який є власником завдяки статусу юридичної особи. У засновницьких документах необхідно фіксувати ті особливості правового статусу, які випливають з конкретної організаційно-правової форми або з вимог закону до фіксації тих чи інших положень статуту.
Наприклад, для господарських товариств у найменуванні кожного конкретного підприємства має бути зазначено вид товариства та предмет його діяльності, одночасно забороняється вказувати належність до відповідних міністерств, відомств, громадських об'єднань. В окремих випадках є обмеження мінімального обсягу статутного фонду; для акціонерного товариства — сума еквівалентна 1250 мінімальних заробітних плат (відповідно до ставки на момент його створення); для товариства з обмеженою відповідальністю — 100 мінімальних заробітних плат. Відсутність відповідної інформації може стати причиною відмови у державній реєстрації. Так, для підприємства, що функціонує у формі товариства з обмеженою відповідальністю, така відмова може бути у випадку не визначення порядку внесення змін у засновницькі документи або порядку прийняття рішень органами товариства.
Процес укладання засновницьких документів передбачає;*
підготовчу роботу, в ході якої визначають цілі, завдання, методи організації підприємства;*
попередні переговори з потенційними засновниками (учасниками) для підприємств з колективною формою власності;
збирання й узагальнення необхідних матеріалів;
створення робочої групи для розробки статуту та засновницького договору;*
юридичні та економічні консультації щодо змісту засновницьких документів;
підготовку і проведення установчих зборів.
На установчих зборах розглядають:
питання створення (заснування) підприємства (фірми), форми власності та функціонування;
проекти найменування фірми та її юридичної адреси;
склад засновників;
строки розробки засновницьких документів;
організаційні питання.
Рішення зборів оформляють протоколом, який підписують усі засновники. У разі позитивного рішення фірму вважають заснованою. На чергових зборах розглядають та затверджують підготовлені засновницькі документи. Цей факт підтверджується протоколом. Статут та засновницький договір підписують усі засновники (учасники), тиражують необхідною кількістю примірників, засвідчують державним нотаріусом та подають на реєстрацію.
Засновницькі документи — важливий атрибут підпри-ємницького бізнесу, що підтверджують юридичний статус підприємства, тому потребують професійного підходу до укладання. Тому таку роботу, як правило, доручають фахівцям (юристам, економістам). Разом з тим, користуючись ква-ліфікованими довідковими матеріалами, а також ознайомившись з основними положеннями законодавчих актів щодо під-приємницьких структур, можна провести цю роботу самостійно.
Приватне та мале підприємство у склад додаткових до-кументів включає заяву засновника, документ про сплату зборів державну реєстрацію (квитанцію), можливо, довідку про наявність юридичної адреси.
Товариство з обмеженою відповідальністю та товариство з додатковою відповідальністю зобов'язані підготувати:
заяву засновників з проханням про реєстрацію;
угоду засновників про намір створити товариство;
протокол зборів засновників про затвердження статуту та прийняття засновницького договору;
довідку банку, яка підтверджує формування 30% статутного фонду і оформляється на ім'я одного із засновників за дорученням;
довідку про наявність юридичної адреси. Довідка видається організацією, яка дає згоду на надання юридичної адреси.
У випадку відсутності юридичної адреси, як така може бути використана
домашня адреса одного із засновників. Якщо підприємство за і поданою адресою планує здійснювати випуск продукції, то потрібні додаткові узгодження з відповідними відомствами (наприклад, санітарна інспекція, пожежна інспекція та ін.);
- документ про сплату зборів за державну реєстрацію. Акціонерне товариство до вищевказаних документів має додати:
повідомлення про наміри створити акціонерне то-вариство;
відомість підписки або розподілу на акції;
дозвіл Міністерства фінансів України на емісію акцій;
протокол зборів засновників, на яких були присутні акціонери, які підписалися більш ніж на 60% акцій.
Повні та командитні товариства до складу додаткових документів включають:
заяву засновників;
протокол зборів засновників;
угоду засновників про наміри створити товариство;
довідку банку про формування 25% статутного фонду;
довідку про наявність юридичної адреси;
- документ про сплату зборів за державну реєстрацію.
Органи державної реєстрації можуть вимагати подання
додаткових документів, якщо це вимагається для більш чіткого і явлення про умови діяльності організації. Ці вимоги мають бути обґрунтовані. Відсутність необхідних документів, а також відсутність обов'язкових свідчень у засновницьких документах (статуті, договорі) дає право органам державної реєстрації відмовляти у реєстрації організації.
4.3. Статутний фонд і його формування
Статутний капітал організації визначається юридичною формою підприємства. Порядок його формування має спе-цифічні особливості для індивідуальних та колективних підприємств.
Індивідуальні підприємства формують статутний капітал (розмір якого не фіксується законодавством) і, як правило, за рахунок власних коштів або грошей, які залучені у друзів, родичів, знайомих.
Колективні підприємства - це форма об'єднання під-приємницького капіталу. Об'єднання капіталів здійснюється на основі пайової або акціонерної власності.
Акціонерне об'єднання капіталу характерне для акціонерних товариств або корпорацій. Усі інші види товариств створюють на основі пайової форми власності.
У свою чергу, статутний капітал для акціонерних товариств, товариств з обмеженою та додатковою відповідальністю мають фіксовану законодавством форму. Індивідуальні підприємства, повні та командитні товариства мають статутний фонд, який не зафіксований існуючим законодавством.
Основу майна підприємницьких структур становить ста-тутний фонд, за допомогою якого створюється і функціонує підприємство (фірма). Статутний фонд створюється внесенням вкладів засновниками (учасниками) і може поповнюватися за рахунок прибутку від господарської діяльності підприємства, а (в разі потреби) також додаткових вкладів учасників, у тому числі спонсорів. Вкладом до фонду можуть бути: всі види майна -будівлі, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності; кошти засновників (учасників), у тому числі й у вільно конвертованій валюті; усі види майнових прав - на користування землею та іншими природними ресурсами, різними майновими об'єктами, а також на використання винаходів, ноу-хау, інших об'єктів інтелектуальної власності та інші права, що не належать до майнових, але мають товарну вартість.
Строки, розмір, порядок внесення та оцінка вкладів кожного засновника (учасника) до статутного фонду обу-мовлюються в засновницьких документах. Вартість майна, яку вносять учасники до статутного фонду, визначають за цінами, що діють на період створення підприємства або за до-мовленістю учасників. Оцінка здійснюється як в українській, так і в іноземній валюті, у
