закупівельні ціни – це ціни, за якими держава закупляє продукцію для своїх потреб (держрезерв), іноді такі ціни називають гарантованими, так як рівень цін і обсяги реалізації встановлюються завчасно і гарантуються державою.

співставні ціни – це ціни, які використовуються для виміру динаміки фізичних обсягів виробництва і реалізації продукції; в будівництві використовуються з 1991 р., а в сільському господарстві з 1994 р.

В ринкових умовах використовуються наступні методи ціноутворення:

встановлення ціни за рівнем середніх витрат плюс прибуток;

встановлення ціни за рівнем запланованої рентабельності продукції (забезпечення беззбитковості і досягнення цільового прибутку);

встановлення ціни виходячи з реальної вартості продукції;

встановлення ціни на основі рівня середніх цін.

Особливостями ціноутворення в сільському господарстві є:

низька еластичність попиту на сільськогосподарську продукцію, тобто зміна ціни на продукцію слабо відбивається на рівні попиту на неї (існує можливість необґрунтованого завищення цін);

велика кількість сільськогосподарських виробників та їх різноманітність за видами вироблюваної продукції, створюють ринок наближений до ринку досконалої (чистої) конкуренції (велика кількість продавців, кожному належить незначна частка ринку, жоден з них не впливає на рівень поточних цін; товари повністю замінні і недиференційовані; відсутність цінових обмежень);

висока витратність сільськогосподарського виробництва з значною диференціацією структури і рівня витрат залежно від регіону і виду продукції;

неможливість точного визначення собівартості продукції до моменту її фактичного виробництва (використовуючи планові показники);

швидкість обігу капіталу вимагає постійного залучення кредитних ресурсів;

сезонність виробництва;

Диференціальна земельна рента – містить певну позитивну різницю прибутку, що виникає здійснюючи виробництво на більш родючих або більш вигідно розміщених землях;

Необхідність, з одного боку, державного регулювання цін на продукцію с/г, з іншого, створення системи дотування с/г виробників;

Диспаритет цін.

Лібералізація 1992 р., інфляція, політика стримування закупівельних цін місцевими органами влади, монополія переробної промисловості і торгівлі являлись причиною наявного диспаритету цін.

За останні роки закупівельні ціни на сільськогосподарську продукцію хоча і підвищувались, але далеко не бажаними темпами. Тому зараз найбільш строго стоїть проблема аграрної політики – забезпечення паритету цін. Для вирішення цієї проблеми при державному регулюванні цін слід здійснити:

оперативне слідство за рухом ринкових цін на аграрну продукцію і засоби виробництва, дохідністю галузей і витратами на виробництво;

відпрацювання механізму підтримання доходів сільськогосподарських товаровиробників через систему регулювання мінімальних цін, фінансування, кредитування, страхування;

погодження з зацікавленими країнами цінової і фінансово-кредитної політики на світовому продовольчому і ринку сировини з врахуванням руху на них цін;

оцінку тенденцій руху цін (і їх наслідків) світового ринку і внутрішніх цін на аналогічні товари;

встановлення імпортних бар’єрів в формі тарифів і квот (доля участі у збуті) для захисту власного ринку сільськогосподарської продукції.

Питання на семінарське заняття до теми: “Аграрні ринки і ціна”

Назвіть основні економічні закони, які визначають функціонування ринку.

Дайте характеристику поняття “економічна свобода”.

Як функціонує ринок продукції тваринництва?

Які види цін використовуються на аграрному ринку?

Чим обумовлена необхідність державної участі на аграрному ринку?

Що призводить до цінових і інфляційних втрат в АПК?

Які наслідки росту цін в аграрному секторі?

Обґрунтуйте свою думку щодо ринку землі і її вартості в Україні.