Планування залишків нереалізованої продукції на кінець планового періоду (вихідні залишки) базується на таких принципах.

· складські залишки готової продукції приймаються в розмірі, визначеному для розрахунку нормативу планових запасів при нормуванні, тобто ця планова величина є в готовому вигляді, фінансова служба мусить постійно контролювати відповідність фактичних запасів готових виробів на складах цьому нормативу.

· планові залишки нереалізованої товарної продукції на кінець планового року визначаються як сума нормативу власних оборотних коштів з готової продукції, перерахована в оптові ціни через середній коефіцієнт співвідношення між оптовими цінами й собівартістю продукції.

Коли асортимент виробів надто великий, розрахунок плану реа­лізації можна здійснювати комбінованим методом. Виручку від реа­лізації основних видів продукції визначають методом прямого рахунку, а для підрахунку виручки від реалізації виробів іншого асортименту користуються укрупненим методом. Для розрахунку беруть товарний випуск за всією номенклатурою залишків виробів, додають до нього вартість залишків на початок планового періоду і віднімають очікувані залишки на кінець планового періоду за відпуск­ними вільними цінами і за собівартістю

За умов ринкової економіки ціни стають найважливішим факто-ром регулювання процесу виробництва та споживання і безпосеред-ньо впливають на попит і пропонування.

Планову виручку від реалізації продукції визначають методом прямого рахунку, множенням кількості реалізованих виробів на їх-ню реалізаційну ціну і додаванням отриманих сум за всією номенк-латурою виробів.

Виручку від реалізації кожної номенклатури виробів визначають за формулою:

В=Р*Ц,

де В — виручка, Р— кількість реалізованих виробів, Ц — ціна реалізації кожного виробу.

Обсяг реалізації можна розрахувати, виходячи з товарного випу-ску виробів у плановому періоді, додаючи залишки виробів на поча-ток планового періоду і віднімаючи такі на кінець планового періо-ду. Плановий обсяг реалізації обраховують з формули:

Р=31+Т-32,

де Р — обсяг реалізації в плановому періоді; З1 — залишки кож-ного виду готових виробів на складі та відвантажених на початок планового періоду; Т — випуск товарної продукції в плановому пе-ріоді; 32 — залишки кожного виду виробів на складі на кінець пла-нового періоду.

Реалізаційні ціни в плановому періоді визначають на основі цін базового періоду, які коригують на передбачувані зміни в плановому періоді, у тім числі з урахуванням попиту і пропону-вання.

Розрахунок обсягу реалізації та виручки методом прямого ра-хунку наведено в таблиці 2.

Коли асортимент виробів надто великий, розрахунок плану реа-лізації можна здійснювати комбінованим методом. Виручку від реа-лізації основних видів продукції визначають методом прямого ра-хунку, а для підрахунку виручки від реалізації виробів іншого асор-тименту користуються укрупненим методом. Для розрахунку беруть товарний випуск за всією номенклатурою залишків виробів, дода-ють до нього вартість залишків на початок планового періоду і від-німають очікувані залишки на кінець планового періоду за відпуск-ними вільними цінами і за собівартістю (табл. 3).

Виручка від реалізації продукції, робіт і послуг є основним дже-релом відшкодування коштів на виробництво і реалізацію продук-ції, утворення доходів і формування фінансових ресурсів. За рин-кової економіки обсягу продажу і виручці приділяється особлива увага. Від величини виручки залежить не тільки внутрішньовироб-ниче відшкодування витрат і формування прибутку, а й своєчас-ність і повнота податкових платежів, погашення банківських кре-дитів, які впливають на рівень виплачених відсотків, що в кінцевому рахунку позначається на фінансовому результаті діяльності підприємства.

Виручка від реалізації продукції — це сума коштів, які надітим на рахунок підприємства за реалізовану продукцію. Вона є основним джерелом грошових доходів і фінансових ресурсів підприємств. Ви-ручка від реалізації продукції є фінансовою категорією, яка виражає грошові відносини між постачальниками і споживачами товару.

2.3 Грошові надходження від фінансово-інвестиційної діяльності та інші позареалізаційні доходи

З переходом на ринкові основи господарювання зростає роль фі-нансової діяльності підприємств. Пошук фінансових джерел розвит-ку підприємств у напрямку найефективнішого інвестування фінан-сових ресурсів, операцій із цінними паперами та інші питання фінансової діяльності набувають важливого значення для фінансо-вих служб підприємств.

Підприємства отримують доходи від таких видів фінансової дія-льності:—

придбання акцій, облігацій та інших цінних паперів;—

продаж акцій, облігацій та інших цінних паперів;—

цільові грошові вклади;—

валютні операції;—

пайові внески, часткова участь у діяльності інших підприємств;—

надання позик;—

лізингові операції.

Важливий напрямок фінансової діяльності підприємства за рин-кової економіки — це раціональне використання вільних фінансо-вих ресурсів, пошук ефективних напрямків інвестування коштів, які даватимуть підприємству додатковий прибуток. Прибуткове інвес-тування грошових коштів здійснюється на фінансовому ринку.

Купуючи акції, облігації інших підприємств, необхідно виходити з того, що інвестувати треба тільки надлишкові фінансові ресурси. При цьому в підприємства мають бути готівкові кошти на випадок надзвичайних обставин. Ця готівка може бути у формі грошового залишку на банківських рахунках або у високоліквідних цінних па-перах (державних облігаціях, казначейських зобов'язаннях).

Перш ніж придбати акції (облігації) будь-якого підприємства, необхідно всебічно вивчити його діяльність, проаналізувати її фі-нансові результати. Цінність акцій визначається тими доходами, ко-трі очікуються підприємством у майбутньому, а не рівнем дивіден-дів, обіцяних у рекламних проспектах. Не рекомендується давати згоду, маючи лише неперевірену інформацію про стан справ того підприємства, цінні папери котрого планується придбати. Не можна купувати акції фірм, які не публікують звітів про свої доходи.

Стан справ підприємства, до акцій якого виник інтерес, необхід-но порівнювати із