окреслити шляхи творчого запозичення ефективних знахідок педагогів досліджуваної доби в теорію і практику фізичного виховання сучасних школярів.

Методика

Етапи аналізу

1 | 2 | 3 | 4 | 5

Обгрунтування актуальності проблеми | Визначення мети і завдання наукового пошуку | Аналіз шляхів генерування теоретичних положень проблеми дослідження | Аналіз шляхів синтезу зарубіжної та української теорії й практики фізичного виховання | Способи поширення теорії та практики фізичного виховання

Методи вивчення стану фізичного виховання школярів і управління системою роботи на регіональному рівні

Евристичні | Комбіновані

Порівняльний аналіз, синтез | опис

Узагальнення, прогнозування | моделювання

зв'язок – спосіб взаємодії та повідомлення інформації /177/;

обмеження – зовнішні й внутрішні фактори, що стримують (утруднюють) вирішення завдань і досягнення мети /20, 185/;

зовнішнє середовище – частина довкілля, що реально впливає чи може впливати на систему /231/;

цілісність системи – сукупність елементів (компонентів) системи слугують досягненню єдиної мети й прикінцевих якісних результатів /39, 66/;

управління – комплекс взаємообумовлених дій, які спрямовані на підтримку функціонування чи розвитку системи /54, 109/;

організація, як функція управління – впорядкування завдань, які вирішуються в умовах трьох взаємообумовлених процесів: розподіл, спеціалізація, інтегрування /154/;

організаційне забезпечення – організація та вдосконалення організаційних форм фізичного виховання відповідно до вимог наукової та навчально-методичної літератури /120/.

У процесі дослідження послуговувались й іншими психолого-педагогічними, медичними й методичними категоріями і поняттями, які сприяли якомога повнішому розкриттю обраної проблеми. Таким чином,

системний підхід розглядали за своєрідну реалізацію означених напрямів дослідження, рівнів аналізу системи, етапів її становлення й розвитку, виявлення проблем і шляхів їх розвязання з метою творчого переосмислення й використання в сучасній практиці фізичного виховання школярів.

Відповідно, до логіки генетичного напряму визначили особливості формування системи фізичного виховання від її перших витоків до прикінцевого хронологічного рубежа. Щодо структурного напряму, то він уможливив визначення змісту фізичного виховання у закладах формальної та неформальної освіти (в родині), встановлення взаємодіїї між означеними ланками та огляд якісних перетворень, які відбувалися у змісті фізичного виховання впродовж досліджуваного періоду. За функціональним напрямом визначили рівень розв'язання актуальних завдань фізичного виховання шляхом добору методик, засобів дотично до видів спорту, які використовувались у тодішніх закладах освіти Буковини.

Організацію фізичного виховання в Буковинському регіоні розглядали в таких трьох аспектах:

Аналіз теорії й практики фізичного виховання як підгрунтя підсистеми в загальній шкільній системі Буковинського регіону: виявлено теорію проблеми і практику які узалежнені від соціально-педагогічних умов тодішноьго історичного періоду.

Вивчення теорії й практики фізичного виховання в зарубіжній педагогічній думці зведено до аналізу поглядів учених у галузі педагогіки, психології, медицини, соціального управління, обгрунтовано інтегративні процеси між зарубіжною та українською педагогічною думкою, ефективність синтезу емпіричного досвіду.

Аналіз теорії й практики фізичного виховання школярів на українських землях, які належали до Австро-Угорської та Російської імперій. Визначено внесок емпіричного й народнопедагогічного досвіду фізичного виховання в успішне розви 'язання проблеми формування фізичної культури в означеної вікової популяції молоді.

Етапами системного аналізу виступили такі:

обгрунтування актуальності теми, її уточнене формулювання з чітким окресленням хронологічних меж, доведеням системності в її структурі й логіці наукового пошуку;

формулювання меж дослідження з огляду на актуальність теми на державному й регіональному рівнях;

означення завдань наукового пошуку з огляду на здобутки теретиків і практиків досліджуваного періоду.

Проаналізовано шляхи генерування теоретичних положень, технологію їхнього впровадження в реальний процес в школах регіону, а також на українських землях, які належали Російський імперії.

На цьому етапі проаналізовано шляхи синтезу зарубіжного й українського досвіду фізичного виховання, охарактеризовано вплив перекладеної наукової й навчально-методичної літератури на розвиток системи фізичного виховання на всіх українських землях означеної історичної доби.

Шляхом порівняння напрацювань теоретиків і практиків щодо фізичного виховання й фізичної культури, охарактеризовано способи поширення різних видів спорту в навчально-виховному процесі тодішньої школи, виявлено сильні й слабкі підходи до запозичення зарубіжного досвіду, оцінено впровадженіпедагогічні принципи функціонування системи фізичного виховання школярів і управління нею на регіональному рівні.

Аналогічно до схеми історико-педагогічних досліджень у нашій роботі для реалізації системного аналізу на кожному етапі використовували комплекс методів з двох груп: еврістичні й комбіновані. Ступінь їх використання визначали специфікою кожного етапу експериментального дослідження й розв'язаням його конкретних завдань.

1.2 Фізичне виховання у творчій спадщині українських педагогів досліджуваного періоду.

Погляд на фізичне виховання школярів, як на систему, що постійно еволюціонує і розширює свій соціальний та функціональний статус, грунтується на усвідомлені того, що її розвиток детерміновано запитами соціуму та становищем європейської наукової думки. Педагоги України, попри всі соціально-економічні й територіально-адміністративні процеси геополітичного простору досліджуваного періоду завжди працювали в контексті прогресивних освітніх тенденцій. Відтак історія зародження й розвитку теорії та практики фізичного виховання на Буковині – це шлях постійного долання політичних перешкод і заборон, оскільки українська ситема освіти загалом у регіоні формувалась у несприятливих умовах.

Загальне становище Буковини ІІ половини ХІХ – початку ХХ століття сформувало певні передумови для запозичення творчого доробку педагогів зарубіжжя з фізичного виховання в теоретичному й методично-організаційному аспектах. Регіон, якій належав Австрії, працював за досить ліберальною конституцією 1867 року з дещо пом'якшеними поправками її змісту 1907 року. Показовим у контексті проблеми дослідження розглядаємо розділ 19 Конституції. А саме, виписані права щодо збереження національної самобутності та рідної мови в школах та в інших закладах громадського життя: „У землях, що мають населення відмінних народностей, заклади публічної освіти мають бути творені так, щоб без уживання будь-яких примусових заходів, спрямованих на вивчення другої мови, кожний міг дістати все потрібне для своєї освіти власною мовою” [Янків І.Т., 236,