Інтеграція України в світову економіку та європейський вибір України, підтриманий з боку світової спільноти, має підкріплюватися поступовим досягненням європейських стандартів рівня життя, в т.ч. енергоефективності, енергоозброєності, і поступовим виконанням вимог ЄС до країн-претендентів у сфері ПЕК та суміжних екологічних питаннях. Приведення законодавства України в сфері енергетики до стандартів ЕС передбачає зменшення впливу держави в цьому секторі економіки, лібералізацію ринків енергоносіїв, залучення іноземного капіталу до ПЕК за рахунок створення прийнятного інвестиційного клімату, приватизацію більшості підприємств ПЕК, створення стратегічних запасів нафти (нафтопродуктів) тощо.

З огляду на складність завдань щодо виконання вимог ЄС до країн-кандидатів, навіть тільки в енергетичній та екологічній сферах, реальний термін вступу України до цієї організації може розтягнутися, на думку експертів, до 15 років.

Важливими зовнішньоекономічними напрямами співробітництва України також є його посилення в рамках регіональних та субрегіональних структур (Центральноєвропейська ініціатива, Організація Чорноморського економічного співробітництва тощо) з метою підвищення ролі України як важливої держави-транзитора енергоносіїв.

СНД. Стратегічно важливим напрямом зовнішньої політики України є країни Співдружності Незалежних Держав. Окрім співробітництва в рамках об’єднання ГУУАМ, яке ще не набуло економічного наповнення, таке співробітництво сьогодні відбувається, в основному, на двосторонній основі.

Важливим регіональним пріоритетом України залишається подальший розвиток двостороннього та багатостороннього співробітництва в рамках СНД та ГУУАМ, насамперед, з Казахстаном, Туркменістаном, Азербайджаном та Грузією.

Співробітництво України в сфері енергетики має орієнтуватися на широкомасштабне залучення до паливно-енергетичного балансу вуглеводневих ресурсів Казахстану, Туркменістану, Азербайджану та Узбекистану як пріоритетного напряму міжнародного співробітництва. Тому активна участь у створенні євразійських нафтогазових транспортних коридорів у Чорноморсько-Каспійському регіоні для диверсифікації джерел постачання енергоносіїв в Україну стає життєво необхідною умовою забезпечення енергетичної безпеки України.

Казахстан. Серед основних напрямів співробітництва між двома країнами можна виокремити: постачання казахстанської нафти на українські НПЗ, насамперед спільна робота на Херсонському НПЗ, поставки скрапленого газу; постачання українського нафтогазового обладнання і трубопрокату до Казахстану.

Перспективним напрямом співробітництва також є: ремонт та заміна більш сучасним обладнанням значної кількості раніше встановленого обладнання; науково-технічне співробітництво у нафтогазовій сфері.

Азербайджан. Дві країни, хоча і мають значний потенціал, але співробітництво є уривчастим та відбувається в основному у сфері постачання азербайджанських нафтопродуктів в Україну.

Туркменістан. Україна стабільно підтримує економічні зв’язки з цією країною. АТ «Укргазбуд» виграло тендер на будівництво газопроводу протяжністю 50 км в Туркменістані, вартість проекту $10 млн. Це підприємство також має намір взяти участь у тендері на будівництво газового переходу (газопроводу) через затоку Кара-Богаз-Гол вартістю $5 млн. Щороку «Укргазбуд» виконує будівельно-монтажні роботи на суму понад $15—20 млн. в рахунок виплати боргу України за поставлений туркменський газ.

Туркменістан має усі підстави стати стабільним постачальником природного газу до України в обсягах до 25—30 млрд. куб. м щороку. Найбільшими перепонами цьому є низька платоспроможність українських споживачів та відсутність нормальних відносин із Росією як країною-транзитором.

Туреччина. Подальший розвиток взаємовигідних відносин Туреччини та України в енергетичній сфері має добрі перспективи. Сьогодні існує декілька спільних проектів щодо експорту української електроенергії та енергетичного обладнання, будівництва енергооб’єктів та надання інжинірингових послуг.

Країни ризикової групи. Розвиток економічної кооперації й співробітництва з такими країнами, як Лівія, Іран та Ірак, відповідає національним інтересам України і має розглядатися як перехідний етап розбудови Української держави або скоріше стадії економічного (енергетичного) виживання. Ці країни володіють величезними запасами нафти, а більша частина обладнання їх нафтогазових комплексів зношена та потребує заміни або термінового ремонту.

Розширення (започаткування) або поновлення з радянських часів економічного співробітництва з окремими країнами ризикової групи, дозволить Україні подолати значну відокремленість своєї економіки від світових ринків, насамперед, енергоносіїв та продукції енергетичного машинобудування. Зрозуміло, що вихід на ринки цих країн буде відбуватися в умовах жорсткої конкуренції. Військове співробітництво з цими країнами в рамках існуючих міжнародних обмежень дозволить на хвилі військових контрактів вигідно постачати українські технології, обладнання та товари, більшість яких, на жаль, не є сучасними. Невибагливість цих країн до товарів та обладнання дозволить Україні створити постійні ринки збуту.

Звільнення від політичної заангажованості, прагматична спрямованість та врахування власних помилок дозволить у перспективі взяти участь у здійсненні транснаціональних нафтогазових проектів у ризикових країнах.

У вересні поточного року Комітет по санкціях РБ ООН затвердив контракти ВАТ «Мотор-Січ» (м.Запоріжжя) та «Федеральный дом-OIL» на постачання до Іраку українського обладнання в рамках програми ООН «Нафта в обмін на продовольство». Започаткування співробітництва з Іраком під контролем Ради Безпеки ООН може стати першим етапом у розвитку довгострокового співробітництва між двома країнами в енергетичній сфері.

Сьогодні в Україні розроблено кілька десятків інвестиційних проектів у галузях ПЕК (нове будівництво, завершення розпочатого будівництва, енергозбереження, заміна застарілого обладнання, покращання екології тощо), насамперед, в електроенергетиці (це, наприклад, добудова двох блоків Хмельницької та Рівненської АЕС, підвищення безпеки роботи АЕС, модернізація та реконструкція ТЕС, ТЕЦ, ГЕС та ГАЕС), які очікують зовнішніх фінансових ресурсів та інвестицій.

ПРІОРИТЕТИ УКРАЇНИ У МІЖНАРОДНОМУ СПІВРОБІТНИЦТВІ

Зовнішньоекономічними пріоритетами в енергетичній сфері у відповідності до національних інтересів України можна вважати наступні напрями з точку зору географії співробітництва та важливості країн:

вирішення проблемних питань з Росією, більшість з яких лежить у політичній площині, і подальший розвиток рівноправних та взаємовигідних відносин з РФ в усіх сегментах енергетики (постачання, транспорт енергоносіїв, електроенергії та обладнання);

створення стійкого партнерства зі США, насамперед як країни-інвестора і постачальника сучасного енергетичного обладнання та технологій;

інтеграція до ЄС із залученням капіталів та технологій європейських країн