Набули поширення у досліджуваний період праці Ф.Тейлора та Ф.Джилберта. Їх перекладали і видавали для вчителів на допомогу з організації гімнастики, оскільки вони зачіпали сферу освіти й виховання, а також політики та економіки. Чисто американський стиль їх викладу з характерним практицизмом мали свою специфіку: „Ці праці повністю характеризують американців: „час-гроші”, а також є результатом жорстких умов сучасного життя. Книга Ф.Джилберта „Вивчення рухів” оцінює продуктивність робочого часу за секундоміром залежно від віку, сили, сприйняття, а також тих факторів, які можуть збільшити продуктивність робочої сили” [9, 4].

Ф.Джилберт у праці „Вивчення рухів, як спосіб підвищення продуктивності при всякій роботі” підводив під систему фізичного виховання економічний сенс. Він вважав, що тільки той, хто уявляє собі величезні втрати часу і грошей від невиробничих рухів, може зрозуміти, яке велике значення має наукове вивчення рухів. „Муляр, столяр, механік, землекоп, конторник, письменник, що пише пером, - всі вони роблять 20 рухів там, де може достатньо одного” [8, 4].

Вивчення рухів лікарями, фізіологами, психологами не було явищем новим для тогочасної школи, проте проводилося з метою лікування чи удосконалення спортивних досягнень.

З розвитком промисловості гімнастика набирає іншого напряму. Йдеться про людину, як про живий механізм, який необхідно удосконалювати до високого рівня його розвитку. Гуманізм за такого підходу втрачає свій зміст. Можемо означити це за тенденцію в розвитку фізичної культури, оскільки її положення культивувалися і використовувалися досить часто. Висновок професора Моссо про те, що: „Тілесне виховання, на мою думку, є соціальною силою”, утверджує нас у правильності такого твердження.

За результатами аналізу джерельної бази дослідження доходимо висновку, що досить поширеною в країнах Європи була система фізичного виховання французького педагога Г.Демені. Її придатність для фізичного виховання дітей та підлітків обговорювалася й українськими фахівціми у галузі фізичного виховання. На міжнародному з'їзді з фізичного виховання в Парижі у 1913 році цю гімнастичну систему було визнано і рекомендовано в числі популярних водночас з гімнастикою Далькроза. Її охарактризували як „... менш складну..., таку, що вимагає рухів повних, плавних, заокруглених (автор системи так і називає її: la methode du mouvement complet, continu et arrondi) без статичного зусилля, тобто без нерухомих скорочень м'язів, без різних змін напрямку і ін.” [121, 102].

Г.Демені у праці „Накові основи фізичного виховання” вказував, що „Координація рухів потребує тонкого м'язового чуття, тобто здібності визначати абсолютну силу наших зусиль, наприклад, вагу речі, покладеної на руку чи різницю у вазі двох предметів” [9, 4].

Швидкість і якість виробництва стимулювали людський фактор, як важливий і необхідний компонент промисловості. Отож, прихильники підвищення продуктивності праці вважали, що використанням фізичного виховання можна досягти наступного: „Нам потрібно здорових, енергійних, сильних і життєрадісних людей, від яких залежить благоустрій держави. Але, як говорить Демені, „...робота – це ще не все, потрібні уміння працювати, необхідно йти вперед з кожною годиною роботи; не можна замінити якість роботи кількістю робочих годин і груба помилка полягає в передбаченні, що за подвійну кількість робочих годин можна виконати подвійну роботу. Сучасна наука настільки могутня, що якщо б люди науки попрацювали над справою тілесного виховання, то вони б зробили людству величезну послугу” [9, 4].

Система Н. Демені складалася з двох окремих частин відповідно до статевої диференціації. Комплекси для юнаків суттєво відрізнялися від системи фізичного виховання жінок. Жіночі комплекси акцентували естетичний аспект фізичного розвитку, їх метою було стимулювання м'язового розвитку, здоров'я, рухливості, спритності й гармонійності. У чоловічій системі вправи відзначалися наближеністю до спорту і спрямовувалися на виховання утилітарних рухів та розвитку рухових здібностей людини.

Не менш популярною була теорія Е.Ж.Далькроза, її широко популяризували теоретики й практики фізичного виховання. Ритмічна гімнастика Е.Далькроза набула поширення у теорії й практиці вітчизняної фізичної культури. Французи визнавали її за позитивне явище у розвитку фізичної культури: „До відновлення „природного ритму” рухів тіла прагне популярна в нашому суспільстві система ритмічної гімнастики Далькроза” [121, 102].

Його професійна діяльність була надзвичайно різносторонньою: викладач, науковець, відомий поет і композитор. Останні два покликання зумовили зародження відомої системи Далькроза, яку назвали „Ритмічна гімнастика”. Ідея з'явилася в автора в процесі викладання сольфеджіо. На групових заняттях учням пропонували рухатися в такт музиці. Спостереження Е. Далькроза довели, що рухи під час тактування і співу викликали м'язове відчуття музики, це доводило наявність зв'язку між звуком і рухом тіла. Вченого зацікавило питання одночасної передачі ногами найдрібніших деталей ритму і мелодії. Знайдені рухи відповідно до кожного музичного елемента сприяли створенню нотної системи для рухів усього тіла, що уможливлювало передачу часу і музики рухами.

У подальшому розвивали психологічний аспект цієї системи, поглиблювали і систематизували авторські матеріали. В системі Далькроза музика регулює рухи і чітко регламентує співвідношення між часом, простором і рухом.

У досліджуваний період, найвищого рівня розвитку педагогічного та психологічного аспектів фізичного виховання досягли вчені Швеції. Це стосувалося передусім фізичного виховання дітей і молоді у навчальних закладах різних рівнів. Відповідно до освітньої політики в державі шкільну справу розглядали як таку, в якій фізичному вихованню належало першочергове місце: кожен учитель початкової школи зобов'язаний у випадку потреби замінити викладача гімнастики і рухливих ігор, отож для цього він був повинен одержати достатню попередню теоретичну і практичну підготовку [71, 5].

Фундаментальний підхід давав змогу підтримувати фізичний розвиток на належному рівні і успішно розв'язувати його завдання з користю для суспільства і кожної особистості: „Поставлена