Сутність поняття "економіка".

Незважаючи на те що економічні проблеми актуальні для кожної людини, не всі можуть правильно відповісти на запитання "що таке еко-номіка". Дехто вважає економікою заводи, підприємства, ферми, магазини тощо. Але це приблизно те саме, якщо на запитання "що таке людина?", відповісти: "Це те, що скла-дається з голови, рук, ніг та інших частин тіла". Отже, не-обхідний науковий підхід до вирішення цього питання. До того ж цю науку у різних країнах називають неоднаково. В Греції, Франції та інших країнах — економія, у Німеччині — вчення про народне господарство, у Швеції — національна економіка.

Першим наукове визначення цього терміна дав давньо-грецький мислитель Ксенофонт, який жив приблизно у 430—355 рр. до н.е. і написав книгу "Економікос". Ця на-зва складається з двох грецьких слів — "ойкос" (дім, госпо-дарство) та "номос" (знаю, закон, правило) — і дослівно означає "мистецтво ведення домашнього господарства" або "управління домашнім господарством". Інший давньо-грецький філософ Аристотель (384—322 рр. до н.е.) в науці про багатство (економіці) вирізняв "економію" (або сукуп-ність споживних вартостей) і "хремастику" (мистецтво ро-бити гроші, збагачуватись).

У процесі постійного економічного розвитку, переходу від однієї суспільно-економічної формації до іншої поняття "економіка" збагачувалось, поповнювалось елементами нового змісту. Так, при переході від феодалізму до капіталізму поступово долалася замкнутість феодальних господарств (во-ни були змушені продавати частину виробленої продукції на ринку, купувати там необхідні товари тощо), формувався єди-ний національний ринок. Внаслідок цього виникла потреба у широкому тлумаченні поняття "економіка". Воно вже не обмежувалося домашнім господарством або господарством окремих господарюючих одиниць (рабовласників, феодальних маєтків та ін.), а охоплювало економіку всієї країни.

Розвиток і збагачення цього поняття відбувалися шляхом творення нових означень. Так, у 1615 р. французький учений А. Монкретьєн увів поняття "politicos" (державний, суспіль-ний), яке у поєднанні з поняттям "економіка" означало "ми-стецтво державного управління господарством". Воно відоб-ражало процес активного втручання держави в економіку в період формування капіталістичного способу виробництва (держава насаджує розвиток мануфактури, створює компанії для управління і торгівлі з колоніями та ін.). Таке втручання наприкінці XIX ст. послаблюється, і з метою його теоретич-ного відображення англійський економіст А. Маршалл вво-дить у науковий обіг поняття "економікс". Оскільки без ак-тивного втручання держави в економіку жодна країна світу за сучасних умов існувати не може, то поняття "економіка" не-достатньо відображає реалії дійсності. Але воно закріпилося насамперед у західній економічній науці й, як правило, ото-тожнюється з поняттям "політична економія".

Структура поняття "економіка". Збагачуючись надалі новим змістом, поняття "економіка" наприкінці XX ст. вживається у таких основних значеннях:

1) народне господарство певної країни загалом або окрема його сфера (наприклад, економіка сфери нематері-ального виробництва), галузь (економіка сільського госпо-дарства, торгівлі тощо); господарство окремого району, регіону (економіка регіону), країни (економіка України), групи країн (економіка країн Західної Європи) або всього світу (світова економіка);

2) певна сукупність економічних відносин між людьми, яка утворюється в процесі господарської діяльності, тобто виробництва продуктів і послуг, обміну ними, розподілу благ та їх споживання. Розвиток такої сукупності відносин нерозривно пов'язаний з еволюцією продуктивних сил, які у процесі взаємодії формують цілісну економічну систему певної суспільно-економічної формації (феодалізму, капі-талізму та ін.);

3) наукова дисципліна, певна система економічних наук, яка вивчає закони та закономірності господарської діяль-ності людей, розвитку певних економічних систем. Нині нараховується приблизно 50 окремих економічних наук (бухгалтерський облік, фінанси, економіка сільського гос-подарства та ін.), для яких економічна теорія є методо-логічною і теоретичною основою.

Яким би складним не було поняття "економіка", на-ука повинна давати узагальнююче визначення цієї дисцип-ліни, виділяючи найістотніші ознаки та риси.

Економіка — економічні відносини між людьми у процесі їх господарської діяльності, закони такої діяльності та еволюції економічних систем у межах світового господарства або окремих країн та регіонів.

Це узагальнююче визначення конкретизується у менш абстрактних при розгляді економіки під певним кутом зору. Існують три основних рівні економіки:

1) мікроекономіка (розкриває господарську діяльність окремих економічних суб'єктів — підприємств, фірм, домогосподарств, галузей тощо);

2) макроекономіка (розкриває господарську діяльність в межах держави в особі кабінету міністрів, центрального банку, центральних і місцевих органів влади та ін.);

3) світова економіка та її окремі регіони (висвітлює взає-модію національних господарств, господарську діяльність над-національних органів, наприклад Кабінету Міністрів Євро-пейського Союзу, куди входять 15 країн Західної Європи).

Іншими суб'єктами (тобто діючими особами) економіч-них відносин є фізичні (підприємець, менеджер, найманий працівник, фермер, банкір та ін.) та юридичні (під-приємства, фірми, акціонерні компанії, банки, страхові ком-панії, пенсійні фонди тощо) особи. Виділення основних значень поняття "економіка", окремих її рівнів, суб'єктів та об'єкта (таким є особлива найважливіша сфера життя суспільства) характеризує структуру економіки.

Щоб визначити предмет економічної теорії, а отже й предмет навчальної дисципліни "Основи економічних знань", логічно пов'язати його зі структурою поняття "еко-номіка". Очевидно, що визначення предмета повинно ви-пливати з двох останніх значень економіки (див. с. 9), ос-кільки в першому зазначалися лише певні регіони, сфери господарської діяльності людей. Найбільш ємким і уза-гальнюючим визначенням із цих двох аспектів економіки є поняття "цілісна економічна система", оскільки вона фор-мується насамперед в процесі взаємодії економічних відно-син, продуктивних сил і господарської діяльності людей.

Стадії процесу відтворення. Як зазначалося, господарсь-ка діяльність здійснюється у процесі виробництва, обміну, розподілу та споживання продуктів і послуг. Кожну з цих сфер при розгляді економіки з позиції послідовного руху названих благ від їх безпосереднього виробництва до спо-живання можна розглядати як окремий елемент економічної системи. З'ясуємо загальний