Взаємозалежність між розвитком усього народногосподарсь-кого комплексу країни і формування енергетичного балансу не вичерпуються їх взаємним впливом на масштаби, темпи розвитку і структуру енергетики та економіки в цілому. Широке застосу-вання енергії впливає на рівень енергоозброєності праці, а відтак і на його продуктивність, що має велике значення для всіх галу-зей народного господарства. Крім того, галузі, що виробляють енергію, мають районоутворююче значення, на базі їх формую-ться територіально-виробничі комплекси. Вони впливають на процеси концентрації виробництва, комбінування, промислову спеціалізацію і поглиблення територіального поділу праці.

Завдяки зазначеним вище органічним взаємозв'язкам галузей, що виробляють паливо і енергію, з іншими галузями народного господарства створюється реальна основа для системного, комп-лексного підходу до розміщення цих галузей і обгрунтування оп-тимальних шляхів їх розвитку з урахуванням народногосподар-ської загальнодержавної ефективності.

2. ПАЛИВНО-ЕНЕРГЕТИЧНИЙ БАЛАНС ТА ЙОГО СТРУКТУРА

Паливно-енергетичний баланс (ПЕБ) складається з прибутко-вої і витратної частин. У прибутковій частині балансу зафіксовані такі показники, як видобуток природного палива — вугілля, газу, нафти, торфу, дров (природні ресурси) і виробництво природних енергетичних ресурсів, які включають виробництво електро- і теплоенергії на теплових (ТЕС) і атомних електростанціях (АЕС). Крім того, до цієї частини балансу відносять нетрадиційні природні енергетичні ресурси (енергія вітру, сонця, геотермальна, низько-потенціальне тепло та ін.), а також відбір газу з підземних сховищ газу, імпорт енергоресурсів та залишок ресурсів на початок року.

Друга частина балансу (витратна) включає споживання енер-гетичних ресурсів і складається з таких статей витрат:*

перетворення в інші види енергії — електро- і теплоенер-гію, стиснене повітря і доменне дуття;*

виробничо-технологічні потреби, включаючи втрати при збе-і реженні, транспортуванні і формуванні держрезерву;*

закачка природного газу в підземні сховища газу;*

експорт;*

залишок у постачальників та споживачів на кінець року.

В структурі виробництва (видобутку) палива в Україні пере-важає вугілля. Питома вага вугілля становить майже 60%, тоді як на нафту припадає близько 7%, на природний газ — 25%. Разом з тим в споживанні паливно-енергетичних ресурсів домінуюча роль належить природному газу. Питома вага природного газу в загальному споживанні котельно-пічного палива становить бли-зько 54%, тоді як вугілля — лише 24%, паливного мазуту — 6%.

Таким чином, якщо в структурі виробництва власних енерге-тичних ресурсів переважає вугілля, то в структурі споживання провідна роль належить природному газу.

Розрив господарських зв'язків з республіками колишнього СРСР, який в основному і призвів до енергетичної кризи в Украї-ні, посилює негативний вплив на забезпечення країни паливно-енергетичними ресурсами. Забезпеченість потреб України у при-родному газі і нафті за рахунок власного виробництва надто ни-зька. В основному вся потреба в цих видах енергетичних ресурсів забезпечується за рахунок постачання з-за меж України (переважно з Росії та Туркменистану). Разом з тим відсутність валютних коштів на закупівлю необхідної кількості цих видів ресурсів лише по-гіршує стан в економіці. За цих умов надійне забезпечення на-родногосподарських потреб паливно-енергетичними ресурсами — найважливіша умова стійкого функціонування економіки Украї-ни. Тому концепція формування паливно-енергетичного балансу України на довгострокову перспективу повинна випливати з необ-хідності саме цієї умови. До того ж, враховуючи в цілому слабку забезпеченість України виробництвом власних паливних ресур-сів, необхідно проводити цілеспрямовану і систематичну роботу по перебудові структури виробництва з метою значного змен-шення питомої ваги енергомісткої продукції, впровадженню енергозберігаючих технологій та інших досягнень науково-тех-нічного прогресу. Зазначене стосується насамперед таких галу-зей, як чорна металургія, машинобудівна і хімічна промисловість. Структурна перебудова виробництва і науково-технічний прогрес повинні привести до істотного зменшення питомих норм витрат енергетичних ресурсів на одиницю продукції і сприяти зменшен-ню обсягів їх споживання в країні. Виходячи з оцінки запасів вугілля в Україні, основна роль у забезпеченні потреб народного господарства в паливі повинна належати вугіллю.

В результаті значного вичерпання запасів нафти і газу на ос-новних родовищах України, введення в експлуатацію переважно дрібних родовищ, а також внаслідок інших негативних факторів виникає серйозна проблема щодо збільшення обсягів видобутку цих найбільш прогресивних паливних ресурсів і, як наслідок, — необхідність їх ввезення в Україну у постійно зростаючих масш-табах. Це ускладнює економічну ситуацію і вимагає вирішення ряду нелегких питань (політичних, економічних, технічних), оскіль-ки без надходження певних обсягів нафти і газу не можна сфор-мувати прийнятний паливно-енергетичний баланс.

Для підвищення надійності паливо- і енергозабезпеченості на-родного господарства України (зважаючи на значні поставки наф-ти і газу в Україну) доцільно і необхідно розширити кількість джерел постачання нафти і газу з тим, щоб залежність від поста-чання по кожному паливному ресурсу з одного джерела не пере-вищувала 30% (з урахуванням загальних обсягів постачання).

Виробництво електро- і теплоенергії повинно збільшуватися за рахунок використання твердого палива (вугілля), що вимагає будівництва і розширення мережі електростанцій поряд з реалі-зацією заходів щодо охорони навколишнього середовища. Крім того, потрібно збільшувати потужність атомних електростанцій.

В умовах значних ускладнень у забезпеченні потреб народно-го господарства України в паливно-енергетичних ресурсах особ-ливо актуальним є використання в усе більших обсягах нетради-ційних відновлювальних джерел енергії (вітрові, сонячні, тепла землі та інших видів).

Основними стратегічними напрямами вдосконалення структу-ри паливно-енергетичного балансу України та вирішення інших проблем у цій сфері є:*

концентрація народногосподарських зусиль на всебічному прискоренні проведення енергозберігаючої політики. Цей найваж-ливіший напрям вимагає, крім проведення різноманітних заходів щодо підвищення ефективності використання палива і енергії, вдосконалення самої структури народного господарства з пріори-тетним розвитком менш енергомістких виробництв;*

вдосконалення структури балансів енергоносіїв кінцевого використання. Передбачається збільшення питомої ваги електро-енергії і тепла при зниженні частки моторного палива