Плаваючі та фіксовані валютні курси.

Для розуміння процесів формування п плаваючих валютних курсів потрібно усвідомлювати, хто стоїть за попитом на валюту країни, а хто — за її пропозицію. Для аналізу плаваючого валютного курсу застосуємо криві попиту та пропозиції.

Попит на валюту даної країни мають іноземці, які хочуть придбати цю валюту щоб подорожувати по даній країні, купувати в ній товари або цінні папери — акції та облігації корпорацій або держанні облігації.

Попит на валюту іншої країни мають резиденти (юридичні та фізичні особи) даної країни, які хочуть купувати товари іншої країни її фінансові активи чи подорожувати по ній. Для цього необхідно свою валюту обміняти на валюту іншої країни. Отже, пропозицію валюти країни репрезентують її резиденти.

За нижчою курсу валюти даної країни порівняно з валютою іншої країни громадянам і фірмам іншої країни стає вигідніше не купувати товари і послуги першої країни. Зі зниженням курсу валюти країни попит іноземців на товари і послуги, а отже і на валюту цієї країни зростатиме. Крива попиту на валюту опускатиметься донизу, тобто спадає. Спадна траєкторія кривої D віддзеркалює ту обставину, що падіння курсу валюти країни розширює попит на цю валюту.

За вищого курсу валюта певної країни для її резидентів дешевше купувати товари і послуги іншої країни. Резиденти країни захочуть обміняти більше своєї валюти на валюту іншої країни. Тому крива пропозиції валюти S має вихідну траєкторію. Така форма кривої пропозиції валют означає, що чим вищій курс валюти даної країни, тім більша й пропозиція.

Пропозиція і попит на валюту взаємодіють на валютному ринку. У точці перетну кривої попиту на валюту та кривої її пропозиції встановлюється рівноважний валютний курс. За рівноважного курсу кількість валюти, яку бажають купити іноземці, дорівнює саме тій кількості, що її хочуть продати резиденти.

На динаміку номінального валютного курсу впливає чимало чинників, які змінюють співвідношення попиту та пропозиції на валюту, а отже, і курс цієї валюти. Основні чинники, що впливають на динаміку плаваючого курсу валюти, такі:

По-перше, рівень інфляції у крани й закордоном. Вищий рівень інфляції в країні поршнями з рівнем інфляції в іншій країні призводить до знецінення валюти країни з вищім рівнем інфляції. Іноземці тепер менш заінтересовані купувати товари країни, які стали дорожчими. І навпаки, резиденти країни де рівень інфляції виший, хочуть купувати більше товарів і послу в країни з нижчим рівнем інфляції, які стали дешевшими. Валюта країни з вищім рівнем інфляції знецінюється. Інфляції на курс валюти можна зобразити графічно.

Зменшення попиту іноземців на валюту країни означає, що крива попиту на валюту переміщується вліво. Збільшення пропозиції валюти переміщує криву пропозиції вправо. У точці Е’ курс валюти нижчий нід у точці Е.

Вплив інфляції на динаміку номінального валютного курсу можна з’ясувати ще й так. Як нам уже відомо:

RER=NER?P*/P.

Звідси номінальний валютний курс можна записати:

NER=RER?P*/P.

Це рівняння показує, що номінальний на попит курс залежить від реального валютного курсу і рівня цін у двох країнах. За даного значення реального обмінного курсу зростання ріння цін Р країні спричиняє зниження номінального курсу її валюти.

Загалом можна і зробити такий висновок. Якщо темп інфляції у першій країні вищій, ніж у другій, то з перебігом часу на валюту другої країни можна буде купити дедалі більше валюти першої країни. Якщо темп інфляції в Україні нижчий, ніж у іншій країні, то з перебігом часу на валюту України можна буде придбати дедалі більше валюти цієї іншої країни.

Вплив цін на валютні курси відображає теорія паритету купівельної спроможності, яка є варіантом закону однієї ціни, застосованим до міжнародних ринків. Згідно з ним законом, однаковий товар не може водночас продавитися в різних місцях за різними цінами. Якщо ціни будуть різними, то спритні перекупники та посередники скористаються з такої можливості — перемішуватимуть блага з дешевих ринків на ринки з відносно вищими цінами. Цe вирівняє ціни на різних ринках. Відповідно до теорії паритету купівельної спроможності, відносні ціни благ, що є предметом міжнародної торгівлі, мають бути однаковими на всіх національних ринках, відкритих для зовнішньої торгівлі. Тому валютні курси, згідно з цією теорією, відображають співвідношення рівнів цін у різних країнах. Якщо ринковий кошик товарів і послуг в Україні коштує 100грн а в Росії—500 рублів то валютний курс становитиме 1грн = 5руб. Тому будь-яка валюта повинна мати однакову купівельну спроможність у всіх країнах.

Однак на практиці валютні курси помітно відхиляються від паритету купівельної спроможності, навіть упродовж тривалих проміжків часу. Тому більшість економістів вважають, що концепція паритету купівельної спроможності не відображає усіх реалій світу. По-перше багато благ є непереміщуваними наприклад, послуги. Тому ціни на них у різних місцях світу будуть різними По-друге, навіть перемішуванні блага не завжди є добрими замінниками: одні споживачі віддають перевагу, наприклад одним маркам автомобілів, а другі — іншим. І все ж можна вважати, що відносини рівень цін є визначником валютних курсів.

По-друге, номінальний валютний курс залежить від зміни рівня реальних процентних ставок у країні та за кордоном. Підвищення процентних ставок у країні порівняно з іншими країнами веде до зростання курсу її валюти. Вищі процентні ставки у країні означають, що резиденти інших країн прагнуть купити акції, облігації та інші фінансові активи цієї країни Попит на валюту країни збільшиться, бо тільки за цю валюту іноземці можуть купити цінні папери даної країни.