не процвітають краще, ніж у нас, ні науки, ні містецтва, ні література, а наші громадяни загалом заможніші, краще організовані і не такі безпомічні, як ваші французи. Англійці зрозуміли перш за все, що тільки характер, енергія та сила волі, що опирається на здібності, надають людині істинну, суспільну цінність його!” [60, 17].
Відповідно до розуміння значущості ігор у житті людини, в Англії на території навчальних закладів виділяли великі площі для суспільних ігор дітей. Англійці схилялися до думки, що капітал, витрачений тим чи іншим чином на розвиток фізичних сил молодого покоління, приносить великі відсотки. Це було першою спонукою активного прилучяння суспільства до організації фізичного виховання і надання активної допомоги молодому поколінню, зокрема в обладнанні спортивних площ та площадок, попри високі ціни на землю.
В Англії активно розвивались і культивувались різні види спорту, отож її досвід був предметом вивчення розвитку фізичної культури і фізичного виховання вітчизняними педагогами, психологами, лікарями, громадськими діячами тощо. Водночас були й критики, які вважали, що заняття спортом і фізичними вправами є привілеями буржуазії. Такі виступи проти занять фізичними вправами друкувались на сторінках періодичної преси. Передова громадськість відповідала на заяви таким чином: „Тим більше йому (автору), напевно не відомо, що в Англії спортом займаються не лише буржуї і капіталісти, а футбольний м'яч ще охочіше ганяють команди найбільш пролетарської молоді, що кожна фабрика має „свою” команду, досягнення якої на щорічних матчах є предметом її гордості, що національний бокс надзвичайно популярний власне в широких народних масах” [66, 5].
Розвиток фізичної культури і спорту обумовлювався його демократизацією. Педагоги досліджуваного періоду вказували, що там, де розвивається спорт, він нестримно демократизується попри адміністративні перепони і заборони [66, 5].
Можливо треба Циглера та інших