1 млрд. євро в рік.
Скорочення витрат і обсягів розрахункових операцій (за рахунок уникнення їх дублювання) – це не єдині переваги, яких очікують від створення єдиного ЦКА. Багато мільйонів можна зекономити за рахунок зменшення капітального ризику внаслідок так званого «портфельного ефекту». Справа в тому, що клірингові палати стягують маржу і беруть заставу від учасників розрахунків для того, щоб покрити ризик невиконання ними своїх зобов'язань із платежу (дефолта default). Тому фрагментована розрахунково-клірингова структура приводить і до фраґментації заставних пакетів (у кожному фінансовому інструменту і кожній країні), а їх концентрація в одного центрального контрагента значно підвищить ефективність їх використання.
Успішний розвиток загальноєвро-пейсь-кого ЦКА потребує забезпечення приходу операцій з фондових бірж, а отже, взаєморозуміння і співпраці з останніми. Крім цього, нині не має загальноєвропейського регуляторного режиму для клірингових палат (на відміну, наприклад, від банків або інвестиційних компаній), і навряд чи без нього зможе існувати єдиний ЦКА. Звичайно, операційні компанії торгових майданчиків є власниками (або співвласниками) розрахунково-клірингових структур, що створює для них можливість отримання додаткового прибутку за допомогою штучного завищення цін на їх послуги (оскільки вони займають на ринку монопольне становище). Європейський фондовий форум виступає за те, щоб єдиний ЦКА був власністю його користувачів. Критики ж такого підходу аргументують свою точку зору тим, що подібні структури часто неконкурентоспроможні і втрачають стимул для інновацій. Така організація буде монополією, що зумовлюватиме постійні нарікання ринкового середовища, і ЕФФ залишиться лише сподіватися на те, що потенційні переваги змусять учасників ринку змиритися з таким становищем. Такої думки, зокрема, дотримуються П. Кент (Pen Kent) і Д. Фокс (Darren Fox) з Європейського фондового форуму. Хоч очевидно, що монополізація означає не лише можливість цінових або інших зловживань, а й недопустиму концентрацію ризику в одному місці. Тому дане питання навряд чи можна вважати закритим.
Ідея ЦКА була вдало випробувана в США, де ще з 1976 р. для місцевого центрального депозитарію депозитарно-трастової компанії (Depository Trust Company-DTC) функції ЦКА виконувала Національна корпорація клірингу цінних паперів (National Securities Clearing Corporation-NSCC). Ця корпорація створена свого часу шляхом об'єднання трьох реґіональних ЦКА і нині є найбільшою в світі з обслуговування корпоративних акцій. Опосередковано вона займає вагомі позиції і в сфері обслуговування операцій з іншими цінними паперами, бо є власником великих пакетів акцій інших ЦКА: 24% – в Урядовій корпорації клірингу цінних паперів (Government Securities Clearing Corporation), що обслуговує ринок урядових облігацій; 14% – у Корпорації клірингу цінних паперів ринків (Emerging Markets Clearing Corporation), що розвиваються, створеній для операцій з «облігаціями Бреді» (Brady bonds), а також 10% – у Корпорації клірингу іпотечних цінних паперів (MBS Clearing Corporation). У 1999 р. Корпорація об'єдналася з Депозитарно-трастовою компанією (у Депозитарно-трастову і клірингову корпорацію – Depository Trust & Clearing Corporation) і вже в листопаді почала виявляти інтерес до європейського ринку, створивши разом з Euroclear і Лондонською кліринговою палатою Європейську корпорацію клірингу цінних паперів (European Securities Clearing Corporation ESCC), що надає послуги ЦКА на ринку європейських урядових паперів. Тому є всі підстави вважати, що американці, які обслуговують клієнтів, котрі здійснюють операції по всьому світу, не зупиняться на цьому, а спробують глобалізувати функції ЦКА, наприклад, створивши клірингову палату для інших ЦКА, або повторити операцію зі створення спільного підприємства з іншими ЦКА, але вже на всесвітньому рівні.
Таким чином, резюмуючи короткий огляд новітніх тенденцій на фондовому ринку Європи, можна визначити найважливіші з них:
сек’юретизація (securitisation) фінансових операцій з акцентом на розвиток корпоративних фінансових інструментів (передусім, акцій і їх похідних);
активізація участі європейських фінан-сових інститутів у глобальних операціях (значною мірою під впливом американських конкурентів);
інтеграція фондового ринку країн Європи (не лише в межах ЄС) і, як результат, міждержавна консолідація інститутів інфраструктури фондового ринку;
комерціоналізація принципів діяльності організаторів фондової торгівлі;
сегментація європейського фондового ринку, що посилюється за рахунок появи великої кількості нових національних ринків, які, прагнучи інтегрувати в загальноєвропейський економічний простір, на даному етапі змушені вирішувати проблеми свого становлення, чому й ризикують значно відстати (кількісно і якісно) від групи країн-лідерів.
Без усякого сумніву, європейський фондовий ринок переживає своїй «зоряний час», а результати трансформацій, що виникають, можуть на багато років вперед визначити його майбутнє.
Схема 1. Система європейських фондових бірж.
Джерело: Financial Times, 26.01.01., Europe reinvented. Separate section., pp.8–9.
Лондон і Франкфурт на фінансовому ринку Європи (млрд. євро) |
Лондон | Франкфурт
Ринкова вартість акцій місцевих компаній, що котируються | 2.300,0 | 1.000,0
Ринкова вартість акцій міжнародних компаній, що котируються | 4.400,0 | 31,0
Ринкова вартість молодих компаній, що зростають | 7,0 | 38,0
Вартість акцій, що знаходяться в управлінні інституційних інвесторів | 1.600,0 | 307,0
Розмір ринку національних урядових облігацій | 443,0 | 732,0
Розмір ринку міжнародних облігацій | 3,200,0 | 317,0
Розмір ринку щоденних валютних оборотів | 637,0 | 94,0
Розмір міжнародного банківського кредитування | 1.800,0 | 708,0
Номінальний розмір щоденного обороту деривативів | 339,0 | 174,0
Кількість контрактів з деривативами, що укладаються кожен день | 520.213 | 1.500.000
Активи банківського сектору (в процентах до ВНП) | 128% | 145%
Кількість представлених іноземних банків | 555 | 280
Чисельність персоналу, зайнятого в фінансовому секторі | 1000.000 | 175.000
Джерело: Institutional Investor, May 1999, p. 37.