повинен звертатися до відповідних органів за реєстрацією, у законі вирішений виходячи з того, що правоволодільцю зробити це набагато простіше. Адже з власністю правоволодільця пов’язане місце реєстрації договору комерційної концесії, а це як правило не тільки територіальна близькість, але і наявність контактів з органами, що реєструють. У той же час сторони на підставі окремої угоди можуть установити інший порядок, а саме, за реєстрацією може звернутися як сам користувач, так і будь-яка третя особа.
Заява про реєстрацію договору комерційної концесії складається у довільній формі. Заявник завіряє заяву своїм підписом і вказує своє прізаище, ім”я, по-батькові, паспортні дані та ідентифікаційний номер платника податків (при його наявності). Під час підписання заяви керівником юридичної особи вказується його посада, підпис завіряється печаткою. Документи представляються в орган, що реєструє уповноваженою особою (заявником) безпосередньо або напрвляється поштовим відпрвленням з оголошеною цінністю при його пересиланні й описом вкладення. Заявникові надається розписка в одержанні документів з вказівкою переліку і дати їхнього одержання органом, що реєструє. Розписка повинна бути видана в день одержання документів органом, що реєструє.
Щодо відповідальності сторін за договором комерційної концесії, то вона настає за наявності загальних підстав цивільно-правової відповідальності, зокрема вини.
Комерційна концесія припускає, що виключні права, які передаються, використовуються як правило, з метою розширення збуту товару, виконання робіт або надання послуг. Якість цих товарів (робіт, послуг), що виробляються (виконуються, надаються) користувачем, має бути не нижче, ніж у правоволодільця. Останній у свою чергу зобов’язаний контролювати якість товарів (робіт, послуг), якщо договором комерційної концесії не передбачено інше. За таких обставин логічним є встановлення особливої відповідальності правоволодільця перед третіми особами за неналежну якість товарів (робіт, послуг). Така відповідальність може бути як субсидіарною, так і солідарною.
Правоволоділець несе субсидіарну відповідальність за вимогами, що пред’являються до користувача у зв’язку з невідповідністю якості товарів (робіт, послуг), проданих (виконаних, наданих) користувачем за договором комерційної концесії. За вимогами, що пред”являються до користувача як виробника продукції (товарів) правоволодільця, правоволоділець відповідає солідарно з користувачем (ст.1123 ЦК України).
Вимоги до якості товарів (робіт, послуг) встановлюються відповідно до договорів, які користувачі укладають з контрагентами. Умови відповідальності правоволодільця такі самі, як і користувача. При цьому правоволоділець несе відповідальність і тоді, коли якість його товарів (робіт, послуг) нижча, ніж у користувача.
Правоволоділець несе відповідальність незалежно від того, продаються товари споживачам чи іншим учасникам цивільного обороту.
Відповідальність правоволодільця настає тільки при невідповідній якості (але не кількості асортименту, комплектності, строків та інших умов договору користувача з його контрагентом).
Відмінність полягає в характері відповідальності правоволодільця – субсидіарної чи солідарної – пов’язаної, напевно, з тим, що користувач є виробником продукції (товарів), більш залежний від інструкцій (вказівок) правоволодільця щодо якості. Адже при простому продажу користувач, як правило, має справу з товаром, який виготовлений самим правоволодільцем – професіоналом у своїй сфепі. Щодо робіт (послуг), то інструкції правоволодільця мають манш важливе значення [Килимник І. Проблеми відповідальності сторін за договором комерційної концесії, с. 115].
Специфіка договору комерційної концесії (франчайзингу) полягає також і в тому, що франчайзинг стосується інтересів трнтьої сторони, яка безпосередньо не є стороною договору франчайзингу. Цією стороною є споживач продукції, яку реалізує або виробляє користувач (франчайзі) під ім”ям і за технологією правоволодільця (франчайзера). У зв’язку із цим важливою проблемою стає проблема відповідальності за договором комерційної концесії не тільки однієї строни перед іншою, а й кожної із сторін перед споживачем. Ця проблема недостатньо вирішена в новому Цивільному Кодексі України.
Те, що договір комерційної концесії торкається інтересів не тільки сторін договору, а й споживача, викликає необхідність більш чіткої регламентації всіх відносин, пов’язаних з цим видом договорів. Найбільш незахищеною ланкою в системі комерційної концесії (франчайзингу) є споживач. Тому питання відповідальності сторін договору комерційної концесії і, передусім, відповідальність перед споживчем мають важливе значення.
Комплекс виключних прав, наданих правоволодільцем і здобутих користувачем, складається з:
- право діяти під фірмовим найменуванням і/або комерційним позначенням правоволодільця;
- право на товарні знаки, торговельні марки, знаки обслуговування й інші засоби індивідуалізації правоволодільця;
- право користуватися належною йому охоронюваною комерційною інформацією.
Договір комерційної концесії передбачає використання цього комплексу виключних прав „у визначеному обсязі (зокрема, з встановленням мінімального і(або) максимального обсягу використання), з вказівкою або без вказівки території використання стосовно до визначеної сфери підприємнийької діяльності продажу товарів, отриманих від правоволодільця або зроблених користувачем”.
Комерційній концесії властиві наступні характерні риси:
- наявність двох сторін відносин (договору) – правоволоділець і користувач;
- правоволоділець виступає в однині, а користувачів може бути кілька;
- відносини за договором комерційної концесії припускають високу етику ділових відносин;
- правоволоділець і користувач є самостійними юридичними особами;
- правоволоділець володіє виключними правами: товарним знаком, фірмовим стилем, патентом, ідеями, авторськими і аналогічними правами;
- правоволоділець уступає своє права користувачеві на визначених умовах;
- користувач здійснює свою діяльність з використанням торгівельної марки і репутації правоволодільця на ринку товарів (робіт, послуг);
- правоволоділець забезпечує користувача різними формами підтримки;
- правоволоділуць користується правом регулювання діяльності користувача;
- користувач платить за пільги і послуги, що робляться правоволодільцем;
- користувач повинен захищати інтереси правоволодільця;
- користувач може укладати договір комерційної субконцесії з іншими особами і передачі останнім частини або весь комплекс виключних прав.
Проведені основні характеристики комерційної концесії відповідають характеристикам відносин франчайзинга. У договорі комерційної концесії і в договорі франчайзинга загальна сфера дії, загальний предмет договору, виключні права на поширення, просування, розміщення на ринках і продаж товарів і послуг у межах