Не вдалося уникнути неточностей і названим вище українським науковцям І. В. Токмаковій та В. Г. Краснову [20]. Так, їх дослідження містить ряд суттєвих похибок у наведеній структурі фінансового ринку. По-перше, поняття «ринок боргових зобов’язань» включає в себе ринок цінних паперів, оскільки навіть акція одночасно є титулом власності та борговим зобов’язанням емітента перед акціонерами. По-друге, ринок фінансових деривативів згадується фрагментарно і його включено до ринку цінних паперів, тоді як валютні свопи, форварди, ф’ючерсні контракти не є цінними паперами, хоча належать до похідних фінансових інструментів.

Далі вказані автори наводять схему світового фінансового ринку у вигляді перевернутого трикутника (рис. ), де обсяги ринку товарів і послуг показано надзвичайно малими порівняно з ринком позичкового капіталу й особливо з ринком похідних фінансових інструментів, що свідчить про те, що ці дослідники підтримують певну групу економістів, у тому числі зарубіжних, які вважають, що таке співвідношення ринків – попередження про кризові явища в економіці.

Рисунок 2

Структура світового фінансового ринку [8]

Трейдер-практик і фінансовий аналітик українського фондового ринку, автор популярних в Україні та Росії книг з проблем інвестування Е. Л. Найман [15] підкреслює, що сучасна економічна думка виділяє чотири основних інвестиційних ринки, які надають учасникам широкі можливості щодо страхування ризиків та здійснення особливо прибуткових інвестицій. Ці ринки найповніше відображають світові економічні, політичні та соціальні процеси. До них належать:

ринок акцій;

ринок боргових зобов’язань (у більшості країн його ще поділяють на ринок облігацій і комерційних цінних паперів);

товарний ринок (переважно товарних ф’ючерсів, опціонів та індексів товарних цін);

валютний ринок.

Кожен сегмент має значну кількість ліквідних інструментів, які дають змогу формувати високоефективні інвестиційні стратегії. Найпрозорішим є біржовий терміновий сегмент цих ринків, що дає змогу використовувати різні термінові контракти, реалізовувати власні торговельні стратегії у процесі аналізу подій, які відбуваються в світі. Якщо ж учасник термінового ринку захищає інтереси реальних виробників або споживачів, то це дає йому змогу вирішувати конкретні завдання (страхування, прогнозування майбутніх доходів тощо).

Звертає увагу на себе те, що професійні учасники названих ринків постійно отримують інформацію щодо динаміки цін і курсів як у режимі реального часу (on-line), так і зведену з коментарями аналітиків. Ця інформація друкується у багатьох виданнях на економічну тематику (газетах, журналах, біржових бюлетенях), передається через Internet. Крім відомих щоденних фінансових газет, таких як «The Wall Sreet Journal», «Financial Times», у кожній із країн ринкової економіки щодня можна купити понад десяток видань, що аналізують різну інформацію з названих ринків.

Наприклад, у Франції до таких джерел належать масова газета «Bourse plus», що виходить з епіграфом «Біржа для всіх» [16], журнал для професійних інвесторів «Action future» [26], спеціалізований фінансовий журнал «Finances magazine» [25] та багато інших публікацій, серед яких значну кількість видають з навчальною метою. Особливо популярними нині є статті, в яких досліджують проблеми технічного аналізу, навчають окремих інвесторів використовувати такі інноваційні для французького ринку похідні фінансові інструменти, як опціони і варанти. І це у країні, де кілька років тому обсяги ринку похідних були мізерними. В Україні аналогічні публікації відсутні. Інформацію про функціонування фінансового ринку та його складових публікує тижневик «Бізнес», журнал «Фондовий ринок», «Вісник Національного банку України», вона наявна також на відповідних сайтах в Internet.

На глобальному фінансовому ринку сьогодні є термінові фінансові інструменти, що відображають динаміку товарних ринків. Це ф’ючерсні та опціонні контракти на індекс цін товарних ф’ючерсів. Найвідоміший із таких індексів – The Goldman Sashs Commodity Index (GSCI), до бази розрахунку якого входять 26 найбільш ліквідних ф’ючерсних контрактів на основні сировинні товари, що є об’єктами міжнародної торгівлі. Цей індекс відображає зміну цін основних товарних ф’ючерсів найближчих місяців поставки. Його використовують інституційні інвестори для портфельних спекуляцій, хеджування від інфляції та товарних цінових ризиків у сукупності з відсотковими, валютними та ф’ючерсами на фондові індекси.

Показовим є те, що динаміка зміни названого та інших аналогічних індексів, як правило, збігається з індексом інфляції [27] (рис. ). Проілюстрований графік показує суттєве зростання цін на основні сировинні товари за 1982–1998 рр., їх різке падіння у 1999 р., зростання у 2001 р, і знову понижувальну тенденцію на початок 2002 р. Таким чином, спостерігаємо унікальну властивість термінових фінансових інструментів, до яких належать ф’ючерсні та опціонні контракти на сировинні товари, бути індикатором світового товарного ринку.

Рисунок 3

Динаміка зміни цін ф’ючерсного контракту на GSCI [20]

Аналогічним показником ринку акцій та облігацій є ф’ючерсні контракти на індекси акцій, зокрема один із найбільш презентативних із них, який розраховує широковідома рейтингова компанія «Standard аnd Poors – S&P 500», – на 500 акцій Нью-Йоркської фондової біржі (NYSE) (рис. 4). На рис. і 4 проілюстровано динаміку зміни ринкового індексу цін на акції з жовтня 1997 р. по листопад 2001 р. [30].

На графіках за