Розглядаючи дію чинника імпорту, ми з’ясували, що при вдалій імпортній політиці (мінімальних значеннях загальної і галузевої комутативності та найнижчих значеннях коефіцієнта мультиплікації імпорту) крива сукупного попиту була «випрямлена» (наскільки їй це дали змогу зробити ефекти мультиплікації та комутативності) й набула вигляду кривої СП2.

За таких умов точка рівноваги змістилась із Е1 до Е2, а це означає, що макроекономічна рівновага при високоефективній імпортній політиці була забезпечена більшим, ніж ВНП1, обсягом валового національного продукту. Збалансоване функціонування макроекономічної системи (СП2 = СПР2) почало досягатися за умов, коли валовий національний продукт став відповідати значенню ВНП2.

Рисунок 3

Макроекономічна рівновага
з урахуванням мультиплікаційного ефекту
імпорту й експорту та ефекту комутативності

Тепер, конкретизуючи графічну модель макроекономічної рівноваги, доповнимо її дією чинника експорту. За умов високоефективної експортної політики, що орієнтується на високі показники загальної і галузевої комутативності й максимально великі значення коефіцієнта експортної мультиплікації, крива сукупного попиту зміститься вгору й ліворуч.

Вона набуде вигляду кривої СП3, що відповідатиме вищому показникові ємності сукупного попиту. Дуже важливо, що тепер рівновага у точці Е3 відповідатиме ще більшому, ніж раніше, обсягу валового національного продукту (ВНП3), а збалансованість СП3 і СПр3 при більшому значенні ВНП стане додатковим поштовхом для позитивних змін у макроекономічній динаміці.

У підсумку щодо апроксимаційної моделі стратегії товарної інновації можна сформулювати такі висновки:

моделювання стратегії інноваційного розвитку країни може бути успішним лише за умови, якщо воно дасть змогу органічно поєднати дію внутрішньоекономічних і зовнішньоекономічних чинників;

процес моделювання впливу зовнішньоекономічних чинників має передбачати спочатку аналіз, а тоді синтез впливу чинників імпорту й експорту. Результатом цього має стати з’ясування не тільки суті, а й форм кількісного визначення ефекту комутативності та ефекту мультиплікації імпорту й експорту. Це дає змогу обґрунтувати методику розрахунку коефіцієнтів загальної й галузевої комутативності та коефіцієнтів мультиплікації імпорту й експорту;

моделювання впливу чинника імпорту на інноваційну стратегію має супроводжуватись обґрунтуванням критеріїв вибору та імпортних преференцій певних галузей і товарних потоків. Перевагу необхідно надавати тим секторам, які гарантуватимуть мінімізацію комутативного ефекту й якомога нижчі значення мультиплікації імпорту;

моделювання впливу чинника експорту дає змогу довести, що преференційного розвитку мають набути галузі й ті високотехнологічні виробництва, що забезпечують максимальний комутативний ефект; характеризуються якомога вищими значеннями мультиплікації експорту; гарантують максимально високий показник граничної схильності до споживання; передбачають якомога нижчі значення граничної схильності до заощадження; мають максимально високий коефіцієнт мультиплікації інвестицій.

Усе вищесказане дає змогу, інтегруючи зовнішньоекономічні та внутрішньоекономічні чинники, не лише забезпечити позитивну спрямованість показників макроекономічної динаміки, а й гарантувати підтримання загальної макроекономічної рівноваги, долаючи при цьому наявні диспропорції та структурні деформації нашої економічної системи.

Література

Аналітична записка П’ятої міжнародної конференції «Проблеми економічної інтеграції України в Європейський Союз: європейські студії» // Вісник ТАНГ. – Тернопіль, 2000. – № .

Кейнс Дж. М. Общая теория занятости, процента и денег. – М.: Гелиос, 1999. – С. –130.

Савельєв Є. В. Міжнародна економіка: теорія міжнародної торгівлі і фінансів: Підручник. – Тернопіль: Економічна думка, 2001. – С. .

Шніцер М. Порівняння економічних систем. – К.: Основи, 1997. – С. –319.

DornbuschFischerSamuelson Р. Comparative Adventage,Trade, and Payments in a Ricardian Model with a continuum of Goods. – Economic Review. 1977. – Р. –839.

KrugmanThe Narror Moving Band, the Dutch Disease and the Consequences of Mrs. – Tratcher, Journal of Development Economics, 1987. – Р. –55.

Ohlin B. International Trade: N.-Y., 1995. – P. 98–126. Cambridge: Harvard University Press, 1933.

Юрій МАКОГОН,
Юрій ГОХБЕРГ,
Сергій ТРЕТЬЯКОВ © Юрій Макогон, Юрій Гохберг, Сергій Третьяков, 2002.

Макогон Юрій Володимирович, доктор економічних наук, професор, завідувач кафедри міжнародної економіки Донецького національного університету, Україна.

Гохберг Юрій Олександрович, професор кафедри міжнародної економіки Донецького національного університету, Україна.

Третьяков Сергій Володимирович, заступник начальника Управління НБУ в Донецькій області, Україна.

ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНІ ЗВ’ЯЗКИ
УКРАЇНИ: ВИСНОВКИ, ПРІОРИТЕТИ,
ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ
І ВСТУПУ У ВТО

На рубежі другого і третього тисячоліття визначаючим чинником як національного, так і міжнародного розвитку є глобалізація світової економіки, що перетворюється у домінуючу тенденцію світових господарських процесів.

У ході розробки національної стратегії розвитку, яка б забезпечувала глобальну інтеграцію України в світові економічні структури, необхідно повною мірою враховувати особливості процесу глобалізації та її суперечливий характер. Так, з одного боку, глобалізація значною мірою розширює можливості окремих країн щодо використання та оптимальної комбінації різних ресурсів, їх значно глибшої і всебічної участі в системі міжнародного поділу праці, з іншого – глобальні процеси значно загострюють конкурентну боротьбу, призводять до маніпулювання величезними фінансовими та інвестиційними ресурсами, що становлять реальну загрозу для країн з низькими і середніми доходами. При незаперечних перевагах глобалізації слід також ураховувати неоднозначність і різноспрямованість її впливу на різні галузі сучасного виробництва. Так, у процесі структурних глобальних трансформацій, що поступово поширюються на світовий економічний простір, перевагу отримують галузі переробної промисловості та сфери послуг.

Найважливішою якісною ознакою і показником, що характеризує розгортання процесу глобалізації, є широкий розвиток сектора інформації, інформаційних технологій. Нині в умовах постіндустріальної економіки виробництво і споживання знань стає найбільшим пріоритетом національних економічних стратегій. Там, де країни створили і послідовно реалізують стратегічні програми інформатизації і саєнтифікації (наукового насичення) економіки, темпи економічного прогресу вражаючі.

При розробці національної стратегії