Виробництво (безпосереднє виробництво) — процес ство-рення матеріальних продуктів І послуг, а також духовних благ, необхідних для існування І розвитку людини.

Такі продукти, послуги і духовні блага називаються еко-номічними благами.

Обмін — процес руху економічних благ від виробників до спо-живачів, що опосередковується купівлею-продажем за допомо-гою грошей.

Розподіл - процес визначення частки кожного економічного суб'єкта у створених економічних благах та її отримання у на-туральній або грошовій формі.

Споживання — процес використання результатів виробництва для задоволення певних потреб.

Усі ці елементи (або стадії) перебувають у взаємозв'яз-ку і взаємодії, а їх постійне повторення означає процес відтворення. З урахуванням цього економіку можна визна-чити як безперервний процес відтворення. Це визначення конкретизує узагальнююче розуміння поняття "економіка" і наближає до з'ясування предмета економічної теорії.

До складу економічної системи також входять економічні відносини між людьми та продуктивні сили. Наявність еко-номічних відносин зумовлена колективним та суспільним характером процесу виробництва, тобто взаємопов'язаністю у господарській діяльності. Так, для виготовлення сучасного легкового автомобіля необхідно майже 15 тис. деталей, участь у виробництві яких беруть тисячі підприємств (трудових колективів, які працюють на них). Кожну таку деталь ство-рюють послідовно від декількох осіб до декількох сотень працівників, що спеціалізуються на виконанні окремої опе-рації. Це означає, що у процесі виробництва люди вступа-ють у певні відносини між собою, які в теорії отримали наз-ву виробничих відносин. Якщо виробництво розглядати у широкому значенні слова, то виробничі відносини поши-рюються і на процеси обміну, розподілу, споживання. Взає-мозалежність людей образно висвітлив німецький письмен-ник Карл Берне, який зазначав, зокрема, що людина багато без чого може обійтися, але не без собі подібних.

Виробничі відносини — відносини, в які люди вступають між собою в процесі виробництва, обміну, розподілу, споживання.

Економічні категорії. Виробничі відносини виражають-ся в окремих економічних категоріях. Наприклад, відноси-ни між капіталістом і найманим працівником у процесі безпосереднього виробництва — у категоріях "робочий день", "інтенсивність праці", "необхідний продукт", "до-датковий продукт" та ін. У сфері обміну ці відносини відоб-ражають категорії: "ціна робочої сили", "ціна товарів", "тор-говий капітал", "торговий прибуток" тощо. У сфері розпо-ділу до них належать категорії заробітна плата, прибуток, реальна заробітна плата, податки та ін.

Економічна категорія — теоретичний вираз економічних і насамперед виробничих відносин між суб'єктами господарської діяльності.

Структура економічних відносин. Крім виробничих, до складу економічних відносин належать техніко-економічні та організаційно-економічні.

Техніко-економічні відносини — відносини між людьми, які розвиваються паралельно з розвитком техніки (звідси й перша частина назви) і формуються в процесі спеціалізації, кооперації, концентрації виробництва.

Організаційно-економічні відносини — відносини між людьми з приводу організації виробництва (в тому числі безпосеред-нього виробництва, обміну, розподілу і споживання матеріаль-них благ і послуг).

До їх складу входять менеджмент, маркетинг та ін. (роз-гляду цих понять присвячені наступні теми).

До економічної системи належать також продуктивні сили та господарський механізм. За своїм складом продук-тивні сили — це людина як основна продуктивна сила і засоби виробництва, наука та ін. Господарський механізм — ринкові, державні та наддержавні важелі регулювання еко-номіки.

Оскільки людина є основною продуктивною силою і головним суб'єктом економічних відносин, економіка по-винна вивчати економічну поведінку людей у процесі гос-подарської діяльності. Економічні відносини слід розгля-дати у нерозривному зв'язку з розвитком продуктивних сил.

Економічна наука повинна вивчати кожен елемент еко-номічної системи, в тому числі кожну із сфер процесу від-творення (безпосереднє виробництво, обмін, розподіл і споживання), її метою є прагнення проникнути у глибин-ну сутність досліджуваних явищ і процесів, визначити їх найважливіші риси, закономірності розвитку, зовнішні фор-ми вияву тощо. Лише на цій основі можна дійти правиль-них висновків, необхідних для" практики. З урахуванням цього економічна теорія повинна вивчати закони розвитку економічних систем.

Такі системи виникали і формувались у процесі еволю-ційного розвитку людства (первіснообщинний лад, рабо-власницький устрій, феодалізм, капіталізм, соціалізм). Хоча пануючим нині є капіталістичний спосіб виробництва, перші три системи певною мірою існують і понині у різних регіонах планети. Окремі економічні системи можна виді-лити серед розвинутих країн світу (американська, японсь-ка та ін.).

Вивчення законів розвитку економічної системи перед-бачає дослідження кожного з її елементів. Наприклад, для розвитку людини властивий закон зростання потреб. Водно-час більшість економічних законів простежується у про-цесі взаємодії двох і більше окремих економічних явищ,

елементів економічної системи. Існують закони, притаманні розвитку економічної системи загалом.

Кожний закон можна розкрити за допомогою певної кількості економічних категорій, які виражають менш гли-боку сутність окремих явищ і процесів. Тому, щоб уникнути поверхових, неглибоких визначень предмета економічної науки, недоцільно стверджувати, що вона вивчає орга-нізовані виробництво, обмін, розподіл і споживання економічних благ з використанням рідкісних ресурсів або просто ресурсів (на це дають відповідь існуючі організацій-но-економічні відносини). Слід передусім розкривати за-кони розвитку цих сфер, а після цього їх організацію тощо.

економічний закон — внутрішньо необхідні, сталі й суттєві зв'язки між різними економічними явищами і процесами, а також між внутрішніми суперечностями цих явищ, які є ру-шійною силою їх розвитку.

У процесі еволюційного розвитку людства розрізняють закони всезагальні (властиві всім економічним системам, загальні (властиві декільком системам), специфічні (властиві окремим системам) і стадійні (діють на одній із стадій існу-вання системи). Таке розуміння предмета економічної те-орії виникло не відразу: економічна думка йшла до нього протягом багатьох століть.