У Кот-д'Івуар освітня система надзвичайно слабка, проте початкова освіта дається широким масам населення;тому питома вага учнів у віковій групі, що відповідає початковій освіті, становила: у 1980 році для жінок 63, а для чоловіків 95, у 1993 році для жінок 58, для чоловіків 80. У ПАР маємо дані тільки для 1993 року: 110 для жінок і 111 для чоловіків – характерне практично пропорційне співвідношення, чого не спостерігається в Кот-д'Івуар, де отримує початкову освіту на 40% більше чоловіків, ніж жінок.
17. Питома вага учнів у відповідній віковій групі (середня освіта). Середня освіта у Кот-д'Івуар дуже слабка: у 1980 році 12 для жінок та 27 для чоловіків, у 1993 році 17 для жінок та 33 для чоловіків. Середню освіту отримує вдвічі більше чоловіків, ніж жінок. Для ПАР маємо дані за 1993 рік: 84 для жінок та 71 для чоловіків, тобто жінки кількісно переважають чоловіків.
18. Питома вага учнів у відповідній віковій групі (вища освіта). Розвиток вищої освіти в Кот-д'Івуар мізерний: у 1980 році питома вага учнів у віковій групі, що відповідає вищій освіті, становила 3, а за 1993 рік дані не наводяться, але про них можна здогадуватися. Щодо ПАР маємо дані за 1993 рік: питома вага становить 13, причому більшість учнів, що здобувають вищу освіту – білі.
СПОЖИВАННЯ ЕНЕРГІЇ
19. Енергоспоживання на душу населення. Переважна більшість населення Кот-д'Івуар живе в умовах, наближених до природних. Країна дуже слабко електрифікована, а екваторіальний клімат не потребує витрати енергоносіїв для опалення. Тому споживачами енергії є переважно міста Абіджан та Ямусукро, а також промислові підприємства. У 1980 році енергоспоживання становило 175, у 1994 році впало до 103. Показники по Південноафриканській республіці, де великі затрати енергії на промисловість, більші у 10-20 разів: у 1980 році 2074, у 1994 році 2146.
ЕКОЛОГІЧНА БЕЗПЕКА
20. Промислові викиди вуглекислого газу на душу населення. Низький рівень розвитку промисловості Кот-д'Івуар зумовлює невелику кількість промислових ивкидів вуглекислого газу на душу населення: 0,6 тон у 1980 і 0,5 тон у 1992 році. Тим часом у ПАР кількість промислових викидів вуглекислого назу на душу населення доволі висока: 7,3 тони у 1980 році та 7,5 у 1992.
ВИСНОВОК
Обидві країни, хоч і відносяться до країн, що розвиваються, за всіма основними показниками, між собою надзвичайно різняться і знаходяться на абсолютно різних рівнях економічного розвитку. Водночас вони самі собою становлять цікаві типи економіки, що мають кожен свою специфіку. Кот-д'Івуар – країна, що, незважаючи на статус незалежної держави, зберігає за собою роль колоніальної сировинної бази. Експортна спеціалізація країни майже повністю складається з продуктів сільського господарства, “колоніальних товарів”, тому на прикладі Кот-д'Івуар можна простежити залежність країн-експортерів сировини від світових ринків, рівня цін та торгівлі з основними замовниками. Водночас Кот-д'Івуар є однією з країн із найнижчим ступенем соціально-економічного розвитку, з чим, здається, не дуже активно боряться міжнародні організації та європейські партнери країни. Майбутнє країни доволі туманне, мало віри, що вона зможе реформувати свою економіку, збільшивши роль промисловості.
Специфіка економіки ПАР була розписана у характеристиці країни. Держава створила два різних типи економіки в одній країні, і тепер найважча задача, що стоїть перед національним урядом – зрівняти біле та чорне населення, що знаходяться на різних щаблях соціально-економічного розвитку. Слід сказати, що навіть таким країнам, як США та Бразилія, де кольорове населення також жило традиційно в відмінних від білого умовах, не вдалося виконати цю задачу до кінця. І хоча останнім часом в ПАР відбуваються позитивні зрушення, для того, щоб виправити створену за сотні років ситуацію нерівноправності та соціальної безодні між двома групами населення, потрібно багато часу та коштів. Розвиненість економіки ПАР, заснована на расовій дискримінації та експлуатації дешевої робочої сили, є таким чином доволі штучною. Тому ПАР, найрозвиненішу країну Африки, не можна відносити до розвинених країн.
Крім того, в Кот-д'Івуар та ПАР є спільні риси – здебільшого проблеми: бідність, надзвичайно висока смертність, голод та нестача товарів, низький рівень розвитку медицини та освіти та епідемії. За деякими прогнозами СНІД, рівень захворюваності яким щороку зростає в Африці на декілька процентів, може стати фатальним лихом для населення континенту, якщо вчасно не кинути всі сили на боротьбу з епідемією.
Отже, фінансова та гуманітарна допомога країнам Африки повинна стати однією з головних задач світової спільноти та міжнародних організацій. Інакше людство може спіткати катастрофа, якої воно ще не переживало протягом свого існування.
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
1)Основы внешнеэкономических связей. Под редакцией И. Фаминского. – Москва, 1994.
2)Країни світу. Довідник. – Київ, 1998.
3)А. Киреев. Международная экономика. – Москва, 1997.
4)П. Х. Линдерт. Экономика мирохозяйственных связей. – Москва, 1992.
5)Електронні джерела.