ідея відповідала її здібностям, особистим ціннісним установкам.
Обрані види діяльності повинні сприяти високому рівню рентабельності; швидкості окупності проекту; можливості продажу продукції в максимальному обсязі; відносно прийнят-ним умовам матеріально-технічного забезпечення; невисокому рівню капіталомісткості; найменшому ризику; мобільності (здатності до швидких змін); підтримці з боку авторитетних органів (податкових, фінансових та ін.); здібностям і можли-востям підприємця, прийнятним для нього.
При цьому слід пам'ятати, що вибір діяльності складний і важкий процес. З багатьох видів діяльності виділяють у сфері:
виробництва — виробництво продукції виробничо-тех-нічного призначення, товарів народного споживання, продуктів харчування, будівельних матеріалів, різноманітного обладнання, електроприладів, вимірювальної техніки, вторинної переробки сировини, упаковки тощо;
послуг - громадське харчування, побутове обслуговування, транспортні, навчальні та лікувальні послуги, видовищно-розважальні заходи, комерційна демонстрація відео- і кіно-програм, комерційні змагання, організація та проведення виставок, ярмарків, конкурсів, аукціонів, туристичні, довідково-консультативні послуги, послуги з приватизації, при переході на нові форми власності, створенні підприємств, фірм, агентські та аудиторські послуги, патентно-ліцензійні, технічні, складські;
ідей (інтелектуального виробництва) — науково-дослідні розробки, винаходи, відкриття, ноу-хау, технології, ре-цептури, комп'ютерні програми, матеріали, методичні, літературні, художні твори, комерційні ідеї, торговельні та комерційні таємниці, інноваційна діяльність, продаж ав-торського права;
комерційної діяльності — роздрібна та оптова торгівля; створення профільних, універсальних, спеціалізованих ма-газинів, салонів, торгівля за зразками, купівля та продаж нерухомості; торгово-посередницька, торгово-закупівельна, біржова діяльність, аукціонний продаж, організація торгових домів, торгівля на дому, створення комерційних банків, фінансових груп;
зовнішньоекономічної діяльності — науково-технічна та виробнича кооперація, створення представництв, філій, спільних підприємств, консалтингових, маркетингових, туристських служб, організація навчання, стажування фахівців, редакційно-видавнича, комерційна, експортно-імпортні, валютно-кредитні, посередницькі, лізингові операції, виставки, огляди, конфе-ренції, тендери, промислові, науково-технічні, технологічні, економічні послуги.
Практика індустріально розвинених країн, де ринкова економіка є провідною, свідчить про те, що у сфері послуг зайнято до 75-80% працездатного населення, тоді як у ви-робництві матеріальних благ — лише 20-25% працездатних, тобто розгалуженість сфери послуг свідчить про якісні зміни в економіці. За деякими даними економічних джерел, в Україні у сфері матеріального виробництва зайнято понад 87,5% праце-здатних і лише 12,5% працює у сфері послуг.
Ідея та вид діяльності взаємопов'язані між собою. Не можна вибрати вид діяльності без ідеї, не знаючи, яким бізнесом займатимешся. Разом з тим вдало обраний вид діяльності дає можливість реалізувати повною мірою ідею. У конкретній практиці чітко сформульована ідея виступає видом діяльності, тобто набуває власної форми реалізації. Проте знайти ідею і визначити вид діяльності — це ще не все, потрібно підібрати форму організації та стадії функціонування під-приємства.
Щоб знайти ідею і визначити вид діяльності, потрібно вирішити такі завдання:
знайти свою господарську нішу, тобто місце на ринку;
визначити регіон, де буде створене підприємство;
встановити спрямованість або спеціалізацію підприємства;*
зафіксувати форму підприємництва (індивідуальну чи колективну);*
встановити мету своєї діяльності та визначити способи її досягнення, тобто відпрацювати стратегію і тактику бізнесу;*
продіагностувати ресурсну, сировинну базу, дати їй експертну оцінку;
вибрати технологію виробництва;
провести аналіз і дати оцінку майбутнім споживачам і конкурентам;*
дослідити можливості вкладення грошей і одержання кредитів;
вивчити пільги, привілеї, обмеження, перешкоди;
розробити цінову політику на свій продукт або послугу;
сформулювати тип збутової поведінки;
налагодити рекламу.
Налагодити власну справу можна кількома шляхами:
^ організувати індивідуальне підприємництво з правом юридичної особи або без такого права, зареєстру-вавшись як суб'єкт індивідуальної трудової діяль-ності;
^ створити приватне або сімейне підприємство;
^ стати засновником (учасником) повного, змішаного, з обмеженою відповідальністю товариства;
^ купити існуюче підприємство;
^ купити контрольний пакет акцій акціонерного товариства;
^ застосувати франчайзинг.
Після того, як зупинено вибір на одній із правових форм організації, яка відповідає обраній сфері підприємництва, необхідно виконати цілий ряд робіт з юридичного оформлення організації. Ці види робіт можна умовно розділити на два етапи:
етап затвердження організації;
етап реєстрації організації.
Для індивідуальної форми підприємництва, яка не пе-редбачає створення юридичної особи, дані етапи збігаються, оскільки затвердження та реєстрація організації в часі практично не розділені.
Інші правові форми підприємств є юридичними особами, створення яких здійснюється з дотриманням певних процедур. Зміст цих процедур визначається законодавством та підзаконними актами, які діють у державі.
Початковий етап утворення підприємства для управлінської ланки є найбільш відповідальним. Особливістю його є високий рівень проведення роботи, прогнозування майбутнього стану, зовнішнього середовища, визначення складових підприємств та дослідження їх взаємодії (рис. 4.2).
Підготовчий етап утворення підприємства включає в себе ряд складових (рис. 4.3).
Усі копії реєстраційної документації потрібно завірити у нотаріаті.
Будь-яке підприємство, яке має статус юридичної особи, створюється фізичними (громадянами) або юридичними (підприємствами, організаціями) особами, які є засновниками. Засновниками мажуть бути особа-ініціатор підприємницької діяльності (тобто той, що має ідею) та партнери, яких ініціатор запрошує для створення спільного бізнесу.
Слід відрізняти засновників підприємства та акціонерів (вкладників). Акціонерами є всі юридичні або фізичні особи, які володіють акціями акціонерного товариства. Вони не беруть участі в заснуванні підприємства. Засновники ж несуть повну відповідальність за відповідне проведення етапу заснування підприємства. Етап заснування містить виконання таких робіт:
розробка засновницьких документів;
проведення зборів засновників;
формування статутного фонду;
подання засновницьких документів на реєстрацію.
Пакет засновницьких документів залежить від юридичної форми підприємства.
Юридичні вимоги до приватного підприємця:
вимоги до засновницьких документів не висуваються;
реєстрація здійснюється міськими чи районними виконавчими комітетами на основі двох документів: заяви засновника, квитанції про оплату за державну реєстрацію (потрібно лише на місці заповнити кілька примірників реєстраційної картки та прикласти дві фотокартки);
якщо індивідуальна підприємницька діяльність включена до переліку видів діяльності, які підлягають ліцензуванню, то засновник повинен отримати ліцензію, яку надає відповідна уповноважена установа. Наприклад, приватна юридична практика, стоматологічна практика та ін.
4.2. Засновницькі документи та їх підготовка
Які б підприємства (фірми) не створюватися, процедура їх утворення в основному однакова для