Потрібна система противаги монополізації, надання підприємствам прав вступу до міжгалузевиз об‘єднань, створення великих господарських утворень типу концернів або комбінатів.

У новостворюваній самоуправній системі має домінувати держава, яка повинна забезпечити в масштабі народного господарства баланс кількості робочих місць і наявних ресурсів робочої сили у великих регіонах і галузях та відповідного соціально-економічного забезпечення.

Створення в Україні спільних із зарубіжними країнами підриємств сприятиме збільшенню відрахувань від прибутку до державного бюджету України.

Доцільною є консервація або згортання деяких другорядних галузей, продукцію яких вигідніше імпортувати, а також розвиток галузей із сприятливою експортною спримованістю.

Удосконалення галузевої структури економіки України потребує значного збалансування розвитку видобувних і обробних галузей, а також галузей, які виробляють і споживають знаряддя праці.

Необхідні пропорції можна забезпечити на основі удосконалення інвестиційної політики, управління ,економії сировини та енергії значною мірою завдяки випуску ресурсозберігаючої техніки.

Зрушення в галузевій структурі економіки України повинні відображати процес інтенсифікаціїї виробництва та зумовлюватися насамперед розвитком галузей, що визначають науково-технічний прогрес і зростання виробництва предметів споживання.

Структурна перебудова народного господарства України в умовах переходу до ринкових реформ.

Кризові явища в галузях ек Укр спричинені недостатнім і несвоєчасним урахуванням змінних умов виробництва, можливостями інтансифікації, змінами у методах господарювання та іншими причинами. Темпи вир-ва почали різко сповільнюватися. А намагання стримати спад вир-ва екстенсивними методами не призвело до відповідних результатів, спричинило зменшення фондовіддачі.

Відносно високий рівень розвитку ек Укр може забеспечити їй ек незалежність, але за умови конверсії оборотного потенціалу й незалежної ек оцінки матеріально-сировинної бази. На сьогодні масштаби освоєння ресурсів і розвитку гірничовидобувної пром в країні стали одним з найочевидніших свідчень сировинного спрямування її ек. Видобуток 40 основних видів корисних копалин перевищує 1 млрд т на рік, або майже 5% світового обсягу.

Значні природні багатства та високий рівень освоєння їх визначають об”єктивно високу частку галузей мінерально-сировинного комплексу в ек Укр. Постає питання, як має здійснюватися ця роль в умовах структурної перебудови нар госп.

Якщо реалізувати політику пріорітетної підтримки мінерально-сировинних галузей нар госп, то, враховуючи наш виробничий потенціал, можна збільшити валютні фонди країни. Проте, спрямовуючи на це значні кошти при великій фондомісткості цих галузей, Укр надовго закріпить за собою роль сировинного джерела для інших країн, тобто постачальника сировини при нерівноправних ек відносинах.

Ціни на мінеральну сировину в країні занижені. Однак, незважаючи на вагомість запасів більшості традиційних для нас видів корисних копалин, великі масштаби видобутку за ряд років призвели до виснаження найбільш якісної і рентабельної частини запасів вугілля, залізних руд, окисних марганцевих руд, самородної сірки, інших корисних копалин. Тому на тривалу перспективу слід врахувати звуження ресурсних можливостей Укр з багатьох видів корисних копалин. Звідси випливає завдання: виходячи з реальної ціни вітчизняної мінерально-сировинної бази, здійснювати диференційну інвестиційну політику длоя забеспечення внутрішніх потреб і стварення експортного потенціалу. Тут потрібні насамперед гаолого-ек переоцінка виявлених запасів корисних копалин, обгрунтування пріорітетних напрямів розвитку й освоєння сировинної бази, інтенсивніші методи використання її.

Стратегія конверсії мінерально-сировинного комплексу повинна визначатися скороченням залучення до ньоготрудових і матеріальних ресурсів, пріорітетом підвищення якості та розширення номенклатури товарної продукції, орієнтацію на задоволення соціальних і ек потреб населення. Інвестеційна політика в цілому має характеризуватися різким скороченням коштів на будівництво гірничих підприємств.

Тривала конверсія полягатиме у заміщенні потужностей, що вивільнятимуться, виробництвом дефіцитної для нар госп продукції. Це насамперед пові високотехнологічні метали, меліоранти, сорбенти, буд матеріали тощо. Пріорітетними ресурсними джерелами для них мають стати відходи вир-ва, супутня мінеральна сировина, техногенні родовища. Великі комбінати повинні експлуатувати невеликі, розташовані поряд з ними родовища, які досі вважали нерентабельними.

Слід звернути увагу на доцільність створ малих підприємств з незакінченим циклом вир-ва. Прикладом подібної стрвтегії може бути освоєння Мужіївського золоторудного родовища на Закарпатті, де буд-во комбінату з повним виробничим циклом маловиправдане, незважаючи на потребу в золоті. Проте для розробки цих руд можна використати потужності Сх гірничозбагачувального комбінату в Кривбасі.

Суттю конверсії повинен стати розвиток найпрогресивніших технологій видобутку, збагачення та комплексної переробки корисних копалин, різке зниження витрат, загальна екологізація вир-ва. З вторинною ресурсною базою пов”язуються технологічні можливості й ек доцільність вир-ва ванадію, нікелю, ртуті, стронцію, заліза. На основі гірничопром відходів можна розширювати й диверсифікувати сировинну базу пром буд матеріалів.

У межах конверсії важливо виявити всі можливості ек обгрунтованої переорієнтації зовнішніх виробничо-сировинних зв”язків на внутрішні.

Перегляд структури гірничої пром, скорочення видобутку мінеральних ресурсів мають поєднуватися з пріорітетним фінансуванням і розвитком окремих ресурсно-технологічних ланок, що визначають якісні параметри і забеспечують одержання нових перспективних видів продукції. Неминучим є винекнення і поглиблення ряду кризових явищ у сировинних галузях, тому слід заздалегіть передбачити можливість переорієнтації потужностей на інші види корисних копалин або переходу на інші типи вир-ва.

З динамічністю ек пов”язане посилення комплексності, що здійснюється у різних формах і на різних рівнях. Про це свідчить формування міжгалузевих комплексів – паливно-енергетичного та агропром, а також розвиток ек в цілому. Особливу увагу слід приділити постійному вдосконаленню базових галузей, які є фундаментом нар госп і забеспечують функціонування й послідовний розвиток ек Укр в цілому. Пріорітетного розвитку мають набути галузі, найтісніше пов”язані з НТП, які є його своєрідним каталізатором, - електроенергетика, хім і нафтохім пром, машбуд. Струкрурні зрушення пов”язані насамперед з розвитком галузей, які здебільшого забеспечують прискорення самого техн прогресу, - радіоелектроніки, вир-ва обчислювальної техніки та ін. На передній план висувається електронізація ек, інформатизація всіх