і пов’язаний з поглибленням інтернаціоналізації світової економіки, зростанням взаємозалежності національних держав, зумовлених прискореним рухом міжнародних переміщень товарів, послуг, капіталу, високих технологій тощо.
Поняття „глобалізація” увійшло в науковий обіг у 80-ті роки XX ст. як відображення фундаментальних перетворень сучасної світової економіки, зумовлених посиленням дії загальноцивілізаційних законів та закономірностей, які охоплюють усі сфери суспільного життя й формують постіндустріальну світову цивілізацію
В умовах глобалізації інтернаціоналізація економіки набуває нових рис:
формується глобальне світове виробництво на основі планетарного
охоплення світової економіки транснаціональними корпораціями і
транснаціональними банками, розвитку довгострокових виробничих зв’язків, стратегічних альянсів, договорів про співдружність тощо;
кардинально змінюється зміст світових господарських зв'язків: темпи зростання міжнародної торгівлі випереджають темпи зростання виробництва,
фінансові потоки перевищують трансакції, пов'язані з експортом товарів і
послуг;
змінюється спрямованість і структура міжнародної торгівлі, зростає товарообмін наукомісткою, високотехнологічною продукцією між розвинутими країнами;
якісних перетворень зазнає фінансова сфера, змінюється її роль у світовій економіці на основі прогресуючого зростання валютних, фондових, кредитних ринків тощо;
посилюється орієнтація розвинутих економік на розгортання всіх сфер людської активності: здатність генерувати нові знання, швидко їх застосовувати, використовуючи сучасні методи обробки інформації;
інтенсифікується пошук світового центру управління та інструментів регулювання глобальних світогосподарських процесів.
Глобальна економіка — якісно новий стан світової економіки, яка поступово перетворюється в цілісний глобальний організм, поєднаний гігантською виробничо-збутовою мережею, глобальною фінансовою системою, планетарною інформаційною мережею тощо.
Форми прояву глобалізації:
формування загальнопланетарного науково-інформаційного простору, світової комунікаційної мережі, глобальних технологічних систем;
інтенсифікація міжнародних трансакцій, формування глобальних ринків робочої сили, товарів, інформаційних технологій на основі поступового демонтажу торговельних бар'єрів, підписання а багатосторонніх торговельних угод тощо;
бурхливе розширення світового фінансового ринку, різке збільшення
обсягів і швидкості потоків капіталів, фінансових операцій, здійснюваних
різними суб’єктами світогосподарських зв’язків;*
зростання відкритості й посилення взаємозалежності економік,
господарсько-технологічне зближення країн, інтенсифікація регіональних
інтеграційних процесів, розвиток міжконтинентальної інтеграції тощо;*
становлення єдиного світового виробництва на основі інтенсифікації планетарної діяльності глобальних господарських комплексів (мультинаціо-нальних компаній, багатопрофільних транснаціональних корпорацій, транснаціональних банків, їх об'єднань тощо);*
міжнародний рух циклічних коливань економіки, біржових, валютних і фінансових криз; зближення процентних ставок, внутрішніх і світових цін тощо;
уніфікація ведення бізнесу, формування нової системи глобального
управління; зростання кількості наднаціональних структур регулювання
світового господарства, міжурядових та неурядових міжнародних організацій;
інформаційно-культурне зближення народів, впровадження єдиних
стандартів життя, уніфікація уподобань, цінностей, суспільної свідомості тощо;
порушення рівноваги світової екосистеми, загострення глобальних
проблем.
Глобалізація — неодномірний, нелінійний процес, який виявляє неоднозначний, різноспрямований і суперечливий вплив на сучасний світогосподарський розвиток і економічну безпеку держав.
Сировинна, енергетична, продовольча та інші проблеми для людства не нові, новими для сучасного етапу розвитку є їхній глобальний характер, оскільки вони стосуються життєво важливих інтересів усіх держав і народів, виступають потужним чинником взаємозалежності та цілісності світу, надаючи йому нових інтегрованих рис.
Найзагальнішою причиною загострення глобальних проблем є криза індустріальної цивілізації внаслідок:
безсистемної, безконтрольної, безмежної утилізації ресурсів природи;
низького рівня технологічної культури виробництва;
максимізації, а не оптимізації темпів економічного зростання;*
домінування технократичного підходу, послаблення антропогенних
засад;*
масштабного впливу людської діяльності на навколишнє середовище й
необмеженого вторгнення людства у біосферу;*
швидкої урбанізації населення планети, зростання гігантських
мегаполісів і агломерацій, що супроводжується скороченням сільськогосподарських угідь, лісів, бурхливою автомобілізацією;*
поглиблення суперечностей між світовим економічним розвитком і
соціальним прогресом.
Глобальні проблеми:
мають всезагальний, універсальний характер, загальнопланетарний зміст і значення, принципово важливі для долі всього людства;
безпосередньо стосуються життєвих інтересів усіх верств населення, усіх країн і народів планети, усіх або значної групи держав;*
мають взаємоповязаний характер і суттєво впливають на всі сфери
суспільного життя;*
відображають поглиблення та ускладнення світогосподарських зв’язків;*
потребують залучення колосальних технологічних, фінансових,
трудових, інформаційних ресурсів, невідкладних і рішучих дій на основі
колективних і скоординованих зусиль світового співтовариства;*
можуть бути успішно вирішені при умові створення адекватної моделі
стійкого розвитку людської цивілізації.
Класифікація глобальних проблем за сферами дії не означає, що вони відокремлені одна від одної. Межі між сферами носять умовний характер. Так III сфера концентрує та підсилює увесь комплекс глобальних проблем.
/. Глобальні проблеми у сфері взаємодії природи і суспільства:*
надійне забезпечення людства сировиною, енергією, продовольством
тощо;*
раціональне природокористування і збереження навколишнього
природного середовища;
раціональне використання ресурсів Світового океану, мирне освоєння
космічного простору;
утилізація відходів життєдіяльності тощо.
//. Глобальні проблеми у сфері суспільних взаємовідносин:*
відвернення світової термоядерної війни і забезпечення стабільного
миру;
подолання економічної відсталості частини регіонів і країн світу;
попередження локальних, регіональних та міжнародних конфліктів;
ліквідація наслідків світових та локальних криз;
роззброєння і конверсія військового виробництва тощо.
///. Глобальні проблеми у сфері розвитку людини та забезпечення її майбутнього:*
пристосування людини до умов природного і соціального середовища,
що змінюється під впливом НТР;*
подолання епідемій, тяжких захворювань (серцево-судинних,
онкологічних, СНІДу, наркоманії);
культурно-моральні проблеми втрати довіри до соціальних інститутів,
нестабільності сім'ї та послаблення зв’язку поколінь;
боротьба з міжнародною злочинністю, наркобізнесом, тероризмом;
проблеми демократизації та охорони прав людини тощо.
Головна передумова успішного вирішення глобальних проблем —розгляд їх у взаємопов’язаній цілісності, тісному переплетінні економічних, політичних, соціальних, культурних, технологічних, екологічних, психологічних та інших процесів.
Висновок.
Особливості розвитку світового господарства в сучасних умовах.
За су-часних умов світове господарство все більше набуває ознак цілісності. Цей процес об’єктивно зумовлений дією таких факторів:
- прагнення людства вижити за наявності значних ядерних потенціалів та ймовірності їх нарощування в інших країнах, загроза ядерної війни, полі тика мирного співіснування;
- розгортання НТР. Зараз жодна з країн не може самостійно використати всі досягнення сучасної науки і техніки, тому треба об'єднувати зусилля у цій сфері, що сприятиме встановленню тісних економічних і науково-технічних зв’язків між країнами, формуванню стійких структур у світовому