КУРСОВА РОБОТА

З ПОЛІТЕКОНОМІЇ

НА ТЕМУ:

Гроші в ринковій економіці.

Найзагальнішою функцією грошей, у якій розкривається їх сутність, є властивість бути загальним еквівалентом та загальною формою вартості. Згідно з марксистського теорією грошей, виділя-ють такі функції грошей, як: міра вартості, засіб обігу, засіб накопичення (утворення скарбів), засіб платежу, світові гроші.

Гроші виконують ці функції по-різному. Так, у першій функції золото виступає «ідеально», а в другій — може бути заміщене «свої-ми представниками» — паперовими знаками, паперовими грошима. В інших функціях золото виступає як гроші у власному розумінні.

Першою і найважливішою функцією грошей є міра вартості, тому що вартість усіх товарів відображається у грошах. Прирівню-вання всіх товарів до золота у формі ціни дає якісно однаковий ви-раз їх вартості і створює можливість безпосереднього кількісного виміру товарів. Надаючи форму ціни іншим товарам, самі гроші ціни не мають, вони не можуть у самих собі, у своїй споживчій вартості виражати свою вартість. Вартість золота як грошей виражається у споживній вартості інших товарів.

Вартість товару, виражену в грошах, називають ціною. Ціна то-вару за умов рівності попиту і пропозиції залежить, по-перше, від вартості товару, по-друге, від вартості золота (грошей). У разі, якщо вартість товару залишається незмінною, а змінюється вартість золо-та (грошей), ціни товарів змінюються обернено пропорційно до вар-тості грошей — чим більша вартість золота, тим менша ціна товару, і навпаки. У цій своїй функції гроші утворюють масштаб цін, тобто грошову одиницю, що містить певну вагову кількість золота (срібла) і служить для виміру цін різних товарів.

Процес функціонування грошей як міри вартості нерозривно пов'я-заний з процесом обміну товарів, в якому гроші виконують функцію засобу обігу. Цю функцію можуть виконувати лише реальні гроші (зо-лото, срібло або їх замінники — паперові гроші). З появою грошей відбу-вається перехід від безпосереднього обміну товару на товар (Т = Т) до більш досконалої форми з допомогою грошей Т — Г — Т, яка, по суті, включає два акти: продаж товару за гроші (Т — Г) та купівлю товару за гроші (Г — Т). Як видно, гроші виконують роль посередника в процесі обміну товарів. Однак, на практиці, продаж та купівля, буду-чи єдиним цілим, зовсім не означають їх нерозривності. Мінова вартість як

форма вираження

вартості

У попередній темі мова йшла про те, що вартість - це внутрішній зміст процесу обміну. Отже, її не можна побачити в самому товарі, визначити з допомогою якогось фізичного чи хімічного аналізу. З якого б боку ми не розглядали, наприклад, ручку, якого пишемо, побачити її вартість нам не пощастить. Вартість може лише проявитися у вигляді мінової вартості, тобто певної кількісної пропорції, в якій один товар обмінюється на інший. Мінова вартість - єдино можлива форма вираження вартості. В умовах розвинутої товарної (ринкової) економіки всі товари прирівнюються до грошей. Гроші являють собою загальну форму, в якій виражаються вартості всіх товарів. Але як людство "винайшло" таку форму?

Економісти довгий час не могли вирішити проблему походжен-ня й сутності грошей. З приводу цього відомий англійський політик минулого століття У.Гладтсон сказав, що навіть кохання не зробило стількох людей дурнями, як спроби розібратися в тому, що таке гроші. Одні економісти стверджували, що гроші - резуль-тат угоди, свідомої домовленості між людьми. Інші доводили, що гроші "впроваджуються" державою в якості інструменту для виміру цін товару. Треті вважали, що золото й срібло є грішми за своєю природою, незалежно від характеру суспільних відносин. Четверті взагалі не вбачали різниці між товарами й грішми. Проте, жодна з цих теорій не давала дійсного наукового з'ясування природи грошей як еконбмічної категорії. В дійсності ж гроші не є результатом суб'єктивних дій людей, державних органів. Вони виникли в процесі об'єктивного багатовікового розвитку форми прояву вартості - мінової вартості.

Проста або випадко-ва форма вартості

Історично перші акти обміну виступа-ли у вигляді обміну одного товару на інший. Припустимо, 1 вівця обмінювалася

на 1 кам'яну сокиру. Спочатку це був випадковий, епізодичний обмін у первісних людей. Так, подібні відносини спостерігав відомий український мандрівник Міклухо-Маклай у папуасів Нової Гвінеї. "У папуасів берега Маклая, - писав він, - немає ні торгівлі, ні впорядкованого обміну. Якщо декілька жителів прибережного села відправляються в інші прибережні села, на острови або до жителів гір, то вони забирають з собою все, що в них є в надлиш-ку, й несуть з собою у вигляді подарунка. При поверненні зони отримують відповідні подарунки, які складаються з продуктів, що є в тому селі".

Але вже в цій формі вираження вартості (вартість вівці вира-жалася через вартість сокири), яка отримала назву простої або випадкової, ми бачимо, що товари в обміні відіграють різну роль. Один товар виражає свою вартість по відношенню до другого товару й тому знаходиться у відносній формі вартості (вівця). Другий же товар, споживна вартість якого служить засобом вираження вартості першого товару, знаходиться в еквівалентній формі вартості (сокира). Схематично це можна представити так:

Товар

ІА

Відносна форма

Товар

ІБ

Еквівалентна форма

Слід зауважити, що еквівалентна роль товару "Б" не є його природною властивістю. В цьому ми переконуємося, помінявши товари місцями. Тоді товар "А" почне виконувати роль еквівален-та. Отже, все вирішує місце, яке займає товар у міновому відно-шенні. Звідси випливає дуже важливий висновок: товар-еквівалент - не породження природи, не продукт домовленості між людьми, не винайдений державною владою. Він є результатом