Актуальність теми .
Важливу роль у виробництво сільськогосподарської продукції
відіграють АПК що єдиною цілісною виробничо-економічною системою , яка охопила цілий ряд галузей народного господарства спеціалізованих на виробництві продовольства .
Головне завдання що стоїть перед галузями АПК- це зроста-
ння сільськогосподарського виробництва , надійне забезпечення
країни продуктами харчування та сільськогосподарською сирови-
ною , об’єднання зусиль усіх галузей комплексу для одержання
високих кінцевих результатів . Надавати можливості виходу про-
дукції АПК України на світовий ринок .
Подолання глибокої економічної кризи зокрема в АПК Украї-
ни пов’язане з переходом до ринкових відносин , з усуненням
державного монополізму і розвитком досконалої конкуренції в
усіх сферах АПК . Для обгрунтованого здійснення цього процесу
необхідно в повній мірі використовувати позитивний історичний
досвід , оскільки сьогоднішня ситуація економічних перетворень
столипинськоі реформи сільського господарства , яка здійснюва-
лась на початку 20 ст . і передбачена запровадженям приватної
власності на землю та передові досягнення сучасного стану роз-
витку сільського господарства .
Важливою умовою зміцнення економічного потенціалу в Україні є створення сучасної ринкової структури вирибництва .
Сьогодні країна перебуває у глибокій економічній кризі , що не-
гативно впливає на хід реформ , особливо в АПК .
В основу ринкових перетворень в АПК покладена програма
роздержавлення і приватизація , а для сільськогосподарських підприємств – створення нових господарських структур та засадах
приватної власності на майно і землю .
Причиною низької результативності аграрної реформи є не-
дооцінка її здійснення , як єдиної багатоаспектної системи . По-
долання дестабілізації виробництва сільського господарства мож-
ливе шляхом реформування.
Реформування економіки , проходження процесів приватиза-
ціі та роздержавлення вимагає вивчення досвіду фунціонування
господарських структур з різними формами власності . В основ-
ному завершина приватизація майна підприємств АПК.
Проте пошук ефективних шляхів реформування АПК Украї-
ни триває . У зв’язку із змінами , які почали відбуватись в
сільськогосподарському виробництві в контексті аграрної рефор-ми життя орієнтує на нові підходи і дослідження даноі теми .
Реформування агропромислового виробництва здійснюва-
лись на науково-обгрунтованих методологічних і методичних основах , що базуються на відповідних законодавчих нормативах
держави ( Законах : “Про власність “,”Про підприємство”,”Земель-
ний кодекс”,”Державна програма приватизації майна в АПК “,
“Про селянське ( фермерське ) господарство”,”Про колективне сільськогосподарське підприємство” та інші .)
Мета і завдання дослідження :
Метою роботи є вивчення і визначення на основі теори-
тичного обгрунтування процесів реформування відносин влас-
ності , закономірностей розвитку нових господарських формувань
в період становлення ринкових стосунків в АПК. Також ме-
тою є обгрунтування механізму організації і ефективного фун-
ціонування різних форм господарювання та ринкових відносин
в АПК.
Також метою є обгрунтування механізму організації і ефективного фунціонування різних форм господарювання та рин-
кових відносин в АПК . Багатограність поставленоі мети визначає
необхідність вирішення таких завдань:
- уточнення методики і алгоритму організації різних форм
господарювання в АПК ;
- характеристика природно-економічних умов і встановлення
рівня іх впливу на результати агропромислового виробництва;
- економічна оцінка розвитку матеріально-технічноі бази
обслуговування і допоміжних виробництв та рівня використа-
ння;
- удосконалення системи агросервісу і економічних взаємовідносин в АПК .
Основні напрямки реформування АПК України.
ПЛАН .
Вступ.
Розділ I. Сучасний стан та проблеми розвитку АПК України.
Загальна характеристика АПК України в сучасних умовах.
Аспекти формування ринкових відносин в АПК.
Розділ II. Напрямки реформування АПК України в умовах ринкової економіки.
2.1. Закономірності розвитку та об’єктивна необхідність організації нових господарських формувань в АПК.
Реформування виробничих відносин в сільському господарстві.
Оцінка ефективної діяльності різних форм господарювання в АПК.
Розділ III. Перспективи розвитку АПК України.
Шляхи подолання кризового становища в АПК.
Проблеми розвитку територіального АПК України.
Інтеграція АПК в світове господарство.
Іноземне інвестування в АПК України , економічні зв’язки України.
Висновок та пропозиції.
Список використаної літератури.
Розділ I. Сучасний стан та проблеми розвитку АПК України.
1.1. Загальна характеристика АПК України в сучасних умовах.
Сучасний аграрно-промисловий комплекс є важливим сектором економіки України. У ньому зосереджена майже третина основних виробничих фондів , працює четверта частина населення, зайнятого у народному господарстві , виробляється понад 20% валового суспільного продукту та третина національного доходу, формується 70 % роздрібного товарообігу.
Виробничий потенціал аграрної сфери на 1998р налічує 41,8% млн га сільськогосподарських угідь,з них 33,2млн га ріллі.
Сільське господарство є однією з основних галузей економіки України, на яку припадає близько 20% загального обсягу валового продукту.У Білорусії та Казахстані,наприклад, цей показник становить 13%,в Росії- майже 7%, в Грузії- більше половини, Вірменії,Киргистані та Узбекистані- близько третини.Але економічні можливості аграрного сектора України використовується не повністю.Економічні реформи прловодяться послідовно і поки що не забезпечили підвищення ефективності і продуктивності праці.
Обсяги виробництва продукції ,інвестиції та технологічний рівень сільського господарства знижується.Сподівання на те,що ринкові економічні реформи сприятимуть швидкому пожвавленню економіки, не підтвердились ні в Україні, ні в більшості країн з перехідною економікою.Якщо в цілому по країнах СНД в1996р обсяг валової продукції становив близько 63% від рівня 1990 р.,то в Україні-61%.Сумарне виробництво валової продукції сільського господарства в 1997 р.дорівнює 28,4 млрд.грн.,або 59,1% до рівня 1991 р.У 1998 р. протипопереднього року очікується падіння виробництва на 3%.
Проте не можна не помітити певних позитивних зрушень в аграрному секторі.Багато колишніх колгоспів і радгоспів після реорганізації земельних і виробничих відносин адаптувалось до вимог ринкової економіки.В цих господарствах спостерігається зростання обсягів виробництва. Замість матеріалоємних