діяльності;
створення рівних можливостей для суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності розвивати всі види підприємницької діяльності незалежно від форм власності та всі напрями використання доходів від здійснення інвестицій;
заохочення конкуренції та ліквідацію монополізму в сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Держава та її органи не мають права безпосередньо втручатися в зовнішньоекономічну діяльность суб’єктів цієї діяльності, за винятків випадків, коли таке втручання здійснюється згідно з цим та іншими законами України.
Поняття “лібералізація”,“протекціонізм” у зовнішній торгівлі та стимулювання експорту.
Лібералізація- це комплекс заходів, спрямований на сприяння зовнішньоекономічній діяльності. Наприклад: вантаж пропускається на митну територію України по товаросупровідним документам, а оформлюється в митному відношенні по місцю одержання вантажу.
Протекціонізм-(від лат.protectio-прикриття)-економічна політика даної країни, направлена на обмеження свого внутрішнього ринку від проникнення імпорту в інтересах розвитку внутрішнього виробництва та відгородження вітчизняних підприємців від іноземної конкуренції; здійснюється як з допомогою підвищення ставок ввізного мита та інших засобів митно-тарифного регулювання, так і шляхом застосування нетарифних засобів зовнішньоекономічного регулювання.
Стимулювання експорту- заохочення діяльності національних підприємств-експортерів. До основних засобів стимулювання експорту відносяться: державне субсидування, льготне кредитування і страховка експорта, валютна політика, ввоз і вивіз капіталу, податкові льготи експортерам, їх транспортне забезпечення, інформування та консультація руководства підприємства, дипломатична підтримка експортерів, державна політика розвитку експортної бази, підготовка кадрів для зовнішньої торгівлі.
Тарифні і нетарифні методи регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
Тарифні методи зовнішньоекономічного регулювання - мито, акциз, ПДВ. Головним документом, який регулює зовнішньоекономічну діяльність в Україні, є ЗУ “Про Єдиний митний тариф”. Єдиний митний тариф України - це систематизований звіт ставок мита, яким обкладаються товари та інші предмети, що ввозяться на митну територію України або вивозяться за межі цієї території.
Єдиний митний тариф України визначається згідно з Законом та міжнародними договорами України.
Єдиний митний тариф України встановлює на єдиній митній території України обкладання митом предметів, що ввозяться на митну територію України або вивозяться з неї.
Мито, що стягується митницею, являє собою податок на товари та інші предмети, які переміщуються через митний кордон України.
В Україні застосовуються такі види мита:
адвалерне, що нараховується у відсотках до митної вартості товарів та інших предметів, які обкладаються митом;
специфічне, що нараховується у встановленому грошовому розмірі на одиницю товарів та інших предметів, які обкладаються митом;
комбіноване, що поєднує обидва ці види митного обкладення.
Встановлення пільг та зміна ставок мита, в тому числі на предмети особистого користування, здійснюється Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів.
Ввізне мито нараховується на товари та інші предмети при їх ввезенні на митну територію України.
Ввізне мито є діференційованим:
до товарів та інших предметів, що походять з держав, які входять разом з Україною до митних союзів або утворюють з нею спеціальні митні зони, і в разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами за участю України, а також до товарів та інших предметів, що походять з країн, що розвиваються, застосовуються перференційні ставки ввізного мита, передбачені Єдиним миним тарифом;
до товарів та інших предметів, що походять з країн або економічних союзів, які користуються в Україні режимом найбільшого сприяння, котрий означає, що іноземні суб’єкти господарської діяльності цих країн або союзів мають пільги щодо мит, за винятків випадків, коли зазначені мита та пільги щодо них встановлюються в рамках спеціального преференційного митного режиму, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, передбачені Єдиним миним тарифом;
до решти товарів та інших предметів застосовуються повні (загальні) ставки ввізного мита, передбачені Єдиним миним тарифом.
Вивізне мито нараховується на товари та інші предмети при їх вивезенні за межі території України.
На окремі види товарів та інші предмети може встановлюватися сезонне ввізне та вивізне мито на строк не більше чотирьох місяців з моменту їх встановлення.
В окремих випадках при ввезенні на митну територію України і вивезенні за межі цієї території товарів незалежно від інших видів мит можуть застосовуватися:
спеціальне мито;
антидемпінгове мито;
компенсаційне мито.
Нетарифні методи зовнішньоекономічного регулювання - весь комплекс заходів економічного, адміністративного, технічного характеру (за винятком митного тарифу), утруднюючих (обмежуючих) вільну торгівлю між державами. До нетарифних обмежень економічного характеру в світовій практиці принято відносити: антидемпінгові заходи; різного роду оподпткування (податок на додану вартість з імпортера, податок з обороту (податок з продажу), акцизні збори, спеціальні імпортні податки і збори); заходи валютного та фінансового характеру. До бар’єрів адміністративного характеру відносять: заборона імпорта, кількісні обмеження (індивідуальні, тарифні, сезонні, глобальні квоти), ліцензування (разові індивідуальні ліцензії, генеральні ліцензії, видача ліцензій на ввоз товарів, забезпечених фінансуванням та інше); “добровільні” обмеження (самообмеження) експорта. До технічних та інших спеціальним вимогам, утруднюючим вільну торгівлю між державами, відносять: національні стандарти, системи сертифікації продукції; вимоги, установлені санітарно-ветеринарними та здоровоохоронними органами; вимоги екологічного характеру; вимоги до упаковки та маркіровки товарів. Нетарифні обмеження застосовують у багатьох країнах як при експорті, так і при імпорті товарів та послуг.
Нетарифне регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні:
1.Квотування і ліцензування.
2.Державне регулювання експорта і імпорта алкогольних напоїв та табачних виробів.
3.Сертифікація імпортної продукції.
4.Ветеринарний контроль.
5.Фітосанітарний контроль.
6.Екологічний контроль.
7.Санітарно-гігієнічний контроль.
8.Дозвіл комісії по контролю наркотичними речовинами при Мінздраві.
9.Контроль за вивозом відходів чорних та кольорових металів.
10.Економічний контроль.
11.Спеціальні санкції МЗЕЗ торга.
12.Облік регістрації зовнішньоекономічних контрактів.
13.Експорт зернопродукції.
14.Гемологічний контроль.
15.Контроль за переміщенням бланків цінних паперів та документів строгої звітності, виготовлених по ліцензії Мінфіна.
16.Дозвіл на ввіз радіоелектронних приборів.
17.Заключення Держстандарту на ввоз в Україну засобів вимірювальної техніки.
Завдання II: |
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів
України
Національний
Банк України | МЗЕЗ
України |
ДМСУ
Найвищим органом, що здійснює державне регулювання зовнішньоїекономічної діяльності, є Верховна Рада України. До компетенції ВР належать:
прийняття, зміна та скасування законів, що стосуються зовнішньоекономічної