Основні компоненти ринку інвестицій, детермінанти інвестиційного попиту та пропозиції

Основною темою цього питання визначення місця та ролі інвестицій у економічному житті суспільства. Власне, такі питання як кількісне визначення обсягу інвестицій у загальному продукті суспільства, встановлення ефективної частки суспільного виробництва, що суспільство буде “жертвувати” в поточному споживанні для нагромадження фізичного капіталу і, як наслідок, збільшення суспільного споживання в майбутньому – усі ці питання є ключовими для будь-якої економічної системи. Адже, валовий національний продукт, як вже зазначалося, – це сума усіх доданих вартостей товарів та послуг вироблених на конкретній території (в країні) за певний проміжок часу (рік). [№ 4, ст. 101]

Встановлено, що валовий національний продукт (ВНП) складається з таких компонентів (принцип обрахунку за видатками):

На рис. 1.2 зображено питому вагу кожного з цих компонентів для “нормальної” економічної системи.

Рис. 1.2 ВНП і складові попиту [№ 4, ст. 101]

Основні економічні тотожності [№ 11, c.55-58, 132-135] вказують на прямий зв’язок між виробленим та проданим ВНП:

Y=C+I+G+NX, де

Y – валовий дохід суспільства (вироблений національний продукт); Y= YD-TR+TA,YD=C+S.

C – споживчі видатки суспільства;

S – заощадження;

YD – дохід в особистому розпорядженні;

I – інвестиційні видатки;

G – урядові видатки на товари та послуги;

NX – чистий експорт.

Далі після певних арифметичних дій та перестановок дістаємо:

S-І=(G+TR-TA)-NX, де

G+TR – урядові видатки на товари і послуги та трансфертні платежі (усі інші видатки держави);

ТА – сума надходжень у державний бюджет.

Власне кажучи, дані тотожності дозволяють стверджувати, що між дефіцитом державного бюджету, сальдо зовнішньої торгівлі, заощадженнями, інвестиціями існують тісні зв’язки. Інвестиції будуть дорівнювати заощадженням при умові рівності дефіциту (профіциту) державного бюджету та дефіциту (профіциту) зовнішньої торгівлі. Ці тотожності є дуже важливими, і далі буде показано наскільки компоненти ВНП можуть взаємодіяти між собою. Іншими словами виведені закономірності в нашій роботі дозволять спрогнозувати та визначити ефективний та теперішній рівень обсягів інвестицій і показати наскільки важливими є врахування даних тотожностей для ефективного функціонування господарської системи в цілому.Досі інвестиції ми розглядали як суму вироблених та спожитих інвестиційних товарів. Постає резонне запитання: чому ставиться знак рівності між виробленими інвестиційними товарами та спожитими? Адже справедливо стверджувати, що протягом певного періоду не всі вироблені інвестиційні товари будуть придбані, тобто стануть інвестиційними видатками для суб’єктів ринку. Однак вже зазначалося, ріст товарних залишків – це один з видів інвестиційних видатків, а тому наша рівність буде справедливою.

Наше дослідження до цього часу стосувалося виключно валових, загальних інвестицій суспільства. Дуже важливим є корегування інвестицій на величину амортизації. Така корегація дозволяє виділити з валових інвестицій (загальних інвестиційних видатків) ту частину, що була витрачена суб’єктами ринку на заміщення фізичного капіталу. Саме вона дозволяє визначити реальний приріст фізичного капіталу за конкретний період часу і виступає мірилом розширеного відтворення. [№ 11, ст. 60]

Отже, щоб визначити чистий приріст фізичного капіталу, необхідно від валових інвестицій відняти суму зношеного капіталу (амортизацію).

Якими є фактори, що спонукають суб’єктів ринку інвестувати? Найпростішою відповіддю на це питання буде твердження, що фірми будуть інвестувати в тому випадку, коли інвестиція зможе покрити за певний період часу витрати інвестора та дати в майбутньому прибуток більший, аніж сам розмір інвестиції тепер. Слід зазначити, що важливим чинником прийняття такого рішення є економічні видатки інвесторів – та цінність ресурсів інвестора, що могла б бути отримана при їх найефективнішому використанні. Це твердження містить у собі три основні компоненти, що спонукають інвестувати:

Інвестиції принесуть додатковий дохід лише при існуванні реальних можливостей наростити обсяги реалізації продукту, отриманого внаслідок інвестування. Тобто, в даній ситуації дуже важливим фактором виступає якраз загальний ВНП країни, і інвестиції дуже залежать від того доходу, що визначається загальною кон’юнктурою ринку. Окремими економістами висунено версію, що саме циклічні коливання ділової активності визначають динаміку інвестицій.

Не менш важливим, а можливо найважливішим чинником прийняття рішення про інвестування виступають витрати на інвестування. Інвестиційні товари використовуються протягом тривалого періоду часу, що значно ускладнює розрахунок затрат на інвестиції, адже потрібно обрахувати економічні витрати інвестора за цей час. Найпростіший спосіб (до речі і найбільш справедливий) обрахунку таких витрат – це припущення, що інвестор може не використовувати свої інвестиції за прямим призначенням (інвестувати вільні ресурси у реальні капіталовкладення), а позичити їх іншим суб’єктам ринку, що потребують цього більше, аніж він сам. В будь-якому випадку мірило ефективності інвестицій доцільно виразити у вигяді проценту від інвестиційних витрат, який ще називають дохідністю інвестицій:

Дохідність = (Приріст прибутку – обсяг інвестицій)/обсяг інвестицій

Дохідність інвестицій, як вже зазначалося, може бути різною. Однак існує загальна закономірність – зі збільшенням обсягу інвестицій дохідність зменшується. Така закономірність є проявом загального економічного закону спадної продуктивності факторів виробництва. На рис. 1.3 зображено криву залежності дохідності інвестицій окремо взятої фірми від їх обсягу – криву граничної ефективності інвестицій.

Рис. 1.3 Крива граничної ефективності інвестицій. [№ 7, ст. 77]

Кожна фірма має різноманітні варіанти інвестувати свої кошти, що без сумніву, будуть різнитися між собою і по дохідності. Виходячи з прагення будь-якого суб’єкту ринку до максимізації власного прибутку, фірма інвестуватиме в першу чергу найбільш вигідні проекти.

Рис. 1.4 Оптимальний обсяг інвестицій [№ 7, ст. 78]

Однак число таких проектів є обмеженим і тому при розширенні обсягу інвестицій будуть реалізовані менш прибуткові проекти. Крива, що