2) виручку від іншої реалізації;

3) доходи від фінансових інвестицій;

4) доходи від інших позареалізаційних операцій.

Виручка від реалізації продукції, робіт і послуг залежить від ос-новної діяльності підприємств. Тому на неї припадає найбільша час-тка внутрішніх грошових надходжень.

Підприємства можуть реалізовувати продукцію допоміжного ви-робництва, підсобного сільського господарства, непотрібну й над-лишкову сировину, напівфабрикати та інші матеріали, основні засо-би, що вибули з виробництва, нематеріальні активи та інше майно. Саме такі грошові надходження підприємств відображаються у роз-ділі «Виручка від іншої реалізації».

Виручка від реалізації продукції (товарів, робіт , послуг), іншої реалізації | Надходження від позареалізаційних операцій

Доходи від фінансової інвестиційної діяльності (дивіденти, відсотки на цінні папері, кредити, на депозити, доходи від валютних і лізингових операцій) | Непередбачені доходи, які виникають у практиці господарської діяльності (штрафи, пені, неустойки та інші надходження від економічних санкцій тощо)

Грошові надходження

Податок на додану вартість | Акцизний збір | Грошові доходи

Матеріальні і прирівняні до них витрати | Амортизаційні відрахуванян | Інші виробничі витрати | Валовий дохід

Оплата праці | Чистий дохід

Відрахування за обов'язковим страхуванням | Відрахування в цільові державні фонди | Інші платежі у бюджет | Балансовий прибіток

Податок на землю з власників транспортних засобів | Податок на прибуток | Сплата штрафів | Чистий прибуток

Створення резервного фонду | Виплата дивідентів | Нагромадження | На споживання

Собівартість

Рис. 1. Структурно-логічна модель грошових надходжень, формування й використання доходів підприємств

За командно-адміністративної економіки, коли ще не було реаль-ного фінансового ринку, уведення в класифікацію грошових над-ходжень доходу від позареалізаційних операцій було цілком випра-вданим. Тоді підприємства майже не мали доходів від цінних папе-рів, крім державних облігацій, котрі мали зовсім незначну питому вагу в загальних грошових надходженнях. В основному доходи від позареалізаційних надходжень формувались за рахунок штрафів і пені, прибутку минулих років, виявленого у звітному році, списаної раніше дебіторської заборгованості, яка вважалася безнадійною, але котру, проте, було погашено у звітному періоді. Однак за ринкової економіки, коли функціонує і розвивається фінансовий ринок, а під-приємства здійснюють фінансові інвестиції, доцільно ввести в кла-сифікацію грошових надходжень новий розділ — «Доходи від фі-нансово-інвестиційної діяльності», відокремивши його від розділу «Доходи від позареалізаційних операцій».

Трансформація ринкових відносин потребує створення необхід-ної інфраструктури. Розвивається фінансово-кредитна система, ство-рюється і функціонує фінансовий ринок. За таких умов багато під-приємств поряд з основною займається і фінансово-інвестиційною діяльністю: купівлею і продажем цінних паперів, укладанням тим-часово вільних коштів на депозитні рахунки, лізингом; наданням майна в оренду; валютними та іншими операціями з метою отри-мання додаткових доходів.

Доходи від цієї діяльності мають значну питому вагу у вхідних грошових потоках підприємств і є мірою розвитку ринкової інфра-структури, особливо фінансового ринку. Ці доходи зростатимуть. Доходи від фінансових інвестицій справляють прямий, безпосеред-ній вплив на формування балансового прибутку.

Штрафи, пені, неустойки виникають унаслідок порушення фі-нансових і господарських зобов'язань підприємств через порушення законодавства та умов договорів, котрі мають місце в практиці гос-подарювання і фінансової діяльності підприємств. Окрім того, про-тягом року можуть бути виявлені прибуток і доходи минулих років, погашатися дебіторська заборгованість, раніше списана як безнадій-на. Усі ці надходження належать до доходів від позареалізаційних операцій, котрі у фінансових планах підприємств не передбачають-ся, хоча й включаються до складу їхнього балансового прибутку.

Отже, грошові надходження підприємств відіграють значну роль у процесі кругообігу коштів. Відшкодовуючи авансовані у виробни-цтво вкладення, формуючи доходи і грошові фонди, вони створю-ють економічні умови для нового циклу виробництва і реалізації продукції, удосконалення та розширення власного господарства.

2.2 Доходи (виручка) від реалізації продукції, робіт, послуг

Процес виробництва завершується доведенням продукції до споживача. Реалізація продукції (Т — Г') — це кінцева стадія кругообігу коштів підприємства (Г — Т ... В ... Т' — Г'), яка є йо-го важливим показником. Рух товарів і коштів створює основу економічних відносин між постачальниками, посередниками і по-купцями.

Для підприємства-виробника реалізація продукції є свідченням, що вона за споживчими властивостями, якістю та асортиментом відповідає суспільному попиту і потребам покупців.

На практиці можуть використовуватись два методи визначення моменту реалізації продукції:

а) продукцію відвантажено або відпущено споживачу (відбулася передача права власності), — метод нарахування;

б) одержано кошти на рахунок постачальника за реалізовану продукцію — касовий метод.

В обох випадках усі розрахунково-платіжні документи мають бу-ти оформлені відповідно до чинного положення. Реалізація про-дукції завжди передбачає зміну форми вартості (Т — Г). Тому бар-тер, або прямий товарообмін (Т — Т), не можна вважати реалізацією продукції. За бартерного обміну товарів не відбувається руху кош-тів, нема надходжень виручки від реалізації продукції, тобто не від-бувається зміни форми вартості.

Однак в економіці України досить велика питома вага товарооб-мінних бартерних операцій. Про це свідчать дані, наведені в табл.1

На жаль, згідно з діючим господарським законодавством, бартер-ні операції нині включаються у звітність з реалізації продукції під-приємств, що певною мірою викривляє реальний стан справ.

Розмір виручки від реалізації продукції, за інших однакових умов, залежить від:

1) кількості, асортименту та якості продукції, що підлягає реалізації;

2) рівня реалізаційних цін і розрахункової дисципліни.

Обсяг (кількість) реалізованої продукції прямо впливає на величину виручки, а сама кількість реалізованої продукції залежить від обсягу виробництва товарної продукції і зміни величини перехідних залишків реалізованої продукції на початок і кінець року. Асортимент реалізо-ваної продукції справляє двоякий вплив на величину виручки. Зрос-тання в загальному обсязі реалізованої продукції питомої ваги асорти-менту з більш високою ціною збільшує величину виручки, і навпаки.

Прямий вплив на розмір виручки справляє й рівень відпускних цін. У свою чергу,