Окремо можна спинитись на сільському господарстві, де чимало продукції здебільшого надходить упродовж сезону. За Союзу близько 50% виробленої сільськогосподарської продукції України експортувалося до інших республік. Нині, коли втрачено чимало ринків, у тому числі й російських, виникає проблема зі збутом продукції для підтримання високої ціни на продукцію або зменшення виробництва, що для України проста неможливо, оскільки Україна – країна аграрна і зменшення ціни виробленої продукції шляхом використання високопродуктивних технологій негативно позначиться на економіці аграрного сектора. Деякі господарства вже застосовують високопродуктивні технології, хоч їх поки що небагато, але має місце тенденція до збільшення, оскільки існує фіксований податок у сільському господарстві, що сприяє інвестиціям. Але останнім часом зменшується поголів’я великої рогатої худоби, свиней, що призводить до зменшення зайнятості населення.

Нормування ж праці на селі нині перебуває на достатньому для виробництва рентабельної продукції рівні, особливо галузі рослинництва. Не все гаразд у тваринництві. Іноді 100 голів великої рогатої худоби в господарстві обслуговує 20 осіб, головний зоотехнік, механік з трудоємних процесів, головних ветлікар, технік штучного запліднення, бригадир, бухгалтер, лаборант, фуражир, слюсар, чотири доярки, два скотарі, дві телятниці, тракторист – машиніст, два нічних сторожі. Непростим нормування праці є на ремонтах сільськогосподарської техніки, де застосовують погодинну оплату без видання нормованих завдань, тобто принципом: „прийшов і пішов”. Наслідок – велика собівартість ремонтів. Що ж можна говорити про нормування й оплату праці у великих фермерських господарствах, керівництво більшості яких не знають і не хочуть застосовувати для найманих працівників норми і галузеві угоди, тобто там де найбільше порушень КЗпП, закону „Про нормування праці” тощо.

На ринок капіталів безпосередній вплив мають соціально – трудові відносини. Там, де вони перебувають на належному рівні, діють демократичні закони, законні акти, інші нормативні документи, що регламентують працю, спостерігається найбільший приріст капіталу, є стабільним виробництво. Для прикладу – країни Центральної Європи, Балтики. Зростає інвестування і в економіку України. Поки що є чимало чинників, котрі заважають інвестору. Серед них не лише кількість контролюючих і перевіряючих установ і організацій, а й відсутність вільних демократичних законів, що знаменують виробництво і споживання продукції, особливо щодо промисловості. В галузі сільського господарства нині з’явилися сприятливі умови, але урядовці прагнуть найближчим часом поновити податкове навантаження на селянина, що призведе до зростання цін на продукцію і зменшення обсягів виробництва. Україна має чимало кваліфікованих кадрів, але через непотрібність на світовому ринку вироблюваної нею продукції (це може бути продукція котру вже виробляють інші країни), вони стали безробітними або перекваліфікувалися. Інвестиції в економіку України зростають, особливо в переробну і харчову промисловість. Як наслідок, 95% харчових продуктів вітчизняного виробництва – на ринку України. Поступово збільшується виробництво цукру, що стало можливим також за допомогою інвесторів. Це – результат діяльності уряду країни, хоча лише півроку тому на ринку України було забагато цукру виробництва Росії і Білорусії.

Отже, відбувається поступове формування ринку праці, товарів і капіталів, соціально – трудових відносин. Зростають обсяги виробництва продукції. У тих галузях, де є монополісти і чимало посередників, спостерігаються негативні явища. Вони є і в оплаті працівників бюджетних установ і організацій. Вітчизняні й іноземні інвестиції сприяють створенню робочих місць для населення країни, позитивно впливають таким чином на зростання виробництва вітчизняної продукції.

Список використаної літератури

Фаріон І.Д. Економіка праці та соціально трудові відносини: організація, облік, аналіз, контроль: Навч. посібник/ І.Д.Фаріон, Л.І. Жук; За ред. д.е.н. проф. І.Д.Фаріона. – Тернопіль: Економічна думка, 2000.

Социально – трудовые отношения: оценка и направления совершенствования/ Амоша А.И.(отв.ред) і др. – Донецк: НАН Украина, 1996. – 164 с.