Уступка, як правило, означає передачу прав у тому самосу обсязі, в якому вони існували у кредитора, і у цьому розумінні вона безпопоротна. Уступка права на певний строк чинним законодавством не передбачена. В той же час комерційна концесія первісно передбачає, що у правоволодільця залишається деякий обсяг виключних прав, який не передається користувачеві. Права, передані користувачеві, належать тільки йому до того часу, поки договір комерційної концесії діє. По закінченні логовору ці права припиняються, права, що лишилися у правоволодільця, повертаються у колишній стан.

Оскільки комерційна концесія припускає передачу прав користування, варто провести розмежування між нею і орендою. За договором оренди, в орендаря виникає право користування, але майном. Комерційна ж концесія припускає передачу права користування виключними правами на результати інтелектуальної діяльності, що, як правило, не мають речового характеру [Андрощук Г., Денисюк В. Франчайзинг:виключне право і право інтелектуальної власності в договорі// Бізнесінформ.-1997.-№14., с.63].

За договором виконання науково-дослідних, дослідно-конструкторських та технологічних робіт сторони можуть набувати права використовувати результати інтелектуальної діяльності. Такі ж права передаються за договором комерційної концесії. Відмінність таких договорів полягяє в такому.

Договір комерційної концесії передбачає права користування виключними правами. Зобов’язання передати такі права – істотна умова договору комерційної концесії. Відомо, що такі виключні права існують до укладення і незалежно від договору комерційної концесії. Проте, в результаті проведення науково-дослідних робіт виключні права можуть не виникати взагалі. Звідси випливає, що для договорів на виконання робіт такі права – результат, який іноді виникає у процесі договору.

Виключні права можуть бути об’єктами довірчого управління майном, а отже, право їх використання може перейти до довірчого управителя. Однак останній зобов’язаний діяти не в своїх інтересах, а чужих – в інтересах вигодонабувача. Довірчий управитель діє також за чужий рахунок – за рахунок прибутку від використання майна, що передано в управління. На відмінц від нього користувач за договором комерційної концесії діє в своїх інтересах і за свій рахунок,більше того, він ще й повинен сплачувати правоволодільцю обумовлену винагороду. Договір комерційної концесії повністю позбавлений рис фудуціарної угоди.

Договір комерційної концесії слід також відрізнять від договорів комісії та агентських договорів. Хоч ці договори в діловій практиці нерідко обслуговують потібні потреби, їх юридичний зміст відмінний. Комісіонер і агент діють в інтересах і за дорученням комітента (принципала), надаючи останньому певні послуги, за що отримують ві нього винагородую При цьому угоди, укладені комісіонером або агентом з третіми особами, мають майнові наслідки для комітента або принципала. По-іншому будуються відносини сторін за договором комерційної концесії. В цьому разі користувач діє без доручення правоволодільця і за свій власний рахунок. Він здійснює самостійну підприємнийьку діяльність за використанням засобів індивідуалізації правоволодільця, його ноу-хау і комерційного досвіду, за що виплачує правоволодільцю винагороду. Таким чином, якщо дистриб”ютор, який працює за агентським договором, отримує від виробника товарів винагороду, то дистриб’ютор за договором комерційної концесії сам платить виробнику за можливість працювати, використовуючи фірмове найменування.

Найбільш складно провести різницю між договором комерційної концесії і авторським (ліцензійним) договором, що врегульований у межах авторського (патентного) права. Так, за авторським договором передаються майновф права на використання об”єктів авторського права. За ліцензійним договором власник патенту (ліцензіар) зобов№ясується надати право на використання винаходу, корисної моделі або промислового зразка в певному обсязі другій особі (ліцензіату). Таким чином, за цим договором, як і за договором комерційної концесії, передаються права на використання результатів інтелектуальної діяльності.

Різниця між ними полягяє в тому, що:

а) права, які передаються за договором комерційної концесії, використовуються тільки у процесі підприємницької діяльності, тоді як авторський і ліцензійний договори такого обмеження не мають;

б) договір комерційної концесії реєструється у спеціальному порядку, тоді як авторські договори взагалі не повинні реєструватись, ліцензійні ж реєструються патентним відомством;

в) комерційна концесія передбачає передачу саме комплексу виключних прав, хоч можливо передати і якесь одне право.

Враховуючи вищевикладене, можна зробити такий однозначний висновок: договір комерційної концесії – самостійний вид договору, який посідає своє місце в системі договорів як міжнародного, так і українського цивільного права.

розділ ІІІ

загальна характеристика договору

комерційної концесії:

3.1. Сторони договору комерційної концесії

Сторонами договору франчайзингу є:

1) особа, яка надає право на використання франшизи – франчайзор (або правоволоділець).

Франчайзором може виступати й особа, яка не є власником прав, що надаються у користування за договором. Стороною договору франчайзинга може бути особа, яка отримала від первинного франчайзора виключні права на укладання договорів франчайзингу (мастер-франчайзор), або ж особа, яка такими правами користується на підставі договору франчайзингу й отримала невиключне право на укладання договорів субфранчайзингу з іншими особами (субфранчайзор).

2) особа, яка придбає право на користування франшизою й користується нею – франчайзі (або правокористувач).

При укладанні договору важливо з’ясувати, хто саме виступає в якості франчайзора – первинний франчайзор, чи майстер-франчайзор або ж субфранчайзор. Це зумовлено, перш за все, необхідністю визначення належності сторони за договором, а також меж її повноважень. Для цього необхідно вжити ряд заходів.

По-перше, для з’ясування “первинності” франчайзора слід ознайомитися з відповідними правовстановлюючими документами (патентами на об’єкти прав промислової власності, свідоцтвами на знаки для товарів і послуг, статутними документами або ж витягами з них). Ці документи свідчитимуть про