Курсова робота на тему:

«Формування та розрахунок прибутку на підприємствах України»

Зміст курсової роботи

Вступ

1. Економічний зміст прибутку та його склад.

1.1 Прибуток, як фінансовий результат господарської діяльності підприємства.

1.2 Функції та роль прибутку.

1.3 Види прибутку.

1.4 Значення прибутку у діяльності підприємства.

2. Формування та розподіл прибутку на підприємстві.

2.1 Формування прибутку підприємства, балансовий прибуток.

2.2 Прибуток від реалізації продукції.

2.3 Розподіл і використання чистого прибутку.

2.4 Сутність і методи обчислення рентабельності.

3. Принципи і методи підвищення прибутковості.

3.1 План доходів і видатків.

3.2 Шляхи максимізації прибутку.

Висновок

Список використаної літератури

ВСТУП

Поняття прибутку в економічній системі існує у зв'язку з наявністю то-варно-грошових відносин, появою і розвитком інституту власності, особливо приватної. Перші визначення прибутку збігалися зі значенням валового дохо-ду, який за індивідуалістичною системою розподілу поділявся на три категорії:

доходи від капіталу, землі та доходи від праці. Вважалося, що кожен із видів доходів є обов'язковою винагородою для одержувача за надані ним послуги у народному господарстві.

Це добре розуміли ще засновники класичної школи А. Сміт, Дж.Ст. Мілль, які брали до уваги історичний і юридичний факт володіння тим чи іншим капітальним майном, землею або капіталом (засобами виробництва, матеріала-ми, коштами) як основу вирішення питання про походження прибутку.

Спочатку у політичній економіці, а потім і у фінансовій науці усі джере-ла доходів поділялися на фундирувані й нефундирувані, тобто пов'язані й не пов'язані з капітальним майном, отже, і розподіл доходів здійснювався за двома категоріями: доходи від капітального майна взагалі і доходи від праці, що не пов'язані з володінням капіталом. Дохід від капітального майна, у свою чергу, об'єднував земельну ренту і дохід від капіталу.

Д. Рікардо виявив протилежну залежність між прибутком та земельною рентою, між заробітною платою і прибутком. Яка частина продукту спла-чується у формі заробітної плати — питання надзвичайно важливе при вивченні прибутку. Останній буде високий або низький у тій самій пропорції, в якій буде низькою чи високою заробітна плата, писав він.

А. Сміт і Д. Рікардо відокремили поняття прибутку в особливу економіч-ну категорію, яку досліджували у тісному зв'язку із процесом накопичення ка-піталу, із факторами зростання суспільного багатства.

У різні часи Сміт трактував прибуток як:

1) закономірний результат продуктивності капіталу;

2) винагороду капіталістові за його діяльність і ризик;

3) вирахування з частини неоплаченої праці найманого робітника.

Пояснення джерел виникнення прибутку, яке зробив А. Сміт, набуло розвитку в різноманітних напрямках подальших теорій прибутку.

У працях декого з теоретиків того часу панували й такі варіанти тракту-вання прибутку, як винагороди за збереження капіталу (теорія стриманості), страхової премії за ризик, що йому підвладна будь-яка діяльність підприємця, а також сприйняття прибутку як результату виявлення законів мінового про-цесу і вартості, що виникає завдяки зростанню капіталу з часом.

1.1 ПРИБУТОК ЯК ФІНАНСОВИЙ РЕЗУЛЬТАТ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

Прибуток — це та частина виручки, що зали-шається після відшкодування всіх витрат на ви-робничу й комерційну діяльність підприємства. Характеризуючи перевищення надходжень над витратами, прибу-ток виражає мету підприємницької діяльності і береться за голов-ний показник її результативності (ефективності)

Прибуток є основним джерелом фінансування розвитку підприє-мства, удосконалення його матеріально-технічної бази, забезпечен-ня всіх форм інвестування. Уся діяльність підприємства спрямуєть-ся на те, щоб забезпечити зростання прибутку або принаймні ста-білізацію його на певному рівні.

Залежно від формування та розподілу виокремлюють кілька видів прибутку. Насамперед розрізняють загальний прибуток і при-буток після оподаткування.

Загальний прибуток — це весь прибу-ток підприємства, одержаний від усіх видів діяльності, до його оподаткування та розподілу. Такий прибуток інакше називають балансовим.

Прибуток після оподаткування, тобто прибуток, що реально поступає в розпорядження підприємства, має поширену у вітчизняній літературі та практиці назву — чистий прибуток.

У зарубіжній економічній теорії та підприємництві загально-вживаними є поняття валового, маржинального та операційного прибутку.

Валовий прибуток — це різниця між виручкою та виробничими витратами (собівартістю продукції, визначеною калькулюванням за неповними витратами). Це поняття включає власне прибуток і так звані невиробничі (адміністративні, комерційні) витрати.

Операційний прибуток, що його часто називають чистим при-бутком, дорівнює валовому прибутку за мінусом невиробничих витрат.

Маржинальный прибуток характеризує обсяг виручки від про-дажу продукції за мінусом змінних витрат. Він включає власне при-буток і постійні витрати. Отже, такий прибуток за величиною збіга-тиметься з валовим прибутком, коли калькулювання здійснюватиметься лише за змінними витратами.

Прибуток є однією з основних категорій товарного виробництва. Це передусім виробнича категорія, що характеризує відносини, які складаються в процесі суспільного виробництва.

Прибуток є однією з важливих форм розподілу національного доходу. Відтак прибуток характеризує відносини, які складаються в процесі первинного розподілу національного доходу, його перерозподілу і кінцевого використання.

Прибуток як економічний показник являє собою різницю між ціною реалізації та собівартістю продукції (товарів, послуг), між обсягом отриманої виручки та реалізацією продукції.

Поява прибутку безпосередньо звязана з появою категорії “витрати виробництва”. Прибуток – це та частина вартості, що реалізується

підприємством, яка залишається після покриття витрат виробництва.

Обособлення частини вартості продукції у вигляді витрат, виступає в грошовому виразі як собівартість продукції.

Визначення економічної сутності прибутку, як і інших форм, що їх набирає національний дохід за його первинного розподілу і наступного перерозподілу, неможливе без правильного тлумачення сутності необхідного й додаткового продукту в суспільстві.

Необхідний і додатковий продукт це категорії виробництва. Для з’ясування сутності цих категорій необхідно уточнити, що лежить в основі поділу чистого продукту на необхідний і додатковий. Згідно з економічною теорією це поділ часу праці, витраченої у сфері матеріального виробництва, на необхідний і додатковий.