стверджує, що економіка може бути збалансованою, тобто може досягти рівноваги сукупного обсягу виробництва за ви-сокого рівня безробіття та інфляції. Кейнс визнає, що безробіття — органічно притаманне капіталізму явище, яке «неминуче супрово-джує сучасний капіталістичний індивідуалізм»2 та зумовлюється ор-ганічними вадами системи вільної конкуренції.
Повна зайнятість (скоріше, випадкова, аніж закономірна) не за-безпечується автоматично. «Ефективний попит, що поєднується з повною зайнятістю, — це поодинокий випадок, що настає тільки тоді, коли схильність до споживання і спонукання інвестувати пере-бувають у певному відношенні одне до одного... Таке може існувати лише за умови, якщо випадково або навмисно поточні інвестиції зу-мовлюють попит, що дорівнює надлишкові сукупної ціни пропози-ції продукції над тим, що суспільство бажає витрачати на спожи-вання, коли в ньому панує повна зайнятість».
У своїй книзі «Загальна теорія зайнятості, процента та грошей» Кейнс відкинув класичну кількісну теорію попиту на гроші, віддав-ши перевагу власним теоретичним побудовам, в яких головну роль відіграє поняття норми процента. Він розглядав гроші як один з ти-пів багатства і стверджував, що та частина портфелів активів, яку економічні агенти бажають зберігати у вигляді грошей, залежить від того, наскільки високо вони оцінюють вищезгадану властивість лік-відності. Тому й кейнсіанську теорію попиту на гроші називають теорією «переваги ліквідності». Ліквідність у Кейнса— це можли-вість продати за одиницю часу за максимальною ціною будь-яке майно. Економічні агенти, купуючи активи, віддають перевагу більш ліквідним, тому що побоюються значних фінансових втрат за зниження ділової активності.
Уже було названо три причини, які, на думку Кейнса, спонука-ють людей зберігати хоча б частину їхнього багатства у вигляді лік-відних грошових активів, таких як готівка, поточні рахунки до запи-тання, а не у вигляді активів менш ліквідних, але таких, що дають дохід (наприклад облігації). І саме цей спекулятивний мотив формує зворотний зв'язок між величиною попиту на гроші та нормою пози-чкового процента: попит на гроші поступово зростає з падінням норми позичкового процента на ринку цінних паперів.
Таким чином, Кейнс розглядає попит на гроші як функцію двох змінних величин. За інших однакових умов збільшення номінально-го доходу породжує збільшення попиту на гроші, що зумовлено іс-нуванням трансакційного мотиву та мотиву обережності. Зниження норми позичкового процента також збільшує попит на гроші через спекулятивні мотиви.
Кейнс був прихильником наявності великої кількості грошей в обігу, що, на його думку, мало впливати на зниження процентної ставки. Це, у свою чергу, стимулювало б зменшення «обережності ліквідності» та зростання інвестицій. На думку Кейнса, високий процент є перешкодою для перетворення грошових ресурсів на ін-вестиції, тобто він захищав необхідність максимального зниження рівня процента як засобу заохочення використання нагромаджень на виробничі цілі.
Використана література
Селигмеч Б. Основные течения современной экономической мысли. — М., 1998. — С.494. 341
Осадчая И. Современное кейнсианство. — М., 1991. —С. 18.
Кейнс Д. Общая теория занятости, процента и денег. — М., 1996. — С. 16.
Історія економічних вчень. Підручник / За ред. Корнійчук Л.Я. – К., 2000.
Ойкен В. Основные принципы економической политики. — М., 1995.
