Ринковий механізм стихійного розподілу ресурсів не може з достатньою ефективністю здійснювати свої регу-люючі функції. Концентрація сил у корпоративному сек-торі, внутрішньофірмове планування і розширення різних форм міжфірмових зв'язків на основі горизонтальної і вер-тикальної інтеграції, втручання держави в процес форму-вання доходів і цін, підтримка зайнятості, діяльність проф-спілок — усе це зменшує роль стихійного ринкового регу-лювання, послабляє силу тиску економічної необхідності. Крім того, дедалі більшої гостроти набувають проблеми, які за своїм характером не можуть вирішуватися на основі рин-кового саморегулювання: екологія, пом'якшення регіональ-них і структурних диспропорцій, розвиток сфери соціаль-но-культурних послуг. Дедалі важливішу роль в економіч-ному процесі відіграють фактори позаринкового і позаекономічного характеру.

Знайомство з основними етапами історії розвитку економічної теорії показує, наскільки це складний і су-перечливий процес, що відбиває складність і супереч-ливість самого об'єкта вивчення — економічного життя суспільства. І тому жодна з численних теорій, жодна із шкіл або течій, які б ні були їхні заслуги, не змогли пояс-нити процес у всій повноті й обсязі, та й навряд чи мо-жуть на це претендувати. Шлях пізнання закономірно-стей економічного життя пролягає не через боротьбу ідей і доктрин до їх повного взаємознищення (хоча їхня конкуренція і взаємна критика дуже корисні), а через їхній синтез, тобто визнання того, що кожна вносить свою лепту в побудову будинку економічної теорії.