УДК 94(470+371) "18"

О. В. ЗІНЧЕНКО

ЧИЧЕРІНСЬКА АНТИОБЩИННА КОНЦЕПЦІЯ (ЕКОНОМІЧНІ АСПЕКТИ)

Досліджуються особливості економічних аспектів чи- черінської антиобщинної концепції.

Ключові слова: антиобщинна концепція, сільська община, общинне землеволодіння, земельні наділи, приватна власність.

Исследуются особенности экономических аспектов чиче- ринской антиобщинной концепции.

Ключевые слова: антиобщинная концепция, сельская община, общинное землевладение, земельные наделы, частная собственность.

In article features of economic aspects of the B. N. Tchitcherin anticommunal concept are researched.

Key words: the anticommunal concept, the rural community, the communal landed property, the allotments, the private property.

У період підготовки селянської реформи 1861 р. Б. М. Чичерін виявився єдиним теоретиком, який обґрунтував об'єктивну необхідність ліквідації сільської общини і перетворення вчорашнього раба на приватного власника земельного наділу. Його антиобщинна концепція містила цілий арсенал незаперечних аргументів. Цю концепцію відкидали його сучасники, радянські історики звинувачували її в реакційності, і понині вона не є предметом спеціального вивчення. Концепція відкривала перед Росією альтернативний шлях тому розвиткові, який розпочався в 1917 р. Саме в цьому і полягає її актуальність. Мета статті – дослідити економічні аспекти чичерінської антиобщинної концепції. Головне завдання пов'язане з детальним аналізом наукових праць, публіцистики та спогадів ученого.

На різних етапах історіографії сільська община взагалі та чичерінська антиобщинна концепція зокрема викликали різні оцінки. Упродовж дора- дянської доби спостерігалися три погляди на проблему: революційний, слов'янофільський та ліберально-консервативний. Так, О. І. Герцен та М. Г. Чернишевський, ознайомившись з працею австрійського агронома А. Гакстгаузена про російську сільську общину, розробили на її підставі теорію общинного соціалізму і здійснення світової соціалістичної революції [2; 23, 24]. Цю теорію, з певними застереженнями, підтримували К. Маркс, Ф. Енгельс та Г. В. Плеханов [13; 27; 17]. Слов'янофіли, в особі їх ідеологів Ю. Ф. Самаріна та О. І. Кошелєва, навпаки, вбачали в російській общині найнадійнішу перешкоду на шляху проникнення в Росію капіталізму, пролетаризації сільського населення та розвитку класової боротьби [20; 11]. Нарешті, ліберальні історики Г. О. Джаншиєв, І. І. Іванюков та державний радник П. П. Семенов-Тянь-Шанський убачали в чичерінській антиобщинній концепції здорову раціональну думку, втілення в життя якої убезпечувало Росію від кривавих соціальних потрясінь [3; 6; 21]. Вони документально свідчили, що праці Б. М. Чичеріна значно вплинули на визначення характеру законодавчих актів стосовно здійснення реформи 1861 р., і перш за все у внесенні до них положень про наділення селян землею та ліквідацію общини [3, с. 121; 6, с. 366; 21, т. 2, с. 38]. Радянський історик М. М. Покровський назвав у 1923 р. Б. М. Чичеріна за його антиобщинну концепцію провісником столипінської аграрної реформи, а відтак і беззаперечним реакціонером [18, с. 8]. Пізніше цю позицію, ще більше її загостривши, підтримали І. Морозов [14, с.139, 140], М. О. Цаголов [22, с. 285], С. М. Рубінштейн [19, с. 412-418], Г. Б. Кізельштейн [9, с. 429, 438], В. І. Астахов [1, с. 430], А. М. Каштанов [8, с. 271-273], В. О. Китаєв [10, с. 131-133]. На сучасному етапі цієї проблеми мимохідь торкалися російські дослідники О. В. Маркін, С. М. Татарніков, Л. М. Іскра [12, с. 94; 7, с. 20, 63]. Вони декларативно реабілітували Б. М. Чичеріна від звинувачень у реакційності, не вникаючи в проблему предметно. У вітчизняній історіографії проблему вивчали М. В. Зєнкін [4] та автор цієї статті [5].

Існують безпосередні й опосередковані підтвердження важливості внеску Б. М. Чичеріна в теоретичну підготовку та визначення змісту селянської реформи 1861 р. Він розпочав свою боротьбу за скасування кріпосного права обґрунтуванням кріпосницької сутності общини та необхідності її ліквідації. У сільській общині вчений убачав серйозну перешкоду економічному та громадсько-політичному розвиткові країни, оскільки вона обмежує свободу людини, сферу її діяльності та розпорядження власністю. Б. М. Чичерін писав, що для забезпечення успішного розвитку «промисловості та громадянськості взагалі ... необхідно, щоб людина могла вільно переходити до того заняття, що для неї найвигідніше та де вона може найкраще застосувати свої сили. Необхідний і вільний перехід землі до того власника, який може отримати з неї найбільше користі» [25, с. 67]. Саме тому, на його переконання, зміцнення общини, система «мирського володіння землею», «розподіл повинностей та землі за робочими силами» несумісні з новим господарським устроєм [25, с. 68].

Він підкреслював, що, окрім того, тісно пов'язана «з державним порядком», запровадженням у нас від часу закріпачення селян общинна система виявляється безпідставною «за свободи промислових відносин, зближення станів, за рухомості народонаселення, за багатоцінності землі, за системи податків, у якій складовим предметом буде вже не робоча сила, а прибуток із землі чи промислу, на підставі точних визначень закону» [25, с. 69]. Доводячи необхідність заміни общинного володіння приватною власністю на земельні наділи, вчений стверджував, що забезпечення добробуту селянина та досягнення успіхів у землеробстві усього суспільства можливо за умови тривалого та міцного володіння землею. «Тільки власник чи довготривалий володар може обходитися з нею, як слід, – переконував учений, – і застосовувати господарські вдосконалення, що можуть приносити користь упродовж тривалого терміну» [25, с. 69].

Після скасування кріпосного права Б. М. Чичерін повів рішучу боротьбу за ліквідацію його пережитків, найважливішим з яких вважав общину.