Ми вважаємо, що з метою поступового нарощення зовнішньоторговельного обороту на рівні регіонів, збільшення експорту продукції та завоювання нових сегментів ринку Німеччини доцільно створити банк даних про експортоспроможну продукцію підприємств області з коментарями виробника щодо реального та потенційних зарубіжних ринків збуту, перспективою їх використання чи освоєння, проблемами на цьому шляху. Це можливо реалізувати через запровадження механізму щоквартального надання експортерами регіону (області) інформації про наявні для реалізації обсяги експортоспроможної продукції та її поширення через Торгово-економічні місії в складі посольств України за кордоном серед потенційних іноземних партнерів (крім того, можливе використання мережі Інтернет). Актуальним залишається питання впровадження заходів щодо формування повноцінних кваліфікованих служб зовнішньоекономічної діяльності та маркетингу на підприємствах, які є основними експортерами в областях, із залученням до цієї роботи спеціалістів вузів, розташованих на їх території. Крім того, робота економічних служб органів влади та підприємств в областях має бути спрямована на визначення господарських об’єктів для інтеграції в межах цільових комплексних програм повного циклу в найперспективніших напрямках виробництва конкурентоспроможної продукції на основі використання місцевих сировинних ресурсів.

Як підсумок у розгляді питання розширення українсько-німецького торговельно-економічного співробітництва та поступового нарощення присутності української продукції і товарів на німецькому ринку, слід наголосити, що, незважаючи на ряд існуючих у цій сфері проблем і факторів, що до цього часу певною мірою негативно впливали на стан українського експорту до ФРН, українська економіка – це об’єкт підвищеного інтересу з боку німецьких підприємців.

Евангелос СИСКОС © Евангелос Сискос, 2002.

Сискос Евангелос, кандидат економічних наук, професор, Державний технологічний навчальний інститут, м. Касторія, Греція.

ВПЛИВ ВАЛЮТНОГО КУРСУ
НА ЗОВНІШНЮ ТОРГІВЛЮ
ПОСТСОЦІАЛІСТИЧНИХ КРАЇН
ОРГАНІЗАЦІЇ ЧОРНОМОРСЬКОГО
ЕКОНОМІЧНОГО СПІВРОБІТНИЦТВА
(ОЧЕС)

Резюме

Проаналізовано вплив відмінностей у темпах інфляції та зростання обмінного курсу національної валюти на зовнішню торгівлю країн з перехідною економікою – членів Організації чорноморського економічного співробітництва (ОЧЕС).

Розроблено методику розрахунку показників рентабельності різних варіантів міжнародного товарообміну з урахуванням змінної частки імпорту як складової ціни експорту.

Порівняно річні темпи зростання експорту й імпорту дев’яти країн ОЧЕС із динамікою співвідношення рівня цін та інфляції, що підтверджують виведені залежності.

Ключові слова

Організація чорноморського економічного співробітництва (ОЧЕС), зовнішня торгівля постсоціалістичних країн, перехідна економіка, ВВП, рівень цін, валютний курс.

Вступ

Валютний курс – це один із найважливіших інструментів зовнішньої торгівлі, тому грошово-кредитну політику будь-якої країни в сучасних умовах глобальної економічної кон’юнктури, що швидко змінюється, потрібно адекватно та науково обґрунтовано коригувати в інтересах усіх суб’єктів господарювання. Характерні постсоціалістичним країнам Організації чорноморського економічного співробітництва (ОЧЕС) особливості визначення оптимального курсу обміну національних валют на даний час ще недостатньо вивчені. Про це свідчать часті зміни валютної практики у перехідних економіках ОЧЕС протягом усього періоду ринкової трансформації.

Зміни валютної практики
у постсоціалістичних країнах ОЧЕС

У перші роки ринкових реформ у постсоціалістичних державах Причорномор’я було законодавчо встановлено різні курси обміну національної грошової одиниці залежно від видів і мети валютних операцій, що ставило суб’єктів господарської діяльності в неоднакові умови, викривляло відносні ціни та розподіл доходів і перешкоджало раціональному використанню ресурсів економічного зростання [6; 244–245], [4; 75–78], [3; 48].

З прийняттям зобов’язань щодо конвертованості національної валюти для поточних операцій, згідно зі статтею VIII Статуту МВФ [3: 45], у постсоціалістичних країнах ОЧЕС були уніфіковані численні курси і розпочався процес переходу до встановлення ціни іноземної валюти ринковим шляхом на основі зіставлення попиту і пропозиції. В 1995–1996 рр. в Албанії, Азербайджані, Вірменії, Болгарії, Молдові, Румунії та Україні проводили політику незалежного плаваючого валютного курсу (так регулювали і курс драхми в Греції до введення євро). Для запобігання різких коливань курсів у ряді країн (Росія, Україна та ін.) на певний період ввели валютний коридор із доволі широкими кордонами, в межах яких допускалась зміна курсу національної валюти, що давало змогу урядові та центральному національному банку вільно маневрувати в макроекономічній галузі [3; 51–56]. Наявність стійкої кореляції між офіційно оголошеними параметрами валютного коридору та реальним індексом інфляції на кінець періоду його дії дали змогу достовірно оцінити інвестиційну привабливість капіталовкладень [2].

Недостатньо високий рівень розвитку нових валютно-фінансових систем постсоціалістичних країн ОЧЕС надалі визначає необхідність періодичного державного втручання у процес курсоутворення (обов’язковий продаж значної частки експортної виручки, примусове припинення торгів на міжбанківській валютній біржі під час небажаного для уряду падіння курсу національної валюти тощо). Для того, щоб уникнути небажаних наслідків такого втручання, необхідно завчасно оцінити вплив запланованих змін обмінного курсу національної валюти на економічний розвиток країни і, насамперед, на зростання виробництва і торгівлі.

Вплив темпів зміни цін і курсів валют
в країні на зовнішню торгівлю
і піднесення економіки

Проаналізуємо вплив відмінностей у темпах зміни цін у країні та обмінних курсів валюти на вибір суб’єктами зовнішньоторгової діяльності методу реалізації коштів від експорту шляхом прямої конвертації у національну валюту або через ввіз у країну придбаних шляхом експортної виручки товарів з їх подальшою реалізацією на внутрішньому ринку, а також на динаміку експорту та імпорту.

Розглянемо співвідношення між темпами зміни номінальних величин внутрішніх цін та обмінних курсів валют, не враховуючи їх ефективних значень, обчислених з урахуванням паритету купівельної спроможності [3; 42–45]. Це спростить процес складання