і засобів існування. Друга є результатом суспіль-них умов, у яких люди перебувають і виховуються.
Рис. 1. Структура особистих економічних потреб
Потреби характеризують лише можливість споживання. Однак для того щоб ця можливість перетворилася на дійсність, потрібно мати певні життєві засоби. Величезна роль економічних потреб по-лягає в тому, що вони спонукають людей до дії. Отже, виробництво продукує різнобічні блага, які є необхідною умовою існування роз-витку людського суспільства на будь-якому історичному його щабелі.
У свою чергу, блага, створені у сфері матеріальної життєдіяль-ності, формують різноманітні потреби, які становлять предмет інте-ресу і стають стимулами до праці.
Отже, економічні потреби народжуються насамперед у ви-робництві, в процесі праці та пов'язані з ним.
Задоволення ж економічних потреб відбувається у спожи-ванні, яке відтворює і створює потребу. Завдяки економічним потребам відбувається органічний взаємозв'язок цілей.
Сукупність суспільних потреб можна розглядати під різним ку-том зору. Наприклад, їх поділяють на виробничі (продовжують про-цес виробництва: метал, цемент, обладнання, електроенергія), неви-робничі (спрямовані на забезпечення потреб людини: цукор, хліб, меблі, одяг, послуги).
З урахуванням суб'єкта споживання розрізняють потреби окре-мої людини, сім'ї, колективу підприємств, працівників певної галузі виробництва, жителів певних населених пунктів, суспільства в цілому.
За масштабами і структурою виробництва економічні потреби можна класифікувати на абсолютні, дійсні та фактичні. Абсолютні визначаються максимальним обсягом створюваних у суспільстві ма-теріальних благ і послуг за найсприятливіших умов, які могли б бути спожиті суспільством. Дійсні — такі, що задовольняються при оп-тимальних розмірах виробництва. Фактичні — це ті, що виступа-ють у формах задоволеного попиту.
Економічні потреби, які ми розглянули, — це лише певна частина потреб окремої людини або групи людей, яким належить провідна роль.
3. ЗАКОН ЗРОСТАННЯ ПОТРЕБ
Продуктивні сили, безперервно розвиваючись, не лише ство-рюють умови для задоволення потреб, які склалися, а й стають ґрунтом для виникнення нових потреб. Цей процес розвитку суспільного виробництва свідчить про те, що в ньому діє об'єктивний закон зро-стання потреб.
Об'єктивний закон зростання потреб відображує безперервне зростання маси і різноманітності споживних вартостей в результаті зростання продуктивних сил. Це призводить до зміни структури виробництва і витіснення існуючих потреб новими. Розвиток продуктивних сил, міжнародний поділ праці, спеціалізація сприяють економічному зближен-ню народів різних країн, що веде до збільшення продуктів праці, а отже, до появи нових потреб
Поява нових споживних вартостей спочатку має обмежений ха-рактер. Незважаючи на обмеженість, нові споживні вартості стають суспільною потребою. Оскільки відразу всіх членів суспільства за-безпечити новоствореними споживними вартостями неможливо, між попитом на них і пропозицією виникає суперечність. Остання може бути використана для розвитку виробництва шляхом економічного стимулювання, оскільки потреби не тільки є результатом виробниц-тва, а й впливають на нього. Виробництво завжди в кінцевому підсум-ку пов'язано з потребами, що склалися. Поза потребами неможли-ве й саме виробництво.
Особливо динамічно зростають потреби, змінюється їхня струк-тура в умовах високих темпів розвитку науки і техніки. Завдяки їм економіка набула такого рівня розвитку, що спроможна задовольня-ти не тільки такі важливі життєві потреби, за котрі боролося люд-ство багато століть, як їжа, одяг, житло, охорона здоров'я (первинні потреби), а й потреби, що дістали назву другої групи, які є поро-дженням розвитку особистості та виступають у буденному житті як «потреби вільного часу».
Як продовження науково-технічного прогресу «потреби вільного часу» стають революціонізуючим чинником розвитку людини і ви-робництва. Розвиваючи людину, вони удосконалюють її як інтелек-туальну силу, перетворюють виробництво, змінюють структуру ос-таннього так, щоб випускати все нові й нові види продукції, послуг, які б задовольняли