За своїми природноекономічними умовами Україна має можливість забезпечив свіжими плодами й овочами все населення та завантажити переробні заводи необхідною сировиною, заготовити певну кількість товарної продукції для експорту у свіжому і переробленому вигляді. Серед областей спостерігається нерівномірність у вирощуванні плодоовочевих культур. Найкраще забезпечують населення овочевою продукцією власного виробництва господарства Херсонської, Кіровоградської, Полтавської, Черкаської областей, де на одного жителя припадає відповідно 308, 262 180 і 151 кг овочів (див. рис. 4.1).

Рис. 4.1. Валовий збір овочевих культур

Садівництво також є традиційною галуззю сільського господарства України. Під плодово-ягідними насадженнями зайнято 851 тис.га., у тому числі площа садів у плодоносному віці складає 680 тис. га (див рис. 4.2).

Проте в останні роки площі під садами і ягідниками помітно скорочуються, зменшуються відповідно і валові збори фруктів. Якщо в 1981-І985 pp. середньорічний збір плодів і ягід становив 3,2 млн.т, то за 1986-1990 pp. він зменшився на 21,9 % і склав 2,6 млн.т.

З огляду на те, що садівництво не завжди є високорентабельною галуззю, у багатьох областях спостерігається тенденція до скорочення площ під садами і ягідниками. Наприклад за останні 20 років кількість садівничих господарств скоротилася з 10,2 до 7,0 тис.га.

Рис. 4.2. Розміщення садів і виноградників

У залежності від цільового призначення вироблюваної плодоовочевої продукції в Україні склалися три основні типи господарств:

1) підприємства з комбінованим використанням плодоовочевої продукції - основна частина її реалізується у свіжому вигляді згідно з договірною системою і 20-25% валового збору плодів і овочів поступає на промислову переробку;

2) господарства навколо великих міст і промислових центрів, які зрощують плодоовочеву продукцію для постачання сільському населенню у свіжому вигляді ;

3) господарства, що розташовані у зонах великих плодоовочеконсервних підприємств і формують сировинні бази для промислової переробки овочів і фруктів.

Основними виробниками сировини для плодоовочеконсервної промисловості є, як правило, господарства третього і першого типу, що зосереджені, головним чином, у Південно-Західному, Південному та деяких областях Донецько-придніпровського економічних районів. Тут сформувалися і головні райони розміщення галузі.

Найбільша концентрація плодоовочеконсервного виробництва - в південному економічному районі, де зосереджено понад 2/3 виробництва томатних та І/З овочевих і фруктових консервів - країни. Підприємства галузі розташовані майже по всій території району, проте понад 70 % загальнорайонного випуску продукції припадає на Республіку Крим та Одеську область. Основні центри плодоовочеконсервної промисловості - Ізмаїл, Херсон, Одеса, Сімферополь, Джанкой та ін. Окрім томатних на цих підприємствах виробляються також консерви з перцю, баклажанів, абрикосів, черешні тощо. Тут, в Одесі, розташований один з найбільших заводів по виробництву консервів для дитячого харчування» Загалом, у Південному економічному районі сконцентровано близько 25% виробничо-аграрних об'єднань української плодоовочеконсервної промисловості, які виробляють понад половину продукції цієї галузі.

Друге місце за виробництвом плодоовочевих консервів посідав Південно-Західний економічний район, Найбільші виробничі потужності галузі тут зосереджені у Вінницькому, Черкаському та Хмельницькому аграрно-виробничих об'єднаннях, на частку яких припадає близько 60 % загальнорайонних плодоовочеконсервних потужностей. Проте в районі економічного району виділяються Бахмач, Ніжин, Чернігівська область, Житомир, Черкаси, Рівно, Біла Церква. В асортиментній структурі вироблюваної продукції переважають овочеві (56%) і плодові (34%) консерви, томатні складають лише 8% загального виробництва. У районі виробляється значна кількість консервів з дикорослих рослин (малини, чорниці, ожини, смородини) і грибів.

У Донецько-Придніпровському районі добре розвинуте плодоовочеконсервне виробництво у Запорізькій, Полтавській та Донецькій областях. Особливо виділяється Мелітопольське аграрно-виробниче плодоовочеконсервне об'єднання, частка якого у загальнорайонних потужностях галузі складає 57%. Окрім Мелітополя плодоовочеконсервні підприємства зосереджені в Полтаві, Царичанці (Дніпропетровська область), Кам'янці-Дніпровській (Запорізька задасть), Знамянці (Кіровоградська область), Ромнах (Сумська область) та ін.

Важливе місце у виробництві плодоовочеконсервної продукції посідають підприємства» які підпорядковані Укоопспілці. Сумарна потужність 135 підприємств і цехів цієї системи .складає понад 707 муб. Найбільша кількість підприємств і цехів цієї системи .складає понад 707 муб. Найбільша кількість консервних заводів і цехів (83) зосереджена у Південно-Західному економічному районі, де концентрується понад 60% загальної потужності підприємств системи Укоопспілки. У Донецько-Придніпровському районі розташовано 40 підприємств і цехів галузі загальною, потужністю в 200 муб. Решта 12 виробництв потужністю понад 64 муб. розміщується у Південному економічному районі.

У перспективі виробництво плодоовочеконсервної продукції мас зростати передусім за рахунок зміцнення сировинної бази. Зокрема, необхідним є вдосконалення і заміщення овочевих культур у напрямі розширення виробництва капусти і коренеплодів у Рівненській, Вінницькій, Сумській, Волинській, Львівській областях ; помідорів і ріпчастої цибулі - у Донецькій, Дніпропетровській, Миколаївській, Херсонській, Запорізькій, огірків - у Дніпропетровській, Запорізькій, Закарпатській, Полтавській, Черкаській, Херсонській областях. Доцільно продовжити концентрацію овочевих культур на зрошуваних землях степу, де слід вирощувати основну частину ранніх і теплолюбних овочевих культур для їх вивезення з інші райони. Товарне овочівництво необхідно повністю сконцентрувати у спеціалізованих господарствах овочівницького і овоче-молочного напрямків, забезпечити реалізацію овочів зо прямими зв'язками.

Головний напрямок розвитку садівництва - поглиблення спеціалізації виробництва. Промислові сади доцільно зосереджувати . в основному у великих агропромислових комплексах. Зокрема, виробництво яблук і груш для консервування слід сконцентрувати у Республіці Крим, Вінницькій, Хмельницькій, Черкаській, Чернівецькій і Закарпатській областях ; слив - у Хмельницькій, Вінницькій, Чернівецькій, Закарпатській областях і Республіці Крим. В областях Полісся головним напрямком повинен бути розвиток ягідництва.

6. САНІТАРНО-ГІГІЄНІЧНІ ТА ЕКОЛОГІЧНІ ВИМОГИ ДО ЯКОСТІ ПРОДУКЦІЇ

Через надмірне забруднення природного середовища актуальною нині є проблема виробництва екологічно чистої харчової консервної продукції, загалом екологізація консервного виробництва, тобто