Тема 9. Інвестування в аграрній сфері
Поняття інвестиційної діяльності
Проблема підвищення інвестиційної привабливості аграрної сфери
Формування інвестиційного механізму в аграрній сфері.
1. Поняття інвестиційної діяльності
Нарощування обсягів виробництва сільськогосподарської продукції вимагає відповідного розвитку матеріально-технічної бази галузі. Збільшення розмірів виробничих фондів здійснюється за рахунок додаткових вкладень матеріальних і грошових засобів, направлених на розширення виробничого потенціалу сільського господарства. Стійкий розвиток галузей агропромислового комплексу в умовах становлення ринкових відносин потребує інвестиційної активності, в наданні підприємствам необхідних грошових і матеріальних ресурсів.
Інвестиції - представляють собою довгострокові вкладення на надбання основних фондів і оборотних засобів в процесі господарської діяльності.
Інвестиції — це не тільки вкладення в розширення основних фондів, але і витрати на поповнення і формування оборотних засобів підприємства.
Довгострокові вкладення капіталу в об'єкти господарської діяльності виправдані тільки тоді, коли вони сприяють отриманню прибутку і досягається соціальний ефект.
За об’єктами вкладання розрізняють фінансові і реальні інвестиції.
Фінансові — передбачають покупку цінних паперів, а також цільові грошові внески у виробництво.
Реальні інвестиції — це вкладення капіталу з метою приросту матеріально-виробничих запасів, відтворювання основних фондів. Реальні інвестиції називаються капітальними вкладеннями. В системі національних рахунків під реальними інвестиціями розуміються вкладення в основний капітал і на приріст матеріально-виробничих засобів.
За формою відтворення інвестиції поділяються на загальні і чисті. Чисті інвестиції представляють собою різницю між капітальними вкладеннями і сумою амортизаційних відрахувань. Вони показують, скільки вимагається вкласти додаткових засобів при ефективному використанні власних ресурсів.
В сільськогосподарському виробництві інвестиції спрямовуються на:
заміну застарілого і зношеного обладнання;
впровадження нової технології і застосування сучасної техніки і обладнання;
розширення виробництва сільськогосподарської продукції;
розвиток нових видів виробництв.
Формування інвестицій в сільське господарство здійснюється на економічній основі з урахуванням швидкості повернення вкладених засобів. А це можливо лише за умови збільшення виробництва високоякісної продукції і зниження її собівартості.
Інвестиції прямо пов'язані з отриманням додаткового чистого прибутку і з скороченням терміну окупності вкладень. Чим менший термін окупності, тим більше стимулів до інвестицій. При тривалому поверненні засобів внаслідок інвестиційних процесів відбувається знецінення ресурсів, що затрачували. Крім того, отриманий чистий прибуток від виробництва продукції може бути вкладений в нове виробництво.
Обов'язковими елементами інвестиційної діяльності в ринкових умовах є:
вибір конкурентоздатних проектів на конкурсній основі;
орієнтація на швидку віддачу витрат;
економічне обґрунтування інвестицій з врахуванням ринку збуту продукції і її якості;
облік виробничих можливостей конкурентів.
На інвестиції в сільському господарстві в ринкових умовах роблять вплив ряд чинників. На одні з них товаровиробник може впливати, а інші обумовлені зовнішніми умовами і не залежать від підприємця.
До чинників, залежних від товаровиробника, відносяться:
врожайність сільськогосподарських культур і продуктивність худоби;
вибір об'єкта першочергових інвестицій;
спеціалізація і концентрація виробництва;
технологія виробництва основних видів продукції сільського господарства;
характер інвестицій: довгострокові, короткострокові;
рівень продуктивності праці і собівартість виробництва.
На дані чинники підприємець може впливати протягом виробничого процесу або планувати виробництво продукції і інвестицій на найближчу перспективу.
До чинників, не залежних від товаровиробника, відносяться:
ціни на сільськогосподарську продукцію і продукцію промислового виробництва;
відсоткова ставка на кредит;
податкові ставки на прибуток;
інфляційні процеси;
сезонність виробництва сільськогосподарської продукції;
попит на продукцію з врахуванням співвідношення цін;
обов'язкові поставки сільськогосподарської продукції (квотування виробництва);
світові ціни на продукцію.
В процесі виробництва сільськогосподарської продукції відбувається поступове зношення і вибуття основних фондів. Це викликає необхідність їхнього простого, а при нарощуванні виробництва і розширеного відтворювання. Головним джерелом відтворювання основних засобів виступають капітальні вкладення.
Капітальні вкладення представляють собою витрати на створення нових, а також на розширення, реконструкцію і модернізацію діючих основних фондів підприємства. За рахунок капітальних вкладень проводиться як відновлення списаних і прийшли в непридатність основних фондів, так і надбання додаткових засобів праці, необхідних для розширеного відтворювання.
За способом участі у виробничому процесі вони підрозділяються на виробничі і невиробничі.
Капітальні вкладення виробничого призначення — це витрати, пов'язані з виробництвом продукції. До них відносяться витрати на надбання тракторів, комбайнів, сільськогосподарських машин і обладнання, робітника і продуктивної худоби, закладення багаторічних насаджень, а також на будівництво будівель і споруд виробничого призначення. Капітальні витрати на формування основного стада здійснюються частково за рахунок засобів, виручених від реалізації вибракованої продуктивної і робочої худоби. Витрати на капітальний ремонт, призначені для відновлення основних засобів, здійснюються за рахунок амортизаційних відрахувань.
До складу невиробничих капітальних вкладень включають витрати на будівництво житла, будівель культурно-побутового призначення, охорони здоров'я, освіти. Капітальні вкладення невиробничого призначення призначені для відтворювання основних фондів, пов'язаних з розвитком соціальної інфраструктури підприємства. Таким чином, вони побічно роблять суттєвий вплив на кінцеві результати сільськогосподарського виробництва.
Капітальні вкладення за економічною сутністю — це майбутні основні фонди. Вони представляють витрати на будівництво якихсь об'єктів до їхньої здачі в експлуатацію. Тому з капітальних вкладень не нараховується амортизація.
Ухвалено розмежовувати поняття сукупні капітальні вкладення і питомі капітальні вкладення. Розмір всіх капітальних вкладень за певний період складає сукупні або загальні капітальні вкладення. Питомі капітальні вкладення — це сума капітальних вкладень з розрахунку на одиницю сільськогосподарської продукції або на гектар земельних угідь, а в тваринництві — на одне тварино-місце, на голову худоби.
Під час переходу до ринкових відносин сукупні капітальні вкладення в сільське господарство як в поточних цінах, так і в цінах 1991 р. значно скоротилися. Обсяг інвестицій в народне господарство в даний час в порівнянні з рівнем 1991 р. скоротився більш ніж в 3 рази. Частка інвестицій в національному прибутку не перевищує 15%, тоді як в розвинених країнах вона складає 30—40%.
Основними напрямками використання капітальних вкладень в сільськогосподарське виробництво є наступні:
1-е — будівництво і реконструкція об'єктів виробничого