В Україні 2/3 молока виробляють спеціалізовані госпо-дарства. У зоні великих міст, наприклад, на них припадає понад 4/5 усього виробленого молока.

У молочній промисловості виділяють такі галузі: масло-робну, незбираномолочну, сироробну і консервну. Особливі-стю молочної промисловості є те, що на більшості підпри-ємств виробляють кілька видів молочної продукції. Хоча в цілому молокопромисловий комплекс України має масло-робну спеціалізацію.

Масло виробляється у всіх областях України, але най-більше — у Чернігівській, Вінницькій і Київській (близько ЗО тис т на рік).

Молокопромисловий комплекс Донецької, Закарпатської, Кримської і Львівської областей спеціалізується в основно-му на випуску незбираної молочної продукції.

Птахопромисловий комплекс серед тваринницьких ком-плексів найменше залежить від землі. Важливим фактором його розміщення є райони споживання продукції, в основно-му біля великих міст, в промислових і курортних зонах.

Промислове птахівництво розвивається у всіх природно-економічних зонах. Найбільшими виробниками м'яса птиці і яєць є Степові області, серед яких виділяється Крим (перше місце в Україні) .За спеціалізацією птахопромислові підприємства поділя-ються на яєчні та м'ясні. Основними виробниками пташи-ного м'яса і яєць є птахофабрики. У всіх природно-еконо-мічних зонах у структурі поголів'я птиці переважають ку-ри. На птахофабриках м'ясної спеціалізації, крім бройле-рів вирощують індиків, качок і гусей.

Територіальна організація АПК. Під територіально-фун-кціональною структурою АПК розуміють сукупність взаємопов'язаних територіальних частин (утворень, елементів). У науковій літературі існує кілька підходів до їх виділен-ня. Перший з них базується на виділенні локальних, регіональних і народногосподарського АПК. При цьому враховують адміністративно-територіальний поділ країни. Зокрема, локальні АПК, як правило, охоплюють території окремих низових адміністративних районів чи їх груп, що характеризуються схожістю природних і суспільно-географічних передумов розвитку, близькою виробничою спеці-алізацією сільського господарства. Прикладом локального АПК можуть служити поліська, лісостепова чи передгірна частини Львівщини, гірська, передгірська чи низовинна ча-стини Закарпаття. Регіональні АПК охоплюють території окремих адміністративних областей чи їх груп — АПК Львівської області чи АПК Карпатського регіону (включа-ючи АПК Львівської, Івано-Франківської, Закарпатської і Чернівецької областей).

16

Народногосподарський АПК — це сукупність взаємодіючих регіональних і локальних АПК країни.

Інший підхід до виділення елементів територіальної структури АПК полягає у врахуванні виробничо-техноло-гічних зв'язків підприємств, що переробляють сільськогос-подарську сировину, тобто переробні підприємства розгля-даються як територіальні інтегратори агропромислових зв'язків, як функціональна першооснова АПК. З урахуван-ням цього підходу виділяють наступні елементи територі-альних структур АПК.

а) агропромисловий пункт (центр) — переробка в од-ному населеному пункті одного або кількох видів сільсько-господарської сировини, виробленої сільськогосподарськими підприємствами місцевої сировинної зони. Якщо переробля-ють один вид продукції, то це називають агропромисловим пунктом, якщо кілька — агропромисловим центром;

б) агропромисловий кущ — компактне розміщення на невеликій території агропромислових пунктів і центрів з їх сировинними зонами;

в) агропромисловий вузол — система компактно розмі-щених агропромислових підприємств і кущів навколо міста (обласного чи районного центру);

г) агропромислова зона — система агропромислових під-приємств, кущів і вузлів, що сформувалися на значній, порівняно однорідній за природно- і соціально-географічними умовами території (зональний агротериторіальний комплекс, сільськогосподарський район).

Агропромислові зони бувають багатогалузеві, однак у їх межах можна виділити галузеві (спеціалізовані) агропромислові утворення — аг-ропромислові райони.

Наступний підхід до виділення елементів територіальної структури АПК полягає в розгляді сільського господарства як генетичної першооснови АПК. Згідно з цим підходом виділяють:

1) агропромислові територіальні системи (АПТС) — територіальні поєднання сільськогосподарських і промисло-вих підприємств, які безпосередньо пов'язані між собою виробничо-територіальними зв'язками. Основними складови-ми елементами АПТС є: промислове підприємство, що пе-реробляє сільськогосподарську сировину; сільськогосподар-ські підприємства або їх системи, спеціалізовані на вироб-ництві відповідної сировини; заготівельні пункти; тран-спортні засоби; допоміжні підприємства. Сировинна зона і переробне підприємство становлять елементарну агропро-мислову територіальну систему (комплекс);

2) спеціалізовані агропромислові райони — територіаль-не зосередження і поєднання агропромислових підприємств та елементарних агропромислових систем однієї спеціаліза-ції в межах певної спеціалізованої зони. Спеціалізований район менший за територіальним масштабом від спеціалі-зованої агропромислової зони, тут менше внутрішніх від-мінностей за природними і суспільними умовами;

3) спеціалізовані агропромислові зони — територіальне зо-середження і поєднання спеціалізованих агропромислових те-риторіальних систем і спеціалізованих агропромислових райо-нів у межах певної сільськогосподарської зони чи її частини;

4) інтегральні агропромислові райони — територіальне зосередження і поєднання агропромислових підприємств та елементарних агропромислових систем різної спеціалізації в межах певної частини сільськогосподарської зони;

5) інтегральні агропромислові зони — територіальне зосередження і поєднання агропромислових підприємств, елементарних агропромислових систем і

17

агропромислових районів у межах однієї або кількох сільськогосподарських зон. Вони характеризуються зональною спеціалізацією сільського господарства і добре розвинутою промисловістю, що обслуговує сільськогосподарське виробництво і перероб-ляє його продукцію.

В Україні сформувалися три інтегральні агропромислові зони — Поліська, Лісостепова і Степова. Основою їх виділення стали сільськогосподарські зони з відповідною спеці-алізацією сільськогосподарського виробництва.

Поліська агропромислова зона охоплює північну части-ну Львівської, Волинську, Рівненську, більшу частину Жи-томирської, значну частину Київської, Чернігівської та Сумської областей, займаючи майже 19% площі України. Для цієї зони характерний помірний клімат з достатньою зволоженістю, дерново-підзолистий ґрунтовий покрив. Такі природні умови визначили виробничу спеціалізацію сільсь-кого господарства та інших галузей, що функціонально пов'язані з ним. Основний зональний тип сільського госпо-дарства на Поліссі — поєднання скотарської і льонарської спеціалізації з виробництвом картоплі і жита. На Полісся припадає більше 90% виробництва льону-довгунця, більше 40% картоплі, 20-25% молока і м'яса в Україні. Тут в основному розвиваються молокопереробні, м'ясопереробні, плодоовочеконсервні картопляно-крохмало-спиртові, льоно-переробні спеціалізовані комплекси.

Лісостепова агропромислова зона охоплює значну ча-стину Львівської і Чернівецької областей, східну частину Івано-Франківської, Тернопільську, Хмельницьку, Вінниць-ку області, південну частину Житомирської,