рози вітрів. Цехи з шкідливими виділенніми необхідно розміщувати за вітром, щоб знизити загазованість території підприємства.
Облік характеру технологічних процесів для того, щоб правильно розмістити цехи і вибрати дистанцію між ними.
Врахування рельєфу місцевості, розположення залізнодорожніх шляхів, жилих поселень.
Показники ефективності розробки генерального плану – розмір території підприємства, протяжність комунікацій, ступінь забудови території. Чим менші ці показники в розрахунку на одиницю випускаючої продукції, тим більш вдала компановка.
Крім цього важливим показником раціонального планування підприємства є забезпечення нормальних санітарно-гігеєнічних і виробничих умов, наявність резервних площ для розширення підприємства, архітектурний стиль.
Шляхи вдосконалення виробничої структури.
Вдосконалення виробничої структури має такі шляхи:
Визначення оптимальних розмірів підприємства – це такий розмір, який при даному рівні розвитку техніки і конкретних умов місцезнаходження і зовнішнього середовища забезпечує в-во і збут продукції з мінімальними затратами.
На розмір підприємства впливають внутрішні і зовнішні фактори.
Внутрішні визначають технічні і організаційні умови роботи підприємства і допомагають укріпленню підприємства і росту його ефективності. До цих факторів відносять техніку, яка використовується, її продуктивність, потужність, прогресивну технологію.
Внутрішні фактори обумовлюють мінімальний і максимальний розмір підприємства.
Мінімальний – не дає мождивості повністю використовувати сучасну техніку. Оптимальний розмір – це щось середнє між мінімальним і максимальним.
Зовнішнє середовище – це вивчення ринкових відносин, продукція і в-во не буде рости, коли не буде належного збуту.
Поглиблення спеціалізації основного в-ва. Форми спеціалізації в-ва і масштаб в-ва повинні бути однакові і єдині для однакового в-ва. Підприємство повинно вдосконалювати структуру, а не розширювати апарат управліня при спеціалізації цехів і участків, робити все компактно.
Розширення кооперації по обслуговуванню в-ва. Нормальна робота основного в-ва вимагає чіткого і безперебійного обслуговування ремонтом, забезпечення інструментом. Головне завдання підприємства являється випуск продукції тому більшу частину підприємства у виробничій структурі має займати основне в-во, як по питомій вазі (чисельність), але і по зайнятій площі.
В деяких підприємствах обслуговуючий і допоміжний персонал займає 45 – 55 %. Чисельність цих працівників повинна знижуватись в зв’язку з тим, що треба краще організовувати в-во і підвищувати кваліфікацію кадрів.
Тому потрібно в першу чергу централізувати допоміжне в-во, що дає змогу підвищити продуктивність праці, а також скоротити лишні і паралельно діючі виробничі підрозділи.
В сучасних ринкових відносинах появилася тенденція створювати на підприємствах малих підприємств на базі допоміжних господарств. Це дає змогу не зачіпати основний технологічний процес в-ва, а вдосконалювати виробничу структуру.