Принцип законності полягає в тому, що “ні для кого з тих, хто знаходиться в громадянському суспільстві, не може бути зроблено винятку із законів цього суспільства”. Він передбачає також чітку законодавчу регламентацію структури, цілей і компетенцій всіх державних органів. Силу закону, за Локом, має лише акт законодавчого органу, сформованого народом. В той же час Лок розуміє законність не лише у формальному смислі, тобто як дотримання законів, встановлених відповідно до правил. Він вважає, що і самі законодавці не повинні порушувати законів природи.”\3;81\

У разі, якщо влада припинить виконувати свої обовязки перед громадянами, Лок передбачає право народу на повстання задля відновлення своєї свободи.

“Ідею розподілу влади Лок теоретично обґрунтував такими рисами природи людини, як здатність розуму створювати спільні правила і керуватись ними (звідси законодавча влада), здатність своїми силами виконувати ці рішення, застосовуючи загальні правила до конкретних ситуацій (звідси суд, виконавча влада), нарешті, здатність визначати свої стосунки з іншими людьми (цим обумовлюється так би мовити союзна, чи федеративна, влада, що відає міжнародними відносинами). Разом з цим із слабкості людської природи, схильності до спокус теоретично виводилась необхідність спеціальних гарантій законності і прав громадян (в тому числі розподілу влади, недопущення політичних привілеїв).

Теорія розподілу влади відбивала досвід англійської революції та її підсумки.”\6;189\

5.Законодавча влада

“Відповідно до розподілу прерогативів, який запропоновано Локом (воно ж відповідало практиці, що склалася після перевороту 1688р., коли до керма правління прийшли віги), верховна законодавча влада належить буржуазному парламентові, що вирішує питання за волею більшості. В своїй роботі парламент повинен законодавчо закріпити різноманітні “свободи”, як наприклад: совісті, слова, друку, зборів і приватної власності, а також гарантувати недоторканість останньої.”\4;80-81\

“Першим і основним позитивним законом всіх держав є встановлення законодавчої влади; точно так само першим і основним природнім законом, котрому повинна підкорятись сама законодавча влада, є збереження суспільства і кожного члена суспільства. Ця законодавча влада є не тільки верховною владою в державі, але й священною і незмінною в руках тих, кому співтовариство одного разу її довірило. І жоден з указів кого б там не було, в якій би формі його не було задумано і яка б влада його не підтримала, не має сили і обовязковості закону, якщо він не отримав санкції законодавчого органу, котрий обрано і назначено народом.”\1;339\

“Законодавча влада ніколи не може бути арбітрарною, бо навіть ті, хто її заснував, не мали такої влади; вона не може керуватися імпровізованими ухвалами, оскільки люди єднаються, щоб мати відомий закон та відомих суддів; вона не може позбавляти права власності без згоди, яка в Локовій інтерпретації означає більшість голосів; і вона не може делегувати себе, оскільки вона незмінно залежна там, де спільнота визначила їй місце. Загалом її влада ґрунтується на громадській довірі, оскільки люди мають найвище право змінювати законодавчу владу, коли та своїми діями перекреслює їхню довіру до себе.”\8;474\

“До законодавчої влади Лок відносив також діяльність уповноважених на те суддів; в цьому виявилася особливість англійського права, одним з джерел якого є судова практика.”\6;188\

6.Виконавча влада

Поряд із законодавчою Джон Лок визначає основні повноваження виконавчої влади.

“Але оскільки закони, які створюються один раз і за короткий строк, мають постійну і сталу силу і потребують безперервного виконання чи спостереження за цим виконанням, то необхідно, щоб постійно існувала влада, котра б слідкувала за виконанням тих законів, котрі створюються і лишаються чинними. І таким чином, законодавчу і виконавчу владу часто треба розподіляти.”\1;347\

“Виконавча влада, включаючи судову і військову, передається урядові (кабінетові міністрів) і королю. Повноваження уряду регулюються законом і жоден з міністрів чи сам король не має права перейти рамки закону. Щодо влади “федеративної”, тобто стосунків з іншими державами, то вона також надається кабінетові міністрів.”\4;81\

Цікавим є визначення федеративної влади і її звязки з владою виконавчою.

“Ці дві влади, виконавча і федеративна, хоча вони дійсно відрізняються одна від одної, оскільки одна з них вллючає виконання муніципальних законів суспільства всередині нього самого по відношенню до всього, що є його частинами, друга ж включає в себе керівництво зовнішньою безпрекою і інтересами суспільства в стосунках з усіма тими, від кого воно може отримати вигоду чи зазнати збитків, все ж ці два види влади майже завжди обєднані.”/1;348/

Не зважаючи на це, Лок пропонує надавати виконавчу і федеративну влади різним посадовим особам.

7.Значення політичних ідей Джона Лока

Вчення Лока про визначення та розподіл політичноі влади, не зважаючи на його недоліки, безперечно справило відчутний вплив на розвиток політичної думки Європи та світу.

“Лок спирався на праці своїх попередників і сучасників, на блискучу плеяду авторів політичних памфлетів англійської революції. Важко назвати яку -небуть тезу Лока, яка була б оригінальною. Особливо впадає в око майже повна подібність всіх принципових положень Лока до “Роздумів про уряд” Сіднея. Проте Лок звів погляди, що були висловлені до нього у струнку систему, створивши цільну політичну теорію, і це зробило його класиком, через котрого нащадки сприймали і зараз продовжують сприймати ідеї, творцем яких він не був.”/3;82/

“Найбильша вага Локової філософії полягає в тому, що завдяки їй тогочасна Англія посіла налнжне місце у політичній думці Америки і Франції, яка досягла апогея у великих революціях кінця 18 століття. Тут Локове обстоювання спротиву в імя невідємних прав особистої свободи, згоди і свободи володіти і користуватися власністю привело до повного здійснення таких прав. Через те, що початки всіх