Агрокліматичні ресурси Полісся характеризуються серед-нім рівнем теплозабезпеченості та доброю вологозабезпеченістю. Суми температур понад 10° становлять від 2300° до 2600°. Вегетаційний період збільшується зі сходу на захід і триває відповідно 190-215 днів. Річна сума опадів становить 550-750 мм. Кількість їх збільшується зі сходу на захід.

У Лісостепу агрокліматичні ресурси більш сприятливі для вирощування сільськогосподарських культур. Суми тем-ператур понад 10° становлять від 2600° до 2800°, що дає змогу вирощувати основні теплолюбні культури ранніх і середніх строків дозрівання. Кількість опадів коливається від 700 мм на заході до 450 мм на сході. Переважна їх більшість випадає в теплий період року.

Степова зона характеризується високим ступенем тепло-забезпеченості. Суми температур понад 10° коливаються від 2900° на півночі до 3600° на півдні. Середньорічна кіль-кість опадів зменшується у цьому ж напрямку від 500 мм до 300 мм. Недостатня вологозабезпеченість степової зони є одним з факторів, що стримують розвиток сільського господарства.

Сільськогосподарська зона південного Криму характери-зується субтропічним кліматом середземноморського типу. Середньорічні температури становлять 11°-130°, а кількість опадів від 400 до 500 мм за рік. Опади переважають в осінньо-зимовий період. Тому літо тут сухе і жарке.

У гірських районах Карпат суми температур повітря понад 10° не перевищують 1600°-1800°. Період вегетації триває в середньому 136 днів. За рік випадає від 800 до 1000 мм і більше опадів.

Грунтові ресурси України дуже різноманітні. На її те-риторії виділяють Поліську, Лісостепову і Степову грунтові зони, а також Карпатську і Кримську гірські області, з властивими для кожної з них грунтами.

На Поліссі найбільш поширені дерново-підзолисті і бо-лотні грунти, серед яких переважають торфо-болотні. Ці грунти здебільшого бідні на перегній.

4

Для підвищення їх родючості в грунт обов'язково слід вносити органічні і мі-неральні речовини, а також проводити розумне осушення.

Грунтово-кліматичні ресурси Полісся сприяють вирощу-ванню озимого жита, льону-довгунця, картоплі.

У Лісостепу України поширені різні типи чорноземних грунтів. Крім цих грунтів, значні площі займають лучно-чорноземні та сірі лісові грунти. Тут склалися найкращі умови для вирощування зернових культур, особливо озимої пшениці, цукрових буряків, кукурудзи.

Грунтові ресурси Степу України досить однорідні та представлені, головним чином, чорноземами. Ці грунти ма-ють найвищу природну родючість. Провідними культурами тут є озима пшениця, соняшник, баштанні та ефіроолійні культури. Наявність великої кількості тепла сприяє розвит-ку виноградарства, а з розширенням мережі зрошення створюються умови для вирощування рису і овочів. У Сте-пу, як і на Поліссі та в Лісостепу, добрі умови для ско-тарства, свинарства, вівчарства і птахівництва.

У Карпатах ґрунтовий покрив змінюється як у широт-ному, так і в вертикальному напрямах. Найбільш придат-ними для сільського господарства є Закарпатська низовина і Передкарпаття. У гірських районах землеробство розвива-ється лише у вузьких долинах річок.

Для Закарпатської низовини характерні, головним чи-ном, дерново-опідзолені та дерново-глеєві грунти. Грунти Передкарпаття в основному дсрново-середньоопідзолені і поверхневооглеєні. У гірській зоні переважають бурі лісові грунти.

У північних передгірських і гірських районах Карпат природні умови сприяють вирощуванню озимого жита, льо-ну-довгунця і картоплі, а в низовинах і передгірських ра-йонах Закарпаття — озимої пшениці, кукурудзи, тютюну, овочів, винограду. Важливою галуззю, сільського господар-ства є тваринництво, особливо скотарство, а в гірських ра-йонах ще й вівчарство, що зумовлено великими площами природних пасовищ — полонин.

Грунтовий покрив Криму має добре виявлену верти-кальну зональність. У передгірській степовій зоні поширені чорноземи. Лісостепова зона вкрита дерново-карбонатнини грунтами. У гірській лісовій зоні поширені буроземи, у найнижчому поясі— коричневі грунти. Основними галузя-ми сільського господарства є садівництво, виноградарство, вирощування овочів, тютюну. Наявність гірських лук і па-совищ, сприяє розвитку скотарства і вівчарства.

Водні ресурси відіграють важливу роль у розвитку агарарно-промислового комплексу. Основними джерелами задо-волення сучасних і перспективних потреб господарства Ук-раїни в прісній воді є водні ресурси поверхневого стоку (річки, озера і водойми) і підземного стоку.

Україна має, досить обмежені ресурси поверхневих вод. Загальне водоспоживання в країні досягло 65% її середньо-го багаторічного поверхневого стоку. Забезпеченість водни-ми ресурсами місцевого стоку у розрахунку на одну люди-ну становить 1000 м на рік. Найвищим є цей показник в Карпатах, на Поліссі та в західній частині Лісостепу, най-меншим — у Степу.

Найбільшим споживачем води в господарстві України є сільське господарство. його частка становить більш як 2/3.

Основний водоспоживач — зрошуване землеробство. Особ-ливо висока його питома вага в південних областях.

Отже, природні умови і ресурси України в цілому сприятливі для розвитку сільського господарства. Переваж-но рівнинний рельєф, достатня кількість тепла і вологи в період активної вегетації, великі площі родючих грунтів дають змогу

5

вирощувати найрізноманітніші сільськогоспо-дарські культури помірної зони і розвивати всі основні га-лузі тваринництва.

Земельний фонд України характеризується високим ступенем освоєння. Сільськогосподарські угіддя займають 42,4 млн га, або 70% загальної земельної площі. Землі, які потребують освоєння, займають лише 2,5% її терито-рії. У сільському господарстві земля є найважливішим за-собом виробництва.

Характерною особливістю структури сільськогосподар-ських угідь є висока питома вага орних земель (більше 80%). Інші площі використовуються під багаторічні насад-ження (2,7%), сінокоси (5,1 %) і пасовища (11,4%).

Структура сільськогосподарських угідь у цілому відобра-жає їх природну й економічну специфіку. Якщо проаналі-зувати співвідношення інтенсивно (рілля та багаторічні на-садження) і екстенсивне (сінокоси та пасовища) використо-вуваних угідь, то воно буде приблизно таким: в середньо-му по Україні 83:17, на Поліссі — 70:30, в Лісостепу — 87:13, в зоні Степу — 86:14.

Найбільше розорані сільськогосподарські угіддя в Лісо-степовій зоні (85,4%), а найменше — на Поліссі (68,9%). У Поліській зоні