Точка беззбитковості характеризує таку ситуацію, за якої за-гальні доходи від продажу продукції фірми повністю покривають витрати на її виробництво й реалізацію (ситуація, коли фірма не от-римує прибутків, але не має і збитків). Таким чином, точка беззбит-ковості показує, скільки одиниць продукції має продати фірма, щоб її витрати окупилися її доходами. Продаж кожної наступної одиниці продукції приноситиме фірмі прибуток. Навпаки, зменшення об-сягів продажу продукції нижче за рівень, визначений точкою без-збитковості, означає, що фірма нестиме збитки.

Для визначення точки беззбитковості необхідно знати:*

ціну продажу одиниці продукції фірми;*

прямі витрати (змінні витрати) на одиницю продукції;*

загальні операційні витрати.

Обчислення точки беззбитковості здійснюється за формулою:

Тв=Зов/(Цоп-Вп) *

де

Зов — загальні операційні витрати фірми;

Цоп — ціна одиниці продукції фірми;

Вп — прямі витрати на одиницю продукції.

Точку беззбитковості можна визначити і графічним методом (мал. 6 ). У процесі обчислення точки беззбитковості підприємець має можливість моделювати різні ситуації (змінювати ціну одиниці продукції, рівень прямих та операційних витрат) і спостерігати, як такі зміни впливатимуть на прибуток фірми. Таким чином, аналіз беззбитковості є дуже корисним інструментом фінансового плану-вання. При цьому він має більше значення для кредитора, ніж для інвестора. Кредитора передовсім інтересує питання про здатність фірми обслуговувати борг, тоді як інвестор шукає підприємницькі проекти з високою нормою прибутку.

Мал. 6 Графік беззбитковості

3.2 Шляхи максимізації прибутку

Розвиток недержавного сектора економіки — один з основних напрямків реформ, що відбуваються в економіці України. Значне місце у формуванні ме-ханізму саморозвитку ринку посідає мале і середнє підприємництво.

В умовах дестабілізації економіки, обмеження фінансових ресурсів саме суб'єкти підприємництва, які не потребують великих стартових інвестицій, спроможні за певної підтримки найшвидше і найефективніше розв'язувати проблеми демонополізації, стимулювати розвиток економічної конкуренції.

На жаль, сектор малого та середнього підприємництва в Україні поки що не відіграє в національній економіці такої важливої ролі, як в економічно роз-винутих країнах, і не розвивається достатньо енергійно для того, щоб забезпе-чити динамічне нарощування власного потенціалу, загальне поліпшення еко-номічної ситуації в країні.

Ринкові відносини потребують від суб'єктів підприємництва грамотної оцінки фінансового стану підприємства, фінансової ситуації у народному гос-подарстві країни у цілому. Інакше вони не зможуть прийняти правильних уп-равлінських рішень у цій сфері і їхні шанси на успіх у конкурентній боротьбі залишатимуться мінімальними.

Високий тягар оподаткування, обмеженість або повна відсутність матері-ально-фінансових і кредитних ресурсів спонукає багатьох суб'єктів підприєм-ництва відійти у тіньову економіку.

Отже, найгострішою проблемою розвитку малого і середнього бізнесу є дефіцит фінансових ресурсів.

Основним вихідним посиланням у розв'язанні фінансових проблем віт-чизняних підприємців має бути врахування загальноприйнятих ринкових за-кономірностей на основі очевидних національних особливостей сучасної ук-раїнської економіки. Тобто ця проблема може бути розв'язана, якщо під час проведення економічної політики враховуватимуться особливості сучасної ук-раїнської економіки як на макрорівні, так і на рівні підприємств.

Потреба в капіталі виникає на підприємстві тому, що потоки надходжень і платежів зазвичай покривають одні одних несинхронно упродовж певного періоду часу. Як правило, у перші місяці після утворення підприємства пере-важають платежі, пов'язані з оплатою будівництва виробничих приміщень, придбанням обладнання і т. ін. Але поступово збільшуються і надходження, наприклад, у формі виручки від продажу. Нарешті у завершальній стадії підго-товчого періоду переважають то платежі, то надходження коштів.

Позитивна потреба в капіталі виникає у ті періоди часу, коли переважа-ють платежі, і навпаки, від'ємна (негативна) потреба в капіталі виявляється в періоди, коли надходження перевищують платежі. Саме забезпечення покрит-тя позитивної потреби в капіталі є одним із найважливіших завдань управлін-ня фінансами на підприємстві з метою збереження фінансової рівноваги.

Негативна ж потреба у капіталі (перевищення надходжень над видатка-ми), навпаки, може виступати як додаткове джерело фінансування.

Мал7. Шляхи забезпечення підприємницької діяльності фінансовими ресурсами (збільшення капіталу)

На особливу увагу підприємців у сучасному розвитку підприємництва зас-луговує зовнішнє фінансування за допомогою позичкового капіталу, яке є кредитним фінансуванням і має використовуватися у підприємницькій діяль-ності ширше, ніж це відбувається нині, коли тільки за не-достатності власних джерел фінансування підприємець звертається у банк по кредит. Основним критерієм під час прийняття рішень про кредитування для позичальника повинно стати врахування дії фінансового важеля, так званого "ліверидж-ефекту", який при кредитному фінансуванні дає певну перевагу.

Необхідними складовими зростання доходів підприємницьких структур є:—

реформування податкового законодавства (держава може піти шляхом зниження податкового навантаження, що стимулюватиме вивільнення коштів підприємств для інвестицій, або застосування гнучкої системи податкових пільг і податкових канікул для інноваційних інвестицій);—

збільшення джерел інвестування — внутрішніх заощаджень і залучення зовнішніх ресурсів, що матиме як наслідок фінансове оздоровлення економі-ки в цілому;—

орієнтація на залучення стратегічного інвестора та розвиток фондово-го ринку. Головною метою стратегічного інвестора є концентрація власності й досягнення ефективності роботи підприємства у перспективі, а не одержання прибутку від тримання акцій у короткостроковому періоді. Велика розпоро-шеність акцій між дрібними акціонерами значно ускладнює ефективність уп-равління компанією. Неможливість продати акції приватизованих підприємств на фондовому ринку через їх неліквідність загострює цю проблему;—

розвиток системи правових гарантій захисту інвестора за допомогою хеджування: застави майна та страхування інвестиційних ризиків;—

забезпечення ефективного управління державними корпоративними частками;—

формування ефективної прозорої системи банкрутства підприємств як засобу фінансового контролю з боку держави та кредиторів;—

поліпшення технологічної структури виробництва з використанням науково-технологічних досягнень світового рівня;—

сприяння повноцінному функціонуванню ринку матеріально-технічних ресурсів;

державне регулювання цін на продукцію монопольних утворень та роз-виток конкурентних відносин між суб'єктами господарювання.

Дуже актуальною проблемою для всіх підприємств України, є вдосконалення оподаткування прибутку. Відомо, що частка податків у чистому дохо-ді підприємства (якщо при цьому врахувати,