Зазначені тенденції підтверджують динамічний зв’язок ринку похідних фінансових інструментів із ринком реальних активів. Так, нині на терміновому ринку активно впроваджують нові біржові ф’ючерсні контракти на свопові зобов’язання (Swapnote). Обсяг ф’ючерсних контрактів на ставки обмінних контрактів у євро терміном на 2, 5 та 10 років лише у другому кварталі 2001 р. становив 99 млрд. дол.

Рисунок 12

Порівняльна динаміка обсягів термінових контрактів
та відсоткових ставок у США і Європі за 1994–2001 рр.

Ці контракти терміново стали потрібні інституційним інвесторам, зокрема банкам, для хеджування відсоткових ризиків при здійсненні свопових контрактів, що є винятково позабіржовими, а отже, і надзвичайно ризиковими. Крім цього, як зазначалося вище, значного прогресу на ринку ф’ючерсних контрактів було досягнуто завдяки впровадженню у торговельну практику ф’ючерсів на індивідуальні акції.

Вищезазначене дало змогу Лондонській міжнародній біржі фінансових ф’ючерсів (LIFFE) дещо наростити обсяги торгівлі, що було гідною відповіддю на запровадження євро, оскільки саме на ній донедавна котирувалися ф’ючерси на облігації країн Європи у відповідних валютах, які нині стали непотрібними на ринку. На заміну названим облігаційним ф’ючерсам доволі успішно почали використовувати ф’ючерсні контракти на облігації Євросоюзу (d’Etat EUREX), обсяги яких лише за перший квартал 2001 р. зросли до 16600 млрд. дол., тоді як за 2000 р. вони становили 3300 млрд. дол.

Одночасно у Чиказькій торговельній палаті (CBOT) восени 2001 р. були запроваджені ф’ючерси й опціони на ставки обміну доларових контрактів на контракти в євро терміном на 5 та 10 років. Створення таких контрактів одночасно в Європі та США свідчить про їх широкі можливості, що й приваблюють на ці ринки нових учасників.

На рис. показано тенденцію стрімкого зростання кількості укладених ф’ючерсних та опціонних контрактів на індивідуальні акції й індекси акцій фондових бірж і позабіржових торговельних майданчиків за 1995–2000 рр. у кількісних параметрах та різних економічних зонах. Отже, по-перше, поряд зі зростанням кількості укладених угод з опціонами на акції з’являються ф’ючерси на індивідуальні акції; по-друге, обсяги торгівлі опціонами на акції в Європі майже дорівнюють обсягам торгів цими інструментами на терміновому ринку США.

На LIFFE наприкінці 2001 р. почали котируватися 25 контрактів на акції європейських і американських емітентів (Contrats Universal Stock Futures), на Euronext – 8 контрактів на акції відомих нідерландських емітентів.

У США в грудні 2000 р. новим законодавчим актом Комісії з ф’ючерсної торгівлі скасовано заборону Шада–Джонсона (Shad–Johnson) щодо використання ф’ючерсних контрактів на індивідуальні акції, що позитивно вплинуло на конкурентні можливості американських термінових бірж, які на даному етапі можуть змагатися за клієнтів з європейськими.

Потребу у цих інструментах можна пояснити впливом кількох факторів, серед яких:

інструменти на індекси акцій (ф’ючерси й опціони) не завжди можна використати з позицій страхування ризиків;

індексні інструменти не враховують такі суттєві характеристики індивідуальних акцій, як зв’язок між дохідністю та кількістю дрібних акціонерів, пенсійними системами тощо.

Зміна структури ринку похідних фінансових інструментів, виникнення абсолютно нових продуктів зумовили розширення кола учасників. До них нині належать:

державні та приватні організації, що хеджують свої інвестиції;

банки, банківські організації, корпорації та фірми, що використовують похідні у системі ризик-менеджменту і для отримання доходів завдяки високому рівню фінансового важеля;

інституційні інвестори для реалізації стратегій хеджування портфелів;

інвестиційні фонди для отримання додаткових доходів і хеджування;

Рисунок 13

Обсяг біржових контрактів з акціями
(за видами та відповідно до регіонів)

хедж-фонди і фонди грошового ринку для інвестування винятково на цьому високодоходному секторі ринку;

торговці, дилери (трейдери) реальних ринків сировини, капіталу та валюти для отримання інформації про ціни базових активів, прийняття рішень щодо здійснення операцій хеджування або спекуляції.

Отже, підсумовуючи вищевикладене, можна визначити такі тенденції розвитку термінового ринку як третинного сегмента світового фінансового ринку:

суттєве зростання обсягів торгівлі (за кількістю контрактів та інвестованих маржових внесків і премій відповідно до опціонів плюс розрахунки на момент виконання угод);

хеджовий характер ринку (близько 70% учасників ринку становлять хеджери);

кардинальні зміни у біржовій інфраструктурі (перехід до електронних торгів, консолідація та злиття бірж, створення пан’європейського торговельного термінового майданчика, відхід від статусу бірж як некомерційних організацій, випуск біржових акцій на умовах вільної підписки, уніфікація клірингових систем);

переважаючий розвиток особливо ризикового позабіржового сегмента;

зростання кількості учасників і суттєве розширення їх складу;

лібералізація і запровадження нових підходів до державного регулювання, делегування регулюючих функцій біржам;

створення незалежних електронних систем з інтернет-доступом для акумулювання замовлень та їх сортування, здійснення електронного трейдингу;

концентрація позабіржового, майже не регульованого ринку в кількох учасників;

запровадження міжнародного регулювання, гармонізації та уніфікації за участю Міжнародної організації регулюючих комісій (IOSCO);

зближення біржового та позабіржового ринку через використання системи біржового клірингу;

неспроможність офіційної статистики відображати реальний обсяг інвестицій у термінові фінансові інструменти.

Над вирішенням зазначених проблем інтенсивно працюють зарубіжні науковці спільно з учасниками, вдосконалюючи інструменти та інфраструктуру ф’ючерсних ринків і вносячи корективи з метою підвищення ефективності їх функціонування. В Україні, на нашу думку, настав час вносити суттєві корективи до ухвалених нещодавно концепцій розвитку біржового сировинного та фондового ринків щодо внесення до них розділів, присвячених визначенню шляхів і напрямків становлення високоефективних термінових ринків. Варто провести повний аналіз чинних законодавчих актів та законопроектів, де згадані термінові контракти, з метою їх узгодження.

Щоб терміновий (ф’ючерсний) ринок виконував свою функцію акумулювання та поширення інформації, необхідно зберігати баланс між доступом до інформаційної винагороди та її зменшенням через конкуренцію. На думку автора, в Україні нині термінові складові товарних і фінансових ринків не зможуть розвиватися успішно саме через надзвичайно високу монополію на інформацію, якою володіє