Зміст державного регулювання фінансового ринку полягає в здійсненні комплексних заходів щодо упорядкування, контролю, на-гляду за ринком та запобіганні зловживанням і порушенням у цій сфері. Державне регулювання здійснюється з метою:*

створення умов для ефективної мобілізації та розміщення на ринку вільних

фінансових ресурсів;*

захисту прав інвесторів та інших учасників фінансового ринку;*

контролю за прозорістю та відкритістю ринку;*

дотримання учасниками ринку вимог актів законодавства;*

запобігання монополізації та сприяння розвитку добросовісної конкуренції на фінансовому ринку.

Хоча в процесі регулювання фінансового ринку державою реалі-зуються різні підходи до регулювання діяльності професійних та інших учасників ринку — інвесторів і емітентів, державне регулю-вання має забезпечувати однакові права й однаковий доступ до рин-ку всіх його суб'єктів, максимальну прозорість ринку, конкурентне середовище, не допускати монополізації ринку. На сьогодні для всіх країн основними форма-ми державного регулювання фінансового ринку є:*

прийняття актів законодавства з питань діяльності учасників ринку;*

регулювання випуску та обігу фінансових активів;*

реєстрація випусків (емісій) фінансових активів та інформації про їх випуск, контроль за дотриманням емітентами порядку реєст-рації випуску та продажу фінансових активів;*

регулювання прав і обов'язків учасників ринку;*

видавання спеціальних дозволів (ліцензії!) на здійснення про-фесійної діяльності на ринку та забезпечення контролю за такою діяльністю;*

створення системи захисту прав інвесторів і контролю за дотри-манням цих прав емітентами фінансових активів і особами, які здій-снюють професійну діяльність на фінансовому ринку;*

контроль за достовірністю інформації, що надається емітентами та особами, які здійснюють професійну діяльність на фінансовому ринку, контролюючим органам;*

контроль за дотриманням антимонопольного законодавства на ринку тощо.

За допомогою законів та нормативних актів держава впливає на поведінку учасників ринку і певною мірою спрямовує розвиток рин-ку в заданому напрямі.

До основних напрямів державного регулю-вання фінансового ринку належать регулювання:

1) процедур випуску та обігу фінансових активів;

2) різних видів фінансової діяльності, таких як торгівля фінансо-вими активами, валютними цінностями, надання кредитних, страхо-вих послуг, емісійна діяльність тощо;

3) діяльності конкретних фінансових інститутів (комерційних банків, страхових, інвестиційних компаній, пенсійних фондів та інших посередників); 4) діяльності іноземних учасників ринку.

Населення виконує на ринку роль інвестора, придбаваючи ті чи інші цінні папери або запозичуючи кошти на кредитному ринку. В країнах з розвиненою ринковою економікою до 70% населення вкла-дає кошти в різноманітні фінансові активи. Значна частина населення отримує довгострокові кредити на придбання житла та на інші цілі. В Україні тільки незначна частина населення займаєть-ся інвестуванням в цінні папери. Практично відсутнє також довго-строкове кредитування населення банківськими установами, що є ознакою перехідного періоду з нестабільним та нерозвиненим фінан-совим ринком.

Представниками фінансових інститутів, без яких неможливе функціонування фінансового ринку, є комерційні банки, кредитні спілки, інститути спільного інвестування, інвестиційні банківські фірми, пенсійні фонди, страхові та інвестиційні компанії тощо. Основними видами діяльності фінансо-вих інститутів на ринку є:*

придбання на ринку одних фінансових активів і перетворення їх на інші, які задовольняють певним вимогам (трансформація ак-тивів);*

торгівля фінансовими активами за свій рахунок;*

купівля-продаж фінансових активів від імені клієнтів;*

допомога в створенні й розміщенні на ринку нових фінансових активів;*

консультації учасникам ринку щодо інвестування;*

управління активами інших учасників ринку.

Трансформація активів, що здійснюється фінансовими посередни-ками, як правило, виконує хоча б одну з таких економічних функцій:*

узгодження термінів інвестицій;*

скорочення ризику через диверсифікацію;*

скорочення витрат при проведенні операцій;*

забезпечення платіжного механізму.

Прикладом узгодження термінів інвестицій є діяльність банку по залученню короткострокових депозитів та наданню довгострокових кредитів. При цьому за допомогою різноманітних фінансових інстру-ментів (державні боргові цінні папери, строкові контракти) банк вчас-но виконує зобов'язання щодо повернення коштів, розміщених на короткострокових депозитах, та не порушує зобов'язань по наданих довгострокових кредитах.

Скорочення ризику через диверсифікацію відбувається при вкла-данні коштів у інвестиційну компанію. Вкладаючи кошти інвесторів у різні за ступенем ризику та структурою доходу фінансові активи, інвестиційна компанія формує портфель активів, що забезпечує інве-стору найменший ризик при бажаному рівні доходу.

Крім фінансових інститутів, які забезпечують ефективне розміщен-ня капіталів серед галузей економіки, значну роль відіграють інститути інфраструктури. Під інфраструктурою фінансового ринку слід розуміти весь комплекс елементів і видів діяльності, які створюють умови для ефективного функціонування ринкового механізму. До основних елементів інфраструктури фінансового ринку належать : професійні учасники, організатори торгівлі, посередники у торговельних угодах, посередницькі фінансові інститути, клірингові центри, рейтингові агентства, аудиторські компанії тощо. Окреме місце посідають інформаційно-аналітичні та консалтингові компанії, які здійснюють інформаційне забезпечення всіх суб’єктів ринку. За допомогою інститутів інфраструктури відбувається забезпечення стабільного функціонування ринку, купівля-продаж фінансових активів на постійній та впорядкованій основі, контроль за якістю фінансових активів, що перебувають у обігу на ринку і підтримка єдиного інформаційного простору для всіх його учасників.

Інститути позафінансової сфери — це юридичні особи, рези-денти певної держави, які займаються виробництвом різноманітних товарів та наданням послуг, виключаючи фінансові послуги. До інсти-тутів позафінансової сфери належать промислові та сільськогоспо-дарські підприємства, корпорації, установи, організації тощо. Разом з іноземними учасниками ринку вони або виступають інвесторами, або емітують і розміщують на ринку власні фінансові активи.

До іноземних учасників ринку належать міжнародні організації, іноземні уряди, корпорації, фінансові інститути та фізичні особи, які є представниками інших держав і виступають або емітентами або інвесторами в залежності від позначеною мети.

На фінансовому ринку велику роль грає фінансування, яке забезпечує перерозподіл коштів серед учасників для формування активів і отримання