Досвід Італії та Франції в транспортній системі Середземномор’я та Південної Європи: і його значення для України
КУРСОВА РОБОТА
З міжнародних відносин
ВСТУП
Досвід Італії та Франції в сферах інфраструктурного планування та фінансування, пасажирських і вантажних перевезень безперечно є цікавим для інших країн світу, включаючи і Україну. Значний економічний розрив між побережжям Середземномор’я та найрозвиненішими регіонами Європи у ВНП на душу населення (а саме: Північ Італії і Північ Франції, Париж і Лілль, а також район Ліона) зумовив розвиток великої транспортної інфраструктури на основі підвищення привабливості та доступності Південних Італійських і Південних Французьких регіонів. Суть державної політики приєднання цих прибережних регіонів до внутріконтинентальних районів через розвиток туризму та економіки загалом шляхом створення ефективної транспортної інфраструктури. Детальніше проаналізуємо Південно-Італійські та Південно-Французькі регіони, для розвитку яких використовують переваги, пов’язані з їх відкритістю та існуванням ряду великих портів. Головна мета економічної політики Південно-Італійських і Південно-Французьких регіонів нині це підвищення потенціалу цих регіонів шляхом створення вільних митних зон і розвиток сфери туризму. Щодо цього між Францією та Італією реалізуються спільні проекти (будівництво альпійських тунелей, високошвидкісної залізничної лінії (транс’європейсь-кої) між Ліоном і Торіно та конкурентні стратегії (наприклад, пасажирські корабельні лінії на Корсиці, транзитні круїзи).
Досвід Італії та Франції з удосконалення транспортної системи прибережних і Південно-Середземноморських регіонів є цікавим і для України, зокрема Одеси. Мета нашої роботи є характеристика ринку пасажирських і вантажних перевезень, аналіз досвіду Південної Італії та Південної Франції в розробці та реалізації заходів транспортної політики, розвитку транспортної інфраструк-тури і засобів обслуговування. Ми спробуємо дати поради місцевому державному керів-ництву Одеси та поради щодо стратегії державного землекористування України.
1. Регіональний розвиток і транспортні перевезення
в глобальній економіці
У вік глобалізації мало місця залишилось для традиційних фіскальних політик, а також для політик, що базуються на перерозподілі національного доходу чи міжнародній допомозі. Зараз немає обмежень щодо бажання багатих країн (регіонів) фінансувати бідні країни, і, що найважливіше, це було би неефективним у системі, керованій конкуренцією. Навпаки, політика місцевого розвитку в рамках глобальної економіки має бути спрямована на:
1) зміцнення транспортного та метеріально-технічного забезпечення, необхідного (однак не достатнього) для створення сприятливих умов для розміщення фірм;
2) зміцнення «комерційної» доступності (як згадувалося вище);
3) сприяння потоку капіталу та інновціям;
4) розробка специфічних факторів регіону для того, щоб зробити його конкурентоспроможним для однієї чи кількох фаз виробничого циклу.
Пункт перший передбачає ряд відповідних довготривалих заходів із розвитку транспортних інфраструктур, метеріально-технічного забезпечення і послуг, втілення яких значно впливає на ефективність стратегій, згаданих в інших пунктах.
Ці заходи стосуються:
забезпечення (порти, залізниці, дороги, водні шляхи, внутрішні термінали) інфраструктур, мультимодальної реорганізації транспортних мереж (а саме морських), спроможних витримати регіональні транспортні потоки або ті, які прямують у даний регіон, а також транзитні потоки (які становлять значну частину в середземноморській транспортній системі);
розміщення (пасажирського та вантажного) транспорту та послуг має оптимізуватися відповідно до географічного розташування транспортної мережі, вартості витрат (яка впливає на ефективність), значимості зростання транспортної системи для місцевих економік (розміщення допоміжного метеріально-технічного забезпечення має найбільший вплив на зайнятість порівняно з простими перевезеннями чи модальними взаємо-обмінами).
Ці стратегії пов’язані з деякими наступними основними характеристиками виробництва в еру глобалізації.
Різні фази процесів виробництва розмі-щені в різних районах з метою мінімалі-зації витрат (кожна фаза розміщена там, де дешевші необхідні фактори).
Розвинені країни переміщують цілі виробничі одиниці в країни, що розвиваються, для того, щоб зменшити витрати на оплату праці чи уникнути імпортних обмежень.
Індустріалізація почалась у ряді країн, які раніше експортували сировину (додана вартість на початку).
Країни, що розвиваються, інтенсивно торгують одна з одною, а не лише з розвиненими країнами.
Оскільки транспортні витрати припадають переважно на товари та на людей, ринкові зони поширюються не лише на виробництва, а й на зростаючу кількість послуг, які надають покупцям і фірмам.
Потреба в транспортних перевезеннях сировини зменшується за обсягами і середніми відстанями, тоді як потреба в транспортних перевезеннях кінцевого продукту та напівфабрикатів збільшується як за обсягами, так і відстанями. Отже, транспортні потоки (а саме морські) значно змінюються за кількостями, типологією та географічним походженням (місцем призначення).
Ми спробуємо дослідити ці проблеми, порівнюючи деякі регіональні економіки Середземноморського регіону, що належать до різних економічних систем: Європейського Союзу (Марсель і Провенс; Генуя та Лігурі) і колишнього Радянського Союзу (Одеса та Південна Україна). Порівняння буде базуватись на аналізі транспортних систем, їх впливові на регіональне зростання при розгляді трьох різних напрямків, які принесли успіх для транспортної помисловості ЄС: високошвидкісна залізниця Марсель–Париж; значне зростання контейнерного транспорту в італійських портах, а саме в Генуї; зростання ринку морських подорожей в цілому Середземноморському регіоні зі значною часткою італійських портів.
2. Деякі тенденції в Середземноморському
та Чорноморському регіонах:
економічні відмінності
Середземноморський і Чорноморський регіони мають відповідні суттєві та специфічні характеристики, які є важливими для транспортної системи і матеріально-технічного постачання. Позитивні ознаки:
одночасна присутність у країнах на різних етапах індустріалізації та економічного розвитку: потенційна можливість спільної діяльності;
відцентрованість відповідного розподілу міжнародних морських перевізних потоків;
відцентрованість міжнародного туризму (нині в цій галузі спостерігається найвищий рівень зростання всієї світової економіки, для якої транспортні інфраструктури та послуги є необхідними через загальносвітову тенденцію глобалізації ринку туризму).
Однак існують негативні характеристики, що впливають на регіони, а саме:
занепадання колишніх соціалістичних країн і країн Магриба, що було результатом недосконалості законів, інфраструк-тур, засобів обслуговування, а також бюрократії та корупції;
зростання демографічної незбалансованості між країнами Північного та Півден-ного
